Ухвала
22 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 521/12455/17
провадження № 61-15941 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Кривцової Г. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна», Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, про поділ майна подружжя,за касаційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , на постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І. від 17 липня 2019 року,
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада
2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Визнано спільною сумісною власністю подружжя
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаки для товарів та послуг: «ІНФОРМАЦІЯ_8», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_10 від 10 грудня 2015 року, яка належала ОСОБА_2 на праві спільної власності, розмір частки - 50%; «ІНФОРМАЦІЯ_4», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_10 від 10 грудня 2015 року належала ОСОБА_2 на праві спільної власності, розмірі частки - 50%; «ІНФОРМАЦІЯ_6», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_9 від 25 червня 2015 року яка належала ОСОБА_2 на праві спільної власності, розмірі частки - 25%; «ІНФОРМАЦІЯ_7», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_8 від 25 червня 2015 року належала ОСОБА_2 на праві спільної власності, розмірі частки - 25%; «ІНФОРМАЦІЯ_5», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом НОМЕР_7 від 10 червня 2016 року належала ОСОБА_2 на праві спільної власності, розмірі частки - 50%.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаки для товарів та послуг, відомості про які занесені до міжнародного реєстру знаків для товарів та послуг, відповідно до правил, передбачених Мадридською Угодою про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколом до цієї угоди, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_4» - торговельна марка країни Арменія Азербайджан Іспанія Грузія Угорщина Киргизтан Казахстан Таджикистан , права власності на яку були зареєстровані 20 листопада
2014 року, сертифікат № НОМЕР_1 ; «ІНФОРМАЦІЯ_8» - торговельна марка країни Арменія Азербайджан Іспанія Грузія Угорщина Киргизтан Казахстан Таджикистан , права власності на яку були зареєстровані 20 листопада
2014 року, сертифікат № НОМЕР_2 ; «ІНФОРМАЦІЯ_5» - торговельна марка країни Киргизтан Таджикистан, права власності на яку були зареєстровані 10 лютого 2015 року, сертифікат № 1259940.
Визнано недійсним договір про передачу права власності на знаки для товарів та послуг від 28 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині щодо знаків для товарів та послуг, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_8», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_10 від 10 грудня
2015 року, належала ОСОБА_2 на праві спільної власності, розмір частки - 50%; «ІНФОРМАЦІЯ_4», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_10 від 10 грудня 2015 року належала ОСОБА_2 на праві спільної власності, розмірі частки - 50%; «ІНФОРМАЦІЯ_5», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом НОМЕР_7 від 10 червня 2016 року належить
ОСОБА_2 на праві спільної власності, розмірі частки - 50%.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 560, 00 грн в рівних частках з кожного.
Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року в частині заборони відчуження та/або перереєстрацію знаків для товарів та послуг, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », право на яку засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_5 від 10 листопада 2014 року; « ІНФОРМАЦІЯ_2», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом
№ НОМЕР_3 від 12 січня 2015 року; « ІНФОРМАЦІЯ_3 », права власності на яку були засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_4 від 10 грудня 2013 року; «ІНФОРМАЦІЯ_4», права власності на яку були засвідчено свідоцтвом № НОМЕР_6 від 25 березня
2015 року.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 листопада 2018 року.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог й ухвалити в цій частині нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційних скарг викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, з урахуванням категорії і складності справи, справу розглянути колегією у складі п'яти суддів.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Порше лізинг Україна», Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, про поділ майна подружжя,
за касаційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , на постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року призначити до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Кривцова