справа №754/7673/18 головуючий у І інстанції: Клочко І.В.
провадження 22-ц/824/13233/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
03 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Сушко Л.П., Матвієнко Ю.О.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
В червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що в період перебування в зареєстрованому шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу, неповнолітня дитина залишилась проживати разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.
Дитина знаходиться на диспансерному обліку та потребує проходження курсів лікування та оздоровлення. Усі витрати на лікування, в період хвороби дитини, позивач несе самостійно, при цьому маючи мінімальний дохід.
В якості дошкільної підготовки дитина відвідує курси англійської мови, басейн, ментальну арифметику, дитячий центр.
Вказувала, що щомісяця витрачає на дитину приблизно 20000,00 грн.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 10 000,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 3200 грн. щомісяця.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовано тим, що місцевий суд неповно з'ясував обставини справи та не надав оцінку усим наявним доказам, неправильно застосував норми матеріального права та допустився порушення норм процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Сібірцева О.С. підтримала позицію апеляційної скарги.
Інші належним чином повідомлені учасники справи не з'явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позов частково, місцевий суд враховував докази на підтвердження матеріального становища сторін та розмір аліментів необхідний для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 18 червня 2011 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів м. Києва з державним центром розвитку сім'ї (а.с.9).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії свідоцтва про народження (а.с.10).
Згідно копії акту про підтвердження фактичного проживання від 08 червня 2018 року, малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11).
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини, той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частини 1-3 статті 181 СК України).
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2019 року становить 2 027,00 грн., з 1 липня - 2 118,00 грн., а з 1 грудня - 2 218,00 грн.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Встановивши ту обставину, що в сторін є малолітня дитина, яка проживає з позивачем та фактично знаходиться на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства дитина має право на отримання матеріальної допомоги з боку обох батьків, а відповідач є здоровою особою працездатного віку, яка має достатній дохід, суд першої інстанції, з урахуванням матеріального становища дитини та її батька, дійшов правильного висновку щодо необхідності покладення на останнього аліментного зобов'язання у вигляді щомісячної сплати аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3200,00 грн. на утримання дитини на користь позивача.
Твердження апелянта спрямовані на підтвердження достатнього матеріального забезпечення відповідача, що дає змогу останньому сплачувати аліменти в більшому розмірі не підтверджені належними та допустимим доказами, а тому колегією суддів відхиляються.
Наявні в матеріалах відомості, щодо доходів ОСОБА_2 не можуть вказувати на те, що останній може сплачувати аліменти у зазначеному апелянтом розмірі, крім того суд першої інстанції оцінював зазначену інформацію та дійшов вірного висновку, щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 3200 грн., оскільки визначена сума є достатньою для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку дитини, а матеріальне становще відповідача не є достатнім для їх сплати в більшому розмірі, крім того зазначене останнім не спростовується.
Наявність у відповідача автомобіля Skoda 2007 року випуску та машиномісця не є належним підтвердженням його високозабезпеченого матеріального становища.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів є необґрунтованим, оскільки може поставити платника аліментів у скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ч.1 ст 367 ЦПК Укарїин суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.
Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: