03 грудня 2019 р.Справа № 440/2126/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
представника позивача - Приходько О.Я.,
представника відповідача - Гриценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року, (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, повний текст складено 18.09.19 року) по справі № 440/2126/19
за позовом Публічного акціонерного товариства " Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просило:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Полтавській області щодо стягнення коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (електронного рахунку) 23 листопада 2018 року у розмірі 7333334,00 грн, які направлені платником податку - "Договір про спільну діяльність від 24.12.1997 р. №999/97 - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" 22525915, податковий номер 403739509" - на поповнення електронного рахунку з метою реєстрації розрахунків коригування в ЄДРПН;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2019 року № 0015105012.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року задоволено позов.
Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Полтавській області щодо стягнення коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ (електронного рахунку) 23 листопада 2018 року у розмірі 7333334,00 грн, які направлені платником податку - "Договір про спільну діяльність від 24.12.1997 №999/97 - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" 22525915, податковий номер 403739509" - на поповнення електронного рахунку з метою реєстрації розрахунків коригування в ЄДРПН.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 26 березня 2019 року № 0015105012.
Головне управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що перераховані на електронний рахунок кошти з ПДВ були зараховані на погашення самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з ПДВ за лютий 2016 року на підставі пункту 200.2 статті 200 ПК. З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.04.2018 №К/9901/337/17 (справа №805/4337/16-а) щодо застосування норми пункту 87.9 статті 87 ПК України, вважає, що контролюючий орган правомірно спрямував сплачені НГВУ "Полтаванафтогаз" кошти на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення та застосував штрафні (фінансові) санкції. Також судом першої інстанції безпідставно вирішено змінені позовні вимоги , без винесення відповідної ухвали з цього питання.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначив, що податковий борг існує, проте підприємством не вчинялися дії щодо його сплати, а отже штрафні санкції за несвоєчасне погашення боргу є неправомірними.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представники позивача заперечували проти вимог апеляційної скарги, вважали рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на неї, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено апеляційним судом, 28.02.2019 р. Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2016 року по Договору про спільну діяльність від 24.12.1997 р. № 999/97 - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта", за результатами якої складено акт № 15958/16-01-50-12-11/403739509 від 28.02.2019 р.
В акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Розділу ІІ, п. 203.2 ст. 203 Розділу V Податкового кодексу України, внаслідок чого грошові зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року по строку сплати 31.03.2016 р. у розмірі 7333334,00 грн сплачено до бюджету із затримкою на 967 календарних днів (а.с. 13-14).
26.03.2019 р. Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0015105012, яким у зв'язку із затримкою на 967 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 17992001,00 грн позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 1 466 666,80 грн (а.с. 15).
За наслідками оскарження зазначеного рішення в адміністративному порядку 04.06.2019 р. рішенням ДФС України податкове повідомлення-рішення - залишено без змін, а скарга без задоволення. (а.с. 56-58)
Позивач, вважаючи неправомірним податкове повідомлення-рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення контролюючим органом грошових коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ проведено без дотримання норм пункту 87.1 статті 87, пункту 95.3 статті 95 ПК України та Порядку електронного адміністрування з податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1177) (далі - Порядок N569), а тому штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу застосовані неправомірно.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі не виконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків. Ця компетенція стосується, зокрема виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до п.126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до поданої за Договором про спільну діяльність від 24.12.1997 р. № 999/97 - уповноважена особа НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" 22525915 (п.н. 403739509) податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 р. ( № 9042478383 від 24.03.2016 р.) сума податкового зобов'язання до сплати становила 526334222,00 грн, граничний термін сплати 31.03.2016 р.
Станом на 31.03.2016р. ( граничний термін сплати) згідно з даними інтегрованої карти платник податків переплата становила лише 3677 860, яку зараховано в погашення зобов'язання , а залишок в розмірі 522 656 362 грн. станом на 31.03.2016р. залишено не сплаченим до бюджету.
У листопаді 2014 року між ПАТ "Дніпроазот" (постачальник) та ПАТ "Укрнафта" і Компанія Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited (Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед), які є учасниками Договору № 999/97 "Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997 р. (покупець) укладено наступні договори поставки хімічної продукції: № 146782 від 24.11.2014 р., № 146783 від 25.11.2014 р., № 146784 від 26.11.2014 р., № 146785 від 27.11.2014 р., № 146786 від 28.11.2014 р., згідно яких постачальник зобов'язується поставляти покупцю карбамід марки Б (хімічна продукція), а покупець зобов'язується приймати таку продукцію та оплачувати її вартість.
Згідно з платіжними дорученнями від 28.11.2014 р. №№ 191-195 на рахунок постачальника покупцем перераховано 240000000,00 грн попередньої оплати на виконання пункту 2.4 договорів, яким передбачено, що хімічна продукція повинна бути оплачена покупцем на умові повної (стовідсоткової) попередньої оплати, за результатами чого виписані податкові накладні (а.с. 16-20).
31.05.2016 р. сторони уклали додаткові угоди № 2 до договорів поставки про те, що покупець відмовляється від прийняття продукції, а постачальник приймає відмову та зобов'язується протягом трьох днів з дати укладення додаткової угоди повернути покупцю суму попередньої оплати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 р. у справі №904/6049/17, яке вступило в законну силу 29.11.2017 р., на користь ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" стягнуто 240'000'000,00 грн у зв'язку з невиконанням договору поставки продукції. На виконання судових рішень у зазначеній господарській справі відповідно до встановленого господарським судом графіку сплати стягнутої суми заборгованості ПАТ "Дніпроазот" щомісяця перераховувало на рахунок ПАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз" грошові кошти (а.с. 21-30).
У зв'язку зі зменшенням обсягу постачання та відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України ПАТ "Дніпроазот" склав розрахунок коригування до зменшення кількісних та вартісних показників від 19.11.2018 р. № 339 до податкової накладної від 28.11.2014 р. №884, виписаної за фактом передплати, та надсилав його на адресу покупця. Покупець направив його до Державної фіскальної служби України для проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) (а.с. 31-35).
З метою реєстрації розрахунків коригування в ЄРПН та на виконання абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК України покупець направив кошти з поточного рахунку на поповнення рахунку в системі електронного адміністрування № НОМЕР_1 , а саме, за 23.11.2018р. платіжними дорученнями № 47 на суму 3666667,00 грн.та № 48 на суму 3666667,00 грн., які проведені банком 23.11.2018 р. (а.с. 36-37).
Судом вірно встановлено, та визнається сторонами по справі, що грошові кошти, що направлялися платником на поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ за господарськими операціями зі своїм контрагентом ПАТ " Дніпроазот".
Щодо доводів апелянта про правомірність застосування відповідачем п. 87.9 ст. 87 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені ст. 87 ПК України.
Відповідно до абз. 1 п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Законодавцем встановлені особливості щодо визначення джерел сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з ПДВ.
Згідно з абз. 2 п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до п. 200.2 ст. 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абз.4 п. 87.1 ст. 87 ПК України).
Норми ст. 95 ПК України встановлюють підстави для здійснення контролюючим органом за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, згідно з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Аналіз наведених норм в їх системному зв'язку дає підстави зробити такий висновок щодо правового регулювання погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів у СЕА цього податку: у разі коли платник податку на додану вартість не сплатив самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання в установлений п. 57.1 ст. 57 ПК України строк і не сплачує податковий борг, який внаслідок цього виник, контролюючий орган вправі здійснити за платника податку заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку цього платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за рішенням суду.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно застосовані до спірних правовідносин норми п. 95.3 ст. 95 ПК України, а не п. 87.9 ст. 87 ПК України. Кожна з цих норм має окремий предмет регулювання: норми пункту 87.9 встановлюють черговість погашення податкового боргу незалежно від способу (добровільного чи примусового) та джерела погашення податкового боргу, тоді як норма пункту 95.3 регулює відносини щодо стягнення (примусового погашення) податкового боргу за рахунок коштів на банківських рахунках та на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 10.09.2019 р. по справі № 1840/3549/18, від 30.07.2019 р. по справі № 440/4082/18 щодо аналогічних правовідносин.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням зазначеного помилковим є посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 24.04.2018 р. по справі № 805/4337/16-а, від 22.10.2018 р. по справі № 821/1431/17, від 11.09.2018 року по справі № 813/3722/17, як на правову позицію щодо застосування норм пункту 87.9 статті 87 ПК, оскільки норми цього пункту не регулюють відносини, яких стосується спір у цій справі.
Порушення платником ПДВ Договором про спільну діяльність від 24.12.1997р. № 999/97 в особі уповноваженої організації НГВУ " Полтаванафтогаз" вимог п.57.1 ст.57 ПК України у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за податковою декларацією за лютий 2016р. дає право контролюючому органу здійснити за цього платника податку і в інтересах держави заходи на погашення податкового боргу, який виник через таку несплату. При цьому, такі заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як це передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено критерій поведінки державного органу у сфері публічних відносин. Неправомірна поведінка невладного суб'єкта у цих відносинах не може виправлятися неправомірною поведінкою владного суб'єкта.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 23.11.2018 р. ПАТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" поповнено електронний рахунок з метою реєстрації розрахунків коригування в ЄДРПН на суму 7333334,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 36-37).
Граничним строком сплати грошового зобов'язання з ПДВ по податковій декларації за лютий 2016 року є 31.03.2016 р. Доказів про сплату на час розгляду справи узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по податковій декларації за лютий 2016 року матеріали справи не містять, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій за затримку сплати позивачем до бюджету 7333334,00 грн. на 967 календарних днів, є неправомірним.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки фінансові санкції згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.03.2019 р. № 0015105012 застосовані, виходячи з факту здійснення контролюючим органом заходів на погашення податкового боргу не у спосіб, встановлений п. 95.3 ст. 95 ПК України, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції процесуальних норм при прийнятті до розгляду заяви про зміну позовних вимог колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не призвели до невірного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2019р. провадження по справі було відкрито, та з 09.07.2019р. по 13.08.2019р. відбувалося підготовче провадження у справі. Позивачем 29.07.2019р. подано заяву про зміну предмету позову з доказами її направлення відповідачу та оригіналом платіжного доручення.
Отже заява про зміну предмету позову подана позивачем з дотриманням вимог ч.1 ст.47 КАС України.
Доводи апеляційної скарги щодо не прийняття з цього питання судом процесуального рішення є необґрунтованими, тому як відповідно до протоколу судового засідання від 13.08.2019р. судом вирішувалося питання прийняття заяви про зміну предмету позову, та прийнято з цього приводу протокольну ухвалу. Прийняття зазначеної ухвали окремим документом, відповідно до ч.5 ст.243 КАС України не передбачено.
Відповідно до ч.7 ст.243 КАС України ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
Відповідно до ч.1 ст.231 КАС України учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом і протоколом судового засідання та протягом п'яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їх неповноти або неправильності.
Проте з матеріалів справи не вбачається висловлення зауважень відповідачем щодо технічного запису або протоколу судового засідання.
Отже , колегія суддів зазначає, що порушення судом норм процесуального права при вирішенні питання про прийняття заяви про зміну предмету позову не допущено.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну правову оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права..
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року по справі № 440/2126/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 09.12.2019 року