Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №824/355/17-а
провадження №К/9901/7119/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області про визнання наказів неправомірними та поновлення на посаді, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Левицького В. К., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Сторчака В. Ю. (головуючий), Ватаманюка Р. В., Мельник-Томенко Ж. М.
І. Суть спору
1. У червні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду із позовами до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області (надалі також відповідач, ГУНП в Чернівецькій області) про визнання наказів неправомірними та поновлення на посаді.
2. За вказаними позовами відкрито провадження у справах №№ 824/355/17-а, 824/366/17-а відповідно.
3. Ухвалою від 13 липня 2017 року Чернівецький окружний адміністративний суд об'єднав указані справи для спільного розгляду і вирішення в одному провадженні та присвоїв об'єднаним справам загальний № 824/355/17-а.
4. Так, ОСОБА_2 (надалі також ОСОБА_2 , позивач) у своєму позові просив суд:
4.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 3 травня 2017 року № 208 і наказ від 18 травня 2017 року № 78 о/с про звільнення його зі служби в поліції ГУНП в Чернівецькій області;
4.2. зобов'язати ГУПН в Чернівецькій області поновити його на посаді поліцейського водія відділення забезпечення автотранспортом центру обслуговування підрозділів Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області;
4.3. стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з ГУНП в Чернівецькій області.
5. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 послався на те, що його звільнення було проведено із порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, а саме за відсутності рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за діяння, щодо якого розпочато відповідне службове розслідування.
6. Відповідач позов ОСОБА_2 не визнав. У запереченні проти позову наголошував на його безпідставності з огляду на правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
7. З15 березня 2010 року по 6 листопада 2015 року ОСОБА_2 перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 7 листопада 2015 року прийнятий на службу в ГУНП в Чернівецькій області на посаду поліцейського водія відділення забезпечення автотранспортом ЦОП ГУНП в Чернівецькій області.
8. 1 травня 2017 року приблизно о 12:00 год., будучи вільним від службових обов'язків, ОСОБА_2 на власному автомобілі ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1 , поїхав на ринок, який знаходиться по вул. Шухевича, 18 у м. Чернівці , де приблизно о 13:00 год. зустрів свого сусіда та колегу по роботі ОСОБА_1 . Під час розмови ОСОБА_2 запропонував підвезти ОСОБА_1 додому. Керуючи автомобілем приблизно о 13:25 год. по вул. Небесної Сотні, біля будинку 22 у м. Чернівці, він був зупинений поліцейськими УПП в м. Чернівці ДПП у зв'язку із порушенням Правил дорожнього руху.
9. Під час перевірки документів у поліцейських УПП в м. Чернівці виникли підозри, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим йому запропоновано пройти медичний огляд у Чернівецькому обласному наркологічному диспансері на стан алкогольного сп'яніння. Однак, ОСОБА_2 від проходження медичного освідчення відмовився та з місця події зник.
10. Цього ж дня поліцейським роти № 3 батальйону УПП в м. Чернівці капралом поліції ОСОБА_3 складено протокол серії БР № 213178 про адміністративне правопорушення про те, що громадянин ОСОБА_2 1 травня 2017 року о 13:25 год. в м. Чернівці, по вул. Небесної Сотні, 22, керував автомобілем ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю із порожнини рота, неприродне почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду в установленому порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
11. 2 травня 2017 року УПП в м. Чернівці ДПП направило на адресу відповідача для розгляду та прийняття рішення рапорт інспектора поліцейської роти № 3 батальйону УПМ в м. Чернівці капрала поліції ОСОБА_3 . стосовно керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_2 1 травня 2017 року та копії матеріалів адміністративного правопорушення.
12. За фактом порушення службової дисципліни наказом ГУНП в Чернівецькій області від 3 травня 2017 року № 419 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування, проведення якого доручено комісії.
13. За результатами проведеного службового розслідування створеною відповідачем комісією складено висновок, який затверджений начальником ГУНП в Чернівецькій області 3 травня 2017 року.
14. Так, за змістом висновку службового розслідування, 1 травня 2017 року позивач - ОСОБА_2 , перебуваючи поза службою, допустив керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присягу працівника поліції, професійної та службової етики, а тому є безумовні і достатні підстави вважати їх такими, що мають явно дискредитуючи характер і які не сумісні з подальшим проходженням ним служби у поліції.
15. У висновку також зазначено, що обставинами, які обтяжують ступінь дисциплінарного проступку, є умисні дії порушника та вчинення проступку в стані алкогольного сп'яніння. Обставин, що пом'якшують відповідальність не встановлено.
16. За результатами службового розслідування комісія запропонувала: за грубе порушення службової дисципліни, поліцейського-водія відділення забезпечення автотранспортом ЦОП ГУНП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 , зі служби в поліції звільнити.
17. 3 травня 2017 року ГУНП в Чернівецькій області видало наказ № 208 «Про покарання», пунктом 1 якого наказано за грубе порушення службової дисципліни поліцейського-водія відділення забезпечення автотранспортом ЦОП ГУНП в Чернівецькій області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 звільнити зі служби в поліції.
18. 18 травня 2017 року наказом ГУНП в Чернівецькій області № 78 о/с «Про особовому складу», відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого сержанта поліції ОСОБА_2 поліцейського-водія відділення забезпечення автотранспортом центру обслуговування підрозділів ГУНП в Чернівецькій області звільнено зі служби в поліції з 18 травня 2017 року.
19. Вважаючи накази від 3 травня 2017 року № 208 і від 18 травня 2017 року № 78 о/с протиправними, ОСОБА_2 звернувся до суду.
20. В аспекті предмету доказування суд першої інстанції також установив, що постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 червня 2017 року в адміністративній справі № 725/2027/17 позов ОСОБА_2 задоволено та скасовано постанову інспектора роти № 3 батальйону УПП м. Чернівці лейтенанта поліції Ковалюка І. В. від 1 травня 2017 року серія АР №402410 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною шостою статті 121, частиною другою статті 122 КУпАП та накладення адміністративного стягання у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
21. Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року у справі № 727/4408/17 (провадження № 3/727/1808/17) закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
22. Висновок Шевченківського районного суду м. Чернівці про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, ґрунтується на тому, що поліцейськими до суду не надано докази відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду в присутності двох свідків; відсутній факт відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння; підтвердження безпідставної зупинки ОСОБА_2 працівниками поліції судовим рішенням у справі від 26 червня 2017 року; проходження медичного огляду на виявлення стану сп'яніння, що підтверджується довідкою обласного наркологічного диспансеру від 1 травня 2017 року.
23. Дослідженням у суді першої інстанції відеозаписів з нагрудних камер патрульних поліцейських, які надано ОСОБА_2 та які містяться в матеріалах вищезазначеної справи № 727/4408/17 (провадження № 3/727/1808/17) встановлено, що 1 травня 2017 року ОСОБА_2 на своєму власному автомобілі ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1 , під його керуванням, разом із ОСОБА_1 , приблизно о 13:25 год., рухаючись по вул. Небесної Сотні, біля будинку 22 у м. Чернівці, був зупинений поліцейськими УПП в м. Чернівці у зв'язку із порушенням Правил дорожнього руху.
Під час перевірки документів поліцейські УПП в м. Чернівці запропонували позивачеві пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній спочатку погодився. Однак, у подальшому ОСОБА_2 із місця події зник, не пройшовши огляд на стан алкогольного сп'яніння.
24. У контексті аргументів позивача про те, що інспектор патрульної поліції повернув йому документи на автомобіль після перевірки і неодноразово сказав «Нехай їде», та про те, що за наслідками вказаної фрази ОСОБА_2 зрозумів, що може діяти на власний розсуд та зачинив автомобіль і пішов у своїх справах, суд першої інстанції встановив таке. Із досліджених відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції неможливо встановити до кого звертається інспектор поліції із фразою «Нехай їде», до іншого інспектора поліції чи до ОСОБА_2 , однак чітко видно, що документи на автомобіль працівник поліції повернув з тією метою, щоб ОСОБА_4 витягнув їх із обкладинки. Однак, назад ОСОБА_2 працівнику поліції їх не повернув, після чого зник з місця події. На пропозицію суду повідомити причину зникнення 1 травня 2017 року з місця події ОСОБА_2 категорично відмовився.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
25. Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 3 жовтня 2017 року, яку з результатом апеляційного перегляду залишено без змін постановами Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, з-поміж іншого, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовив повністю.
26. Свої рішення в частині позову ОСОБА_2 суди мотивували тим, що відповідачем дотримано порядок і строки проведення службового розслідування, за наслідком якого вирішено накласти на позивачів дисциплінарні стягнення у вигляді звільнення з посади. При цьому відповідач під час судового розгляду довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних наказів стосовно ОСОБА_2 , а обставини, на які посилався позивач, спростовуються наявними у справі належними та допустимими доказами.
27. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги надану ОСОБА_2 довідку від 1 травня 2017 року № 1771, видану Комунальною медичною установою «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» на підтвердження того, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння як таку, що одержана з порушенням закону.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
28. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
29. У касаційній скарзі позивач наполягає на незаконності оскаржуваних наказів з огляду на відсутність, на його думку, доказів учинення ним дисциплінарного проступку, а також на відсутність чинного рішення, яким би його було притягнуто до відповідальності.
30. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.
31. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
32. Ухвалені у цій справі судові рішення в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 не є предметом касаційного оскарження.
V. Нормативне регулювання (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)
33. Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України; Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (надалі - Закон № 580-VIII); Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (надалі - Дисциплінарний статут); Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (надалі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.
34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Статтею 2 Закону № 580-VIII регламентовано, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
1) забезпечення публічної безпеки і порядку;
2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
3) протидії злочинності;
4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
36. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
37. Згідно з частиною першою статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:
«Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
38. Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
39. Пунктом 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» законодавець поширив на поліцейських дію Дисциплінарного статуту до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції». Закон України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII Про Дисциплінарний статут Національної поліції України набрав чинності 7 жовтня 2018 року.
40. Частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту визначає поняття «службова дисципліна» як дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
41. Згідно з частиною другою цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:
створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу;
набуттям високого рівня професіоналізму;
забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;
дотриманням законності і статутного порядку;
повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;
вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;
забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;
умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;
належним виконанням умов контракту про проходження служби.
42. Визначення дисциплінарного проступку міститься у статті 2 Дисциплінарного статуту та означає невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
43. Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника або виправданого за конкретних умов службового ризику.
44. За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, серед іншого: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють тощо.
45. Відповідно до пункту 1 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
46. За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
47. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
48. Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції, кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
49. При цьому статтею 70 цього ж Кодексу обумовлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
50. За приписами частин другої-п'ятої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
51. Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі - Інструкція № 1452/735), норми якої в цілому кореспондують приписам статті 266 КУпАП і відповідно до пункту 22 розділу ІІІ якої висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
VІ. Позиція Верховного Суду
52. Надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу адміністративного позову, про необґрунтованість оскаржуваних наказів ГУНП в Чернівецькій області з огляду на відсутність судових рішень, яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, Верховний Суд зазначає, хоча вказані накази і винесені на підставі відомостей службового розслідування, що встановлені під час складення на позивача адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, однак ґрунтуються на самостійних правових підставах.
53. Так, притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII).
54. Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
55. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
56. Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
57. Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.
58. Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
59. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
60. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
61. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
62. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
63. Отже, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про те, що у випадку, що розглядається, постанови Шевченківського районного суду м. Чернівці від 31 липня 2017 року у справі № 727/4408/17 (провадження № 3/727/1808/17) та Першотравневого районного суду м. Чернівці від 26 червня 2017 року в адміністративній справі № 725/2027/17 самі по собі не впливають на наявність чи відсутність у діяннях позивача складу дисциплінарного проступку, адже за змістом частини четвертої статті 72 КАС України (у редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції) постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
64. Повертаючись до обставин цієї справи, суд касаційної інстанції зазначає, що в силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги.
65. Зважаючи на встановлені судами на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв'язку доказів фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з позицією судів першої й апеляційної інстанцій про доведеність у даному випадку в діянні позивача недотримання службової дисципліни та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також із обраним видом дисциплінарного стягнення.
66. Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи.
67. При цьому слід зауважити на тому, що, як правильно з'ясували суди, надана ОСОБА_2 довідка Комунальної медичної установи «Чернівецький обласний наркологічний диспансер» від 1 травня 2017 року № 1771 не може бути як належним, так і допустимим доказом у цій справі, адже не стосується предмету доказування - обставин щодо відмови позивача від проходження медичного огляду та залишення місця зупинки поліцією, що покладені в основу висновку службового розслідування й оскаржуваних наказів, а також одержана із порушенням вимог статті 266 КУпАП та Інструкції № 1452/735.
VІІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
68. За наведених обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення в частині відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
69. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІІI. Судові витрати
70. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 3 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 824/355/17-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич