09 грудня 2019 року
Київ
справа №826/1169/17
адміністративне провадження №К/9901/33644/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Блажівської Н.Є.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом Громадської організації «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Громадська організація "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів" звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, що виражаються у відмові у внесенні Громадської організації "Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів" до Нового Реєстру неприбуткових установ та організацій; зобов'язати Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві включити позивача до Нового Реєстру неприбуткових установ та організацій.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 31 жовтня 2019 року задоволено клопотання Громадської організації «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» про закриття апеляційного провадження у справі № 826/1169/17 та закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві, як помилково відкрите.
3 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року, яка однак не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки всупереч частини четвертої цієї статті скаржником не додано документ про сплату судового збору.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з такого.
В касаційні скарзі скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку майновим станом скаржника.
Згідно з статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, наведеною нормою встановлено вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору, проте не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, або звільнити від сплати такого збору.
Відповідно до положень частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, які кореспондуються з приписами частин першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом з тим, з поданого заявником клопотання, що викладені в ньому обґрунтування та доводи не відповідають умовам визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI.
До того ж, скаржником не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що його майновий/фінансовий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.
Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Враховуючи викладене вище, Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем у клопотанні обставини не є підставою для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору у даній справі задоволенню не підлягає.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої, підпункту третього пункту третього частини другої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 гривень.
Виходячи з наведених вище норм законодавства за подання касаційної скарги скаржник повинен сплатити судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.
Судовий збір підлягає сплаті за реквізитами:
Отримувач коштівУК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38004897
Банк отримувачаКазначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО)899998
Рахунок отримувачаUA678999980000031219207026007
Код класифікації доходів бюджету22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055")
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа)
Згідно з положеннями частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, яка передбачає, у такому випадку, залишення останньої без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Суд вважає за необхідне встановити скаржнику десятиденний строк від дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання документа про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за позовом Громадської організації «Комітет з питань захисту прав потерпілих від злочинів» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк для усунення зазначеного недоліку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду Н.Є. Блажівська