Постанова
Іменем України
06 листопада 2019року
м. Київ
справа № 521/772/14-ц
провадження № 61-3378св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», (правонаступник Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»),
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Панасенкова В. О., Парапана В. Ф., Драгомерецького М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 20 липня 2005 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 5 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредиту банк керується пунктами 3.2, 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і останній дає право банку в будь-який час змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку (далі - Умови та Правила), які викладені на банківському сайті www.privatbank.uaскладає договір про надання банківських послуг. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором станом на 30 вересня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 15 993,13 грн, що складається з: 2 664,17 грн - заборгованості за кредитом; 12 091,19 грн - заборгованості за процентами, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 737,77 грн - штраф (процентна складова).
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 993,13 грн та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 06 березня 2014 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 993,13 грн, витрати зі сплати судового збору - 243,60 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, тому права позивача порушено і відповідно до статтей 15, 16 ЦК України підлягають судовому захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 18 липня 2016 року заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду залишена без задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 березня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові. Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 267,96 грн.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив позовну давність, у межах якої він міг звернутись до суду з вимогою про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договорам. Банк не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції докази у підтвердженні отримання відповідачем картки, її виду та строку її дії, а також не довів, що відповідач був ознайомлений саме з Умовами та Правилами, які є у матеріалах справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року, просило скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове про задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк».
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
01 грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
29 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
06 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 200/11343/14-ц.
17 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження.
17 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 755/20484/15-ц.
06 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду поновлено касаційне провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, тому право кредитора порушене з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на пункт 9.12 Умов та Правил щодо подовження дії договору, згідно з яким, зобов'язання, які не виконані у межах річного строку дії договору, при подовженні останнього продовжують існувати.
Позиції інших учасників справи
Заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки ухвалив заочне рішення за відсутності відповідача, чим порушив його процесуальні права.
Рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки останній платіж він здійснив 09 жовтня 2006 року, а до суду банк звернувся лише 24 січня 2014 року.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про пропуск банком позовної давності для захисту порушеного права та не навів поважних причин її пропуску.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 20 липня 2005 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна» GOLD у сумі 5 600,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який складається з підписаної відповідачем заяви, Умов та Правил.
Банк зобов'язався надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач зобов'язався у встановлені договором строки погашати кредит, відсотки за користування кредитними коштами щомісячно, перевитрати платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах договору.
У порушення умов кредитного договору позичальник не виконував належним чином свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 30 вересня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 15 993,13 грн, у тому числі: 2 664,17 грн - за кредитом; 12 091,19 грн - за процентами за користування кредитом; штраф 500 грн - (фіксована частина) та 737,77 грн штраф - (процентна складова).
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за кредитом останній платіж ОСОБА_1 здійснив 09 жовтня 2006 року, а до суду банк звернувся 24 січня 2014 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України ).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Суди встановили, що укладений між сторонами кредитний договір від 20 липня 2005 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), а порядок погашення заборгованості визначено щомісячними платежами.
Наявні у матеріалах справи Умови та Правила, які передбачали сплату відсотків, пені, комісій, не містять підпису ОСОБА_1 . Позивач не довів, що підписуючи анкету-заяву відповідач погодився на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними. Позивач не надав належних і допустимих доказів, що відповідач розумів саме ці Умови та Правила, і погодився з ними. Тому Умови та Правила в цій справі не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Крім того, анкета-заява позичальника від 20 липня 2005 року також не містить ні визначеного розміру процентної ставки, ні - неустойки (пені, штрафів), отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Отже, вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за відсотками, пенею та комісією є безпідставними, оскільки позивач не довів укладення договору на таких умовах.
Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач порушив умови кредитного договору та допустив кредитну заборгованість, проте пропустив позовну давність.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Якщо умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Суди встановили, що останній платіж відповідач здійснив 09 жовтня 2006 року.
Верховний Суд виходить з того, що строк дії картки визначено Умовами та Правилами, які не є складовою договору, тому укладений між сторонами кредитний договір не містить строку повернення кредиту. Водночас в анкеті-заяві зазначено, що порядок погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.
З урахуванням, що ОСОБА_1 отримав кредит 20 липня 2005 року, його повернення визначено щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості, то суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про пропуск позивачем позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, встановивши, що перебіг строку позовної давності починається з 09 листопада 2006 року, а до суду банк звернувся у січні 2014 року.
Верховний Суд зауважує, що перевіряючи доводи касаційної скарги, до уваги бере умови договору щодо яких сторони досягли згоди.
Доводи касаційної скарги щодо строків кредитування, які визначенні щомісячними платежами, є необґрунтованими з огляду на викладене.
Інші доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів та незгоду з судовим рішенням у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховним Судом встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409,410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»(правонаступник Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») залишити без задоволення.
Рішення Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
А. С. Олійник
Г. І. Усик
В. В. Яремко