03 грудня 2019 року
м. Київ
головуючий у суді І інстанції Борець Є.О.
справа №359/5363/18
провадження № 22-ц/824/12769/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до правління ГО СТ «Сокіл» про визнання недійсною постанови правління ГО СТ «Сокіл» та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов заявлено позивачем із наступними вимогами: про визнання недійсною постанови правління ГО «СТ «Сокіл» №П-10-02 від 30 червня 2018 року; про визнання незаконними дій правління ГО «СТ «Сокіл», що полягають в залякуванні позивача виключенням з членів садівничого товариства, припиненням подачі електричної енергії та забороною користування дорогами загального користування; про компенсацію моральної шкоди шляхом вибачення та прощення боргу по сплаті внесків.
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом: визнання нікчемною постанови правління ГО «СТ «Сокіл» №П-10-02 від 30 червня 2018 року; заборони керівництву ГО «СТ «Сокіл» залякувати позивача виключенням з членів садівничого товариства, припиненням подачі електричної енергії та забороною користування дорогами загального користування; компенсації моральної шкоди шляхом вибачення та прощення боргу по сплаті внесків.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись із указаною ухвалою, 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Голова ГО СТ " Сокіл " Трушковська І. Г. не скористалась своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
В судове засідання ОСОБА_1 з'явився та під час розгляду справи заявив клопотання про зміну редакції заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів відмовила у задоволені указаного клопотання, оскільки змінена редакція заяви про забезпечення позову не була предметом розгляду судом першої інстанції.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про розгляд справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомляв.
Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено, що у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Голови ГО СТ "Сокіл" Трушковської І.Г. , в якому заявляв наступні вимоги: про визнання недійсною постанови правління ГО «СТ «Сокіл» №П-10-02 від 30 червня 2018 року; про визнання незаконними дій правління ГО «СТ «Сокіл», що полягають в залякуванні позивача виключенням з членів садівничого товариства, припиненням подачі електричної енергії та забороною користування дорогами загального користування; про компенсацію моральної шкоди шляхом вибачення та прощення боргу по сплаті внесків.
Також ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив наступне: визнати нікчемною постанову правління ГО «СТ «Сокіл» №П-10-02 від 30 червня 2018 року; заборонити керівництву ГО «СТ «Сокіл» залякувати позивача виключенням з членів садівничого товариства, припиненням подачі електричної енергії та забороною користування дорогами загального користування; компенсувати моральну шкоду шляхом вибачення та прощення боргу по сплаті внесків.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову.
Колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Види забезпечення позову визначено статтею 150 ЦПК України. Вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам
Підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги заяви про забезпечення позову є абсолютно ідентичними вимогам позову, який був пред'явлений позивачем. А тому, задоволення такої заяви про забезпечення позову призведе до фактичного ухвалення рішення суду до розгляду справи по суті, що заборонено приписом частини 10 статті 150 ЦПК України.
На думку колегії суддів, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог заяви про забезпечення позову, які є тотожними із позовними вимогами.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується також із висновком суду першої інстанції, що заявником не доведено наявність підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 369, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2019 року.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба