Справа № 560/2175/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
04 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Франчук А.О.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Рохова О.В.,
представників відповідача: Цимбалюк О.В., Василенка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Хмельницької митниці ДФС на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької митниці ДФС про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,
в липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці ДФС про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано Рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA400000/2019/000120/2 від 15.01.2019; визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2019/00132 від 15.01.2019; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 800,00 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, відповідачем зазначено, що на митний пост «Хмельницький - центральний» Хмельницької митниці ДФС позивачем подано до митного оформлення митну декларацію від 15.01.2019 №UА400030/2019/001412 (на підставі якої було винесено рішення про коригування митної вартості, яке оскаржується) та товаросупровідні документи для митного оформлення автомобіля марки BMW, модель Х5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , кількість місць, включаючи місце водія - 5, бувший у використані, календарний рік виготовлення - 2010, модельний рік виготовлення - 2010, тип двигуна - дизельний; об'єм двигуна - 2993 см. куб., потужність 210 кВт. Торгівельна марка: ВМW Виробник: ВМW AG. Під час митного оформлення транспортного засобу позивачем застосовано процедуру електронного декларування. Вартість транспортного засобу згідно рахунку-фактури від 07.01.2019 б/н становить 10700 Євро. Автомобіль заявлено декларантом за основним методом визначення митної вартості та рівнем 10789 Євро. При цьому, 89 євро - це розмір транспортних витрат від м. Пуххайм, Німеччина до пункту пропуску «Шегині», Україна згідно калькуляції транспортних витрат б/н від 15.01.2019. За вищезазначеною МД автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) згенеровано ризик за напрямком контролю правильності визначення вартості, зокрема, митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов'язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN-кодами: WBAFF01050L213092, валюта - EUR, вартість - 14050,00. Також, за результатом опрацювання згенерованого АСАУР ризику щодо невідповідності заявленої декларантом вартості транспортного засобу вартості ідентичних товарів встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та ознаки відсутності складових митної вартості товарів, а саме: у митній декларації, акті митного огляду від 10.01.2019 №UА209020/2019/00849, зазначено календарний та модельний рік виготовлення 2010, тоді як згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіля ZВІ 218244522 дата виготовлення автомобіля 16.06.2008, дата першої реєстрації 05.01.2010 року; рахунок-фактура б/н від 07.01.2019 засвідчена печаткою компанії AutoWelt Geesthacht, Німеччина, проте як продавець вказана фізична особа ОСОБА_2 ; згідно наданого позивачем витягу з довідника «Superschwacke», ціна вказаного автомобіля сформована на підставі дати виготовлення 09/2008 з врахуванням пробігу 358 700 км, що не відповідає інформації щодо пробігу автомобіля, зазначеного в акті митного огляду від 10.01.2019 №UА209020/2019/00849 - 218838 км; щодо підтвердження реального пробігу автомобіля, декларантом не надано жодного документа. У зв'язку з виявленими розбіжностями, ризиком недостовірності заявлення фактурної вартості автомобіля, відсутністю складових митної вартості та з метою відпрацювання згенерованих профілів ризику, позивачу, який самостійно здійснював декларування автомобіля, було надіслано електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. У відповідь на вищевказане повідомлення митниці позивачем 15.01.2019 надіслано квитанцію та копію митної декларації Республіки Польща 19РL402010Е0019385. Проте, відповідач дійшов висновку, що додаткові документи подані позивачем не спростовували виявлені розбіжності. При цьому відповідачем зазначено, що додаткові документи також містили розбіжності, а саме: країною відправлення заявленого до митного оформлення автомобіля є Німеччина (графи 15 та 15а МД), а для підтвердження ціни товару надана копія митної декларації Республіки Польща від 09.01.2019 19РL402010Е0019385. При цьому, у графі «статистична вартість» зазначена сума 46702, що не відповідає заявленій до митного оформлення фактурній вартості - 10700 Євро. Крім того, у митній декларації Республіки Польща зазначено рік виготовлення 2010, що не відповідає даним щодо року виготовлення, вказаним у свідоцтві про реєстрацію автомобіля ZВІ НОМЕР_2 (дата виготовлення автомобіля 16.06.2008, дата першої реєстрації 05.01.2010); у квитанції про отримання коштів не міститься інформації щодо конкретного автомобіля (із зазначенням VIN-коду). Вказано, що грошові кошти отримано від (von) Serhat Korpinar, проте не вказано кому здійснений платіж. Таким чином, ідентифікувати, що цей документ стосується саме транспортного засобу BMW, модель Х5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , неможливо. Крім того, незрозуміло в якій валюті зазначена сума 10 700, оскільки зазначено $ та Є, прописом написано «Dollar». З огляду на вище викладене, відповідач вважає прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2019/000120/2 від 15.01.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400030/2019/00132 від 15.01.2019 є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак законними та обґрунтованими.
Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у Федеративній Республіці Німеччина на підставі договору купівлі-продажу б/н від 07.01.2019 придбав у власність у фізичної особи (von) Serhat Korpinar транспортний засіб марки "BMW" модель Х5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 2010, такий, що був у використанні, за ціною 10 700 Євро.
З метою митного оформлення ввезеного на територію України автомобіля, а саме: "легковий автомобіль: марки "BMW" модель Х5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , рік виготовлення 2010, такий, що був у використанні позивачем подано 10.01.2019 до Хмельницької митниці ДФС митну декларацію № UA400030.2019.001412 від 15.01.2019, згідно з якою заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 10700,00 Євро, визначену на основі договору купівлі-продажу б/н від 07.01.2019.
На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано: рахунок фактуру від 07.01.2019; декларацію про походження товару від 24.05.2018; акт про проведення огляду автомобіля від 10.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.05.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08.01.2019; калькуляцію транспортних витрат від 10.01.2019; страховий поліс від 08.01.2019; квитанцію про сплату вартості автомобіля продавцю від 07.01.2019.
У зв'язку з виявленими розбіжностями, ризиком недостовірності заявлення фактурної вартості автомобіля, відсутністю складових митної вартості, декларанту було надіслано електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару передбачених вищезазначеними положеннями частини 3 статті 53 МКУ, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.
В свою чергу, декларантом у відповідь на повідомлення відповідача 15.01.2019 надіслано квитанцію про отримання коштів та копію митної декларації Республіки Польща 19РL402010Е0019385.
15.01.2019 рішенням Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA400000/2019/000120/2 декларанту було відмовлено у визнанні заявленої ним митної вартості вищезазначеного товару.
Крім того, митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2019/00132 від 15.01.2019.
15.01.2019 за МД №UA400030/2019/001616 вказаний товар був випущений у вільний обіг.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно частини 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Так, відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
Тобто, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Судова колегія звертає увагу апелянта, що витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Суд зазначає, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Як вбачається із інформації, яка міститься в картці відмови та в графі 44 митної декларації до митного оформлення були подані рахунок-фактура (інвойс) б/н від 07.01.2019, декларація про походження товару FA978857 від 24.05.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209020/2019/00849 від 10.01.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.05.2018 № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ZВІ НОМЕР_2 від 08.01.2019, калькуляція транспортних витрат б/н від 10.01.2019, договір про надання послуг митного брокера № 11 від 08.01.2019; паспорт громадянина України, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України та митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA400030.2019.001412 від 15.01.2019. Зміст вказаних документів підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару.
А тому суд приходить до висновку, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару.
При цьому, судова колегія вважає, що подані позивачем до митного оформлення документи (декларація митної вартості та рахунок-фактура (інвойс) за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності банківських платіжних документів, які стосуються товару, адже такі документи ніяким чином не можуть вплинути на ціну товару та визначення митних платежів. Відсутність платіжних документів не може ставити під сумнів достовірність інформації щодо ціни товару, яка зазначена в інвойсі, який в свою чергу, був поданий декларантом для митного оформлення товарів.
Окрім того, судом першої інстанції було встановлено, що кошти в сумі 10700,00 EUR (євро) були сплачені позивачем готівкою, що також підтверджується рахунком-фактурою.
В той же час, відповідач поставив під сумнів митну вартість товару у зв'язку із відсутністю банківських документів, що підтверджують оплату товару. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Оскільки розрахунок за товар відбувався в готівковій формі, то цей факт не може бути підтверджений банківськими документами.
Суд зауважує на тому, що основним джерелом інформації про вартість товару є рахунок б/н від 07.01.2019.
Колегія суддів також бере до уваги позицію Верховного Суду, висловлену ним у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17: «з приводу посилання відповідача на ненадання (декларантом) банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об'єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей».
Водночас, відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку б/н від 07.01.2019, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 10700 EUR (євро) та/або іншої суми за відчужений транспортний засіб.
Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Натомість, згідно з спірним рішенням, за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів з підстав того, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 14050,00 EUR (євро).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідач не довів наявності розбіжностей у вказаних документах, поданих позивачем, які зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості даного автомобіля, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за автомобіль.
Отже, є безпідставними доводи відповідача про те, що декларантом не було подано повного переліку первинних документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме, підтверджуючих сплату коштів за транспортний засіб згідно заявленої митної вартості.
Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за ціною рахунку - фактури.
Посилання апелянта про те, що згідно наданого позивачем витягу з довідника «Superschwacke», ціна вказаного автомобіля сформована з врахуванням пробігу 358 700 км, судова колегія вважає безпідставними, оскільки інформація про пробіг автомобіля міститься у наданому декларантом для митного оформлення акті митного огляду від 10.01.2019 №UА209020/2019/00849, в якому зазначено, що пробіг легкового автомобіля марки "BMW" модель Х5, рік виготовлення 2010, ідентифікаційний номер ТЗ НОМЕР_4 становить - 218838 км, інших доказів, які б підтверджували інший показник одометру даного ТЗ відповідачем до суду не надано.
Окрім того, згідно ч. 2, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не передбачено надання митному органу для підтвердження митної вартості товару документів про пробіг автомобіля.
Також, апеляційний суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що країною відправлення автомобіля є Німеччина, а для підтвердження ціни товару надана копія митної декларації Республіки Польща, оскільки наведене жодним чином не впливає на визначення дійсної фактурної вартості автомобіля та жодним чином не порушує правила міжнародної торгівлі.
Щодо переліку документів, визначений в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (страхові документи), то такі документи не стосуються спірних правовідносин, оскільки згідно законодавства України подання останніх під час декларування транспортного засобу є правом декларанта, а не обов'язком.
Судова колегія не приймає до уваги твердження відповідача про те, що датою виготовлення автомобіля згідно свідоцтва про реєстрацію автомобіля ZВІ НОМЕР_2 є 16.06.2008, оскільки як вбачається із інформації викладеної у наданих до суду документів, а саме рахунку-фактури (інвойсу) б/н від 07.01.2019, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 24.05.2018 № FA978857, митної декларації ДКД-ЕЕ № UA400030.2019.587, акту митного огляду від 10.01.2019 №UА209020/2019/00849, календарний та модельний рік виготовлення та дата першої реєстрації є 2010 року, який і зазначив позивач у митній декларації №UA400030.2019.001412 від 15.01.2019.
Представником відповідача в спростування зазначеного, не надано до суду жодного належного доказу.
При цьому, судом також взято до уваги, що під час митного оформлення на КПП «Мостиська» Львівської митниці ДФС та при заповнені митної декларації за ДКД-ЕЕ №UA400030.2019.587, відповідно до якої позивачем заявлено до митного оформлення легковий автомобіль марки "BMW" модель Х5, у митного органу не виникло жодних питань щодо календарного та модельного року виготовлення зазначеного автомобіля.
Суд зазначає, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи не надав.
А тому, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за ціною договору.
При цьому, органом доходів і зборів не наведено достатніх підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів у їх послідовності.
Також, в оскаржуваному рішенні контролюючим органом вказано, що митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів - спрацювання АСАУР ДФС, однак не надано будь-якої інформації про конкретні характеристики ідентичних або аналогічних (подібних) транспортних засобів, умов їх поставки, технічного стану, методу за яким визначеного їх митну вартість та не зазначено відповідно до чого визначена митна вартість в розмірі 14050 EUR, що свідчить про те, що відповідач не довів та не обґрунтував наявність спрацьованих ризиків при перевірці заявленої митної вартості автомобіля.
Окрім цього суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не може свідчити про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Крім того рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації АСАУР, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в АСАУР відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не може містити всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду викладених у постановах від 08.02.2019 року справа №825/648/17, 24.01.2019 року справа №820/636/17, від 19.02.2019 року №805/2713/16-а.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару.
Суд вважає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару), відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Частиною 7 статті 54 Митного Кодексу України встановлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
А тому, апеляційний суд вважає, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Отже, надані позивачем документи для підтвердження митної вартості товару є достатніми, та такими, які містять необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. При цьому такі документи не містять розбіжностей, вказаних відповідачем, а тому суд вважає, що митним органом не доведено факту невірного визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA400000/2019/000120/2 від 15.01.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400030/2019/00132 від 15.01.2019 є протиправними.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницької митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 грудня 2019 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.