04 грудня 2019 року справа №200/10134/18-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника позивача Ільїної Х.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Ільїної Христини Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 р. (повний текст ухвали виготовлений 1 жовтня 2019 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/10134/18-а (головуючий І інстанції суддя суддя Мозговая Н.А.) за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 200/10134/18-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у поновленні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, буд. 27 А) поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 19 квітня 2018 року за документами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій № 2148-VІІІ від 03.10.2017 р.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 92-94).
04.02.2019 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року набрало законної сили (а.с. 108).
16 вересня 2019 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника позивача, в якій останній просив визнати протиправним рішення відповідача № 38 про відмову в поновленні виплати пенсії від 19.03.2019 року за віком з 19.04.2018 року за матеріалами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України від 03.10.2017 року та постановити окрему ухвалу, яку направити відповідним суб'єктам владних повноважень щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, які прийняли протиправне рішення, та встановити строк для надання відповіді (а.с. 120-122).
В обґрунтування заяви зазначено, що до теперішнього часу рішення суду не виконано; згідно рішення № 38 від 19.03.2019 року відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 19.04.2018 року про поновлення виплати пенсії та вирішив відмовити в поновленні виплати пенсії за віком з 19.04.2018 року.
Разом з тим, своїм рішенням суд не зобов'язував орган Пенсійного фонду повторно розглянути заяву, а зобов'язав останнього поновити виплату пенсії позивачу. Крім того, жодних дій щодо витребування пенсійної справи службовими особами відповідача не вчинялось.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у справі № 200/10134/18-а у задоволенні заяви представника позивача в порядку ст. 383 КАС України відмовлено (а.с. 164-165).
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання протиправним рішення відповідача № 38 про відмову в поновленні виплати пенсії від 19.03.2019 року за віком з 19.04.2018 року за матеріалами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України від 03.10.2017 року та постановити окрему ухвалу, яку направити відповідним суб'єктам владних повноважень щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, які прийняли протиправне рішення, та встановити строк для надання відповіді.
В обґрунтування зазначає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року на теперішній час не виконано. Згідно рішення № 38 від 19.03.2019 року відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 19.04.2018 року про поновлення виплати пенсії та вирішив відмовити в поновленні виплати пенсії за віком з 19.04.2018 року. Разом з тим, своїм рішенням суд не зобов'язував орган Пенсійного фонду повторно розглянути заяву, а зобов'язав останнього поновити виплату пенсії позивачу, а тому вбачає у діях службових осіб відповідача ознаки перевищення службових повноважень. Крім того, жодних дій щодо витребування пенсійної справи службовими особами відповідача не вчинялось.
За таких обставин представник позивача вважає, що відповідач, не вживаючи усіх необхідних заходів для розшуку та витребування пенсійної справи позивача, повторно прийняв незаконне рішення про відмову у поновленні пенсії.
Представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, у задоволенні скарги відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданий відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення, залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно частин 1-7 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Таким чином, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.
Таким чином, підставою для прийняття окремої ухвали є саме достовірно встановлене судом в ході судового засідання порушення законності та правопорядку, та лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Як зазначалось раніше, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 200/10134/18-а зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, буд. 27 А) поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 19 квітня 2018 року за документами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій №2148-VІІІ від 03.10.2017 р.
Матеріалами справи свідчать, що, згідно бази одержувачів пенсій Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя), в тому числі і архівної, позивачу пенсія за віком не призначалась. Згідно листа управління у справах Маріупольської міської ради від 20.12.2018 року № 5636-3805-56.31 в журналі реєстрації архівних пенсійних справ, архівна пенсійна справа ОСОБА_1 не зареєстрована та на зберіганні не перебуває. У зв'язку з наведеним у відповідача відсутня можливість виконати рішення суду (а.с. 124-125).
Щодо доводів апелянта стосовно того, що відповідачем жодних дій щодо витребування пенсійної справи службовими особами відповідача не вчинялось, суд зазначає наступне.
Відповідачем спрямовано запит до Департаменту соціального захисту населення, який виступає правонаступником Жовтневого управління соціального захисту населення, де зберігаються архівні пенсійні справи, по яких проводилась виплата пенсій до 01.03.2001 року. За змістом листа Департаменту від 20.12.2018 року № 56.36-3805-56.3.1, отриманого управлінням 26.12.2018 року, в Журналі реєстрації архівних пенсійних справ Центрального (Жовтневого) району, який вівся управлінням соціального захисту населення до 01.03.2001 року, відсутні дані про архівну пенсійну справу ОСОБА_1 (а.с. 155).
Вказаний лист не був предметом розгляду у справі 200/10134/18-а, так як був отриманий управлінням вже після проголошення рішення Донецьким окружним адміністративним судом.
Враховуючи відсутність пенсійної справи позивача, відповідач прийняв рішення № 38 від 19.03.2019 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком позивачу з 19 квітня 2018 року за документами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсії № 2148-УІІІ від 03.10.2017 року.
Суд звертає увагу на те, що Маріупольським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області з метою виконання рішення суду було перевірено Журнали архівних пенсійних справ, які зберігаються в територіальному управлінні ПФУ на наявність в них даних про пенсійну справу позивача, направлено запити до Департаменту соціального захисту населення з проханням перевірити дані про наявність архівної пенсійної справи позивача в Журналах обліку архівних пенсійних справ по усіх районах м. Маріуполя, оскільки позивач прийнята на консульський облік в КВ Посольства України в Державі Ізраїль 22 червня 2001 року (а.с. 212-213, 215, 11).
Посилання в апеляційній скарзі в якості доказу на посвідчення ветерана праці взагалі не може слугувати доказом призначення позивачеві пенсії за віком.
Щодо тези апелянта про відновлення пенсійної справи, то за загальним правилом відновленню підлягає те, що було втрачено. Але доказів втрати пенсійної справи в матеріалах не існує.
При цьому суд апеляційної інстанції відзначає, що при розгляді заяви в порядку ст. 383 КАС України не може бути розглянута вимога щодо скасування рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 38 від 19.03.2019 року про відмову в поновленні виплати пенсії за віком, оскільки це рішення повинно бути самостійним предметом розгляду в іншій справі.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2005 року № 21-1, затвердженого на виконання наведеного вище Закону, встановлено наступне (далі - Порядок № 21-1).
Заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації) (пункт 1.1 Порядку № 21-1).
Пунктами 1.6, 1.7 Порядку № 21-1 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, а днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.
При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.
Відповідно до пункту 2.1 зазначеного вище Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 1 до цього Порядку;
4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;
5) документи, які засвідчують особливий статус особи.
Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.
Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.
За змістом пункту 4.1 Порядку № 21-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).
У пункті 4.2 Порядку № 21-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 21-1).
З огляду на зазначене, з урахуванням ненадання позивачем усіх необхідних документів та відсутності пенсійної справи, у відповідача не було можливості поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 19 квітня 2018 року за документами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій» № 2148-VІІІ від 03.10.2017 р.
Посилання апелянта на норми постанови Правління Пенсійного фонду України від 03.09.2018 року № 19-1 в частині покладення обов'язку по відновленню втрачених документів (пенсійних справ) на підрозділи обслуговування громадян, з питань призначення та перерахунку пенсії, контрольно-перевірочної роботи органу ПФУ, є безпідставними, оскільки зазначена постанова стосується інвентаризації пенсійних справ, які перебувають на обліку в територіальних управліннях ПФУ.
Разом з тим, до відповідача пенсійна справа позивача не надходила.
Як вбачається з відзиву відповідача, його розпорядженням пенсійну справу позивача прийнято на облік 23.10.2019 року. Проведено нарахування пенсійних коштів за період з 19.04.2018 року.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого закріплений у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, то підстави для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України відсутні.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. 249, 383, 310, 315, 316, 320, ст. 321, ч.1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Ільїної Христини Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 р. - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 р. у справі № 200/10134/18-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 9 грудня 2019 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко