10 грудня 2019 року справа № 580/3024/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тальнівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до виконавчого комітету Тальнівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та прийняти відповідне рішення, яким надати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за адресою: 20401, АДРЕСА_1 область АДРЕСА_2 , вул АДРЕСА_3 Гагаріна, навпроти магазину "Гарант" на перетині з вул. Суворова, строком на 5 років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що відповідачем усупереч вимог Закону України “Про рекламу”, Закону України “Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” та Типових правил розміщення зовнішньої реклами поза межами населених пунктів, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.12.2012 № 1135 відмовлено позивачеві у наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Ухвалою суду від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому у відповідності до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання виконавчим комітетом Тальнівської міської ради Черкаської області відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.
Розгляд справи по суті відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі та проведено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У період з 02.12.2019 по 09.12.2019, включно, суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С.О. перебував у відпустці, з огляду на що розгляд справи здійснюється у перший робочий день після відпустки - 10.12.2019.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що 05.08.2019 позивач звернувся до виконавчого комітету Тальнівської міської ради із заявою про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: Черкаська область, м. Тальне, вул. Гагаріна, на проти магазину “Гарант” на перетині з вул. Суворова строком на п'ять років. До заяви позивачем надано фотокартку місця, на якому планується розташування рекламного засобу та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням.
Листом від 21.08.2019 № 01-09/1945 повідомлено позивача, що до прийняття Тальнівською міською радою регуляторного акта - Правил розміщення рекламних засобів на території Тальнівської міської об'єднаної територіальної громади виконавчий комітет дозволів на розміщення зовнішньої реклами тимчасово не видає.
02.09.2019 позивач звернувся до виконавчого комітету Тальнівської міської ради із заявою, в якій вказав, що 20.05.2010 Тальнівською міською радою рішенням № 44/5-5(14) затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Тальне. З огляду на наведене та посилаючись на те, що 18.06.2018 виконавчим комітетом Тальнівської міської ради надано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами редакції газети “Новий Дзвін”, позивач у заяві від 02.09.2019 просив надати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
Листом від 10.09.2019 № К-01-09/2100 позивача повідомлено, що до прийняття Тальнівською міською радою регуляторного акта - Правил розміщення рекламних засобів на території Тальнівської міської об'єднаної територіальної громади виконавчий комітет дозволів на розміщення зовнішньої реклами тимчасово не видає.
Вважаючи, що такі дії відповідача щодо відмови позивачеві у наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами є протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
За змістом статті 1 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 270/96-ВР) під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону № 270/96-ВР. розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам: розміщуватись із дотриманням вимог техніки безпеки та із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків; освітлення зовнішньої реклами не повинно засліплювати учасників дорожнього руху, а також не повинно освітлювати квартири житлових будинків; фундаменти наземної зовнішньої реклами, що виступають над поверхнею землі, можуть бути декоративно оформлені; опори наземної зовнішньої реклами, що розташована вздовж проїжджої частини вулиць і доріг, повинні мати вертикальну дорожню розмітку, нанесену світлоповертаючими матеріалами, заввишки до 2 метрів від поверхні землі; нижній край зовнішньої реклами, що розміщується над проїжджою частиною, у тому числі на мостах, естакадах тощо, повинен розташовуватися на висоті не менше ніж 5 метрів від поверхні дорожнього покриття; у місцях, де проїжджа частина вулиці межує з цоколями будівель або огорожами, зовнішня реклама може розміщуватися в одну з фасадами будівель або огорожами лінію (ч. 2 статті 16 Закону № 270/96- ВР).
Перелік обмежень та заборон щодо розміщення зовнішньої реклами, встановлений у частинах 3 і 4 статті 16 Закону № 270/96-ВР. та є вичерпним.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України від 06.09.05 №2806-ІV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2806-ІV) порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом. - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. «а» п. 13 ч.1 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» надання дозволу на розміщення реклами належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 затверджено Типові правилами розміщення зовнішньої реклами (далі - Типові правила).
Абзац другий пункту 1 Типових правил встановлює, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання, видача або відмова у видачі яких законами України віднесена до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом. - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
За визначенням пункту 2 Типових правил дозвіл - це документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
Відповідно до пункту 3 Типових правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Згідно з пунктами 5, 6 Тимчасового порядку для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.
При вирішенні спору суд також зазначає, що відсутність затвердженого порядку розміщення зовнішньої реклами на території населеного пункту на підставі Типових правил не є підставою для відмови у видачі документів дозвільного характеру. А тому суд висновує про безпідставність посилання відповідача щодо відсутності компетенції стосовно видачі такого дозволу до визначення відповідного порядку.
Більш того з матеріалів справи судом встановлено, що Тальнівською міською радою Черкаської області рішенням №44/5-5 від 17.02.2010 затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Тальне, зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням міської ради №69/6-3(10) від 02.10.2015.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи підстави та предмет спору, суд висновує, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність щодо нерозгляду заяв позивача про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами у десятиденний строк та прийняття рішення за результатами її розгляду, а тому належним способом захисту порушеного права позивача в цій частині є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяв позивача про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Вирішуючи спір по суті суд також зазначає, що отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відтак, на дану процедуру поширюються норми зазначеного закону.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №826/2810/17.
Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що перелік документів, подання яких необхідне для винесення рішення про надання дозволу або відмову у його наданні, строк розгляду заяви та доданих до неї документів, форма рішення дозвільного органу визначені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», іншими правовими актами.
Відповідно до частини шостої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
Днем видачі документа дозвільного характеру вважається останній день строку розгляду заяви дозвільним органом, передбаченого законом.
Відповідно до п. 12 Правил № 1135 для одержання дозволу заявник або уповноважена ним особа подає заяву, в якій повинна міститися така інформація:
- для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;
- для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адреса місця проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному органу доходів і зборів і має відмітку у паспорті) та згода на обробку персональних даних;
- про місце розташування рекламного засобу;
- про підстави набуття права користування цим місцем та строк такого користування.
Відтак, враховуючи, що заяви позивача про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами по суті відповідачем не розглядались, суд висновує, що належним способом захисту порушеного права позивача в цій частині є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_2 , навпроти магазину "Гарант" на перетині з вул. Суворова, строком на 5 років та прийняти відповідне рішення, у порядку та строки встановлені законом України.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання виконавчого комітету Тальнівської міської ради прийняти відповідне рішення, яким надати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_2 Гагаріна, навпроти магазину "Гарант" на перетині з вул. Суворова, строком на 5 років, суд зазначає про таке.
Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №11(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно- дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Проте, відповідно до до ч. 1, ч. З ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Отже, під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Суд є правозастосовуючим органом та не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Так, суд зазначає, що зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами згідно з поданими заявами є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, оскільки впливають на його право вибору при прийнятті відповідного рішення.
За таких обставин суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не має права перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень у відповідних правовідносинах, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах, між цими ж сторонами, був викладений в Постанові Верховного суду від 25.10.2018 року у справі 826/6424/16.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 768 грн 40 коп.
Враховуючи, що позов підлягає до часткового задоволення відтак, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сума судових витрат зі сплати судового збору у сумі 384 грн 20 коп.
Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Тальнівської міської ради (20401, Черкаська область, Тальнівський район, м. Тальне, вул. Соборна, 306, ідентифікаційний номер 04061607) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Тальнівської міської ради щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами.
Зобов'язати виконавчий комітет Тальнівської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: АДРЕСА_2 Гарант АДРЕСА_5 на перетині з вул. Суворова, строком на 5 років та прийняти відповідне рішення, у порядку та строки встановлені законом України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з виконавчого комітету Тальнівської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Кульчицький