25 листопада 2019 року
Київ
справа №826/7869/18
адміністративне провадження №К/9901/31210/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 26.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Альфаінжиніринг» до Державної фіскальної служби (ДФС) України, ГУ ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду від 26.06.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 04.04.2018 №630220/40142645 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.12.2017 № 47; зобов'язано ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №47 від 14.12.2017 днем їх фактичного подання.
ГУ ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду від 26.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2018 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із встановлених у судовому процесі на підставі оцінки доказів таких обставин щодо:
- здійснення позивачем господарської операції з постачання ТОВ «НВКФ «Донбас-Термо» товару (опалювальне обладнання) вартістю 695 863,57 грн (в тому числі ПДВ 115 977,26 грн);
- оплати ТОВ «НВКФ «Донбас-Термо» поставленого позивачем товару;
- виписування позивачем податкової накладної №47 від 14.12.2017 на цю операцію з постачання та направлення її 29.12.2017 засобами електронного зв'язку до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зупинення реєстрації вказаної податкової накладної з підстав, згідно з електронною квитанцією від 29.12.2007, її невідповідності вимогам пункту 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків;
- надання позивачем контролюючому органу письмових пояснень і копій документів на підтвердження вартісних показників податкової накладної та операції з постачання, на яку вона виписана.
Застосувавши норми статті 74, пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, суд зробив висновок про протиправність рішення про відмову в реєстрації податкової накладної з огляду на його не відповідність критерію правової визначеності.
До такого висновку суд дійшов з врахуванням змісту квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної та оскаржуваного рішення, в яких не вказано конкретний вид критерію ризиковості позивача як платника ПДВ, а також переліку документів, достатніх для реєстрації податкової накладної.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 23.10.2018 у адміністративній справі №822/1817/18 з подібними правовідносинами.
Правильне застосування судами попередніх інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене наявні підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду від 26.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду