справа № 2-1509/11 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Мазур І.В.
03 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
судді-доповідача - Саліхова В.В.
суддів: Андрієнко А.М., Шахової О.В.,
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2010 року ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» Київське РУ звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просило солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором на загальну суму 150 489 дол. США 45 центів, гривневий еквівалент по курсу НБУ 7, 88 станом на 31.08.2010 - 1 186 910 грн. 30 коп. Стягнути на користь ВАТ КБ «Надра» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 700 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. 00коп.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» борг в розмірі 150 489 дол. США 45 центів - еквівалент по курсу НБУ становить 1 186 910 грн. 30 коп. та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення, 1 700 грн. сплачений судовий збір.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, винести нове, яким відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. Зазначає, що суд першої інстанції нарахував розмір заборгованості на підставі довідки про розрахунок заборгованості, яка довільно складена банком, не відповідає дійсності та відповідачами не визнається. Наголошує, що з метою підтвердження чи спростування наявності розміру заборгованості за кредитним договором необхідно провести судову економічну експертизу, оскільки для вирішення даного питання необхідні спеціальні знання.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10382/2019
У відзиві на апеляційну скаргу в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що ОСОБА_1 та його представник ніяким чином не довели недостовірність наданих Банком доказів. Вимоги викладені в апеляційній скарзі суперечать принципу змагальності сторін.
Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про задоволення в повному обсязі позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується та відповідає вимогам матеріального права та встановленим по справі обставинам.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 15.03.2006 між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» був укладений кредитний договір №232/П/2006-840, за яким Банком надано кредиту в розмірі 33 017 доларів США на строк до 14.03.1012 із сплатою процентів у розмірі 9% річних.
Згідно з п.3.4.1, 3.4.2 та 3.4.3 кредитного договору погашення кредиту повинно відбуватися не пізніше 10 числа поточного місяця (а. с. 6-9).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 15.03.2006 між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язалася в повному обсязі відповідати за виконання усіх зобов'язань ОСОБА_1 що виникли з кредитного договору (а. с. 10-11).
Банк належним чином виконав умови кредитного договору, надавши позичальнику кошти, однак останній свої зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 31.08.2010 виникла заборгованість в розмірі 150 489 дол. США 45 центів - еквівалент по курсу НБУ становить 1 186 910 грн. 30 коп., яка складається з: 31 298,16 дол. США, еквівалент по курсу НБУ становить 246 848 грн. 59 коп. кредитна заборгованість; прострочена заборгованість по сплаті відсотків в сумі 10 246,85 дол. США, еквівалент по курсу НБУ становить 8 0816 грн. 91 коп., заборгованість по сплаті комісії в сумі 7 706 грн. 30 дол. США, еквівалент по курсу НБУ становить 60 779 грн. 59 коп.
Відповідно до п. 5.2 договору за прострочення позичальником сплати мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту нараховується пеня у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми, що була нарахована в розмірі 101 238,14 дол. США (а. с. 14-15).
Враховуючи вищевикладене, ВАТ КБ «Надра» звернулося до суду із відповідним позовом.
Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статтею 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен належно їх виконувати, а у разі порушення зобов'язання настають негативні правові наслідки.
Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Таким чином, договір поруки є таким способом забезпечення виконання зобов'язання, який полягає у залученні третьої особи - поручителя до основного зобов'язання, яке виникло між боржником та кредитором.
Пунктом 1.1. та 1.2. Договору поруки передбачено, що поручитель безвідривно та безспірно зобов'язується відповідати перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, що витікають з Кредитного договору №232/П/2006-840 від 15.03.2006. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
Отже, поручитель є солідарним боржником з позичальником, а в силу ч. 1 ст. 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За таких обставин солідарні боржники мають нести солідарну відповідальність за порушення зобов'язання позичальником.
Матеріали справи свідчать, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим станом на 31.08.2010 виникла заборгованість в розмірі 150 489 дол. США 45 центів - еквівалент по курсу НБУ становить 1 186 910 грн. 30 коп., яка складається з: 31 298,16 дол. США, еквівалент по курсу НБУ становить 246 848 грн. 59 коп. кредитна заборгованість; прострочена заборгованість по сплаті відсотків в сумі 10 246,85 дол. США, еквівалент по курсу НБУ становить 80 816 грн. 91 коп., заборгованість по сплаті комісії в сумі 7 706 грн. 30 дол. США, еквівалент по курсу НБУ становить 60 779 грн. 59 коп.
Враховуючи вищевикладене та те, що судом першої інстанції встановлено не виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог правильними.
Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок здійснений позивачем є невірний не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідачем на його спростування не надано свого розрахунку.
Більш того, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, судом було перевірено розрахунок наданий позивачем , який визнано належним, внаслідок чого колегія суддів не знайшла правових підстав для задоволення клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу про проведення експертизи по справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
За наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням обставин справи, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 04.12.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: А.М. Андрієнко
О.В. Шахова