Постанова від 20.11.2019 по справі 750/8435/16-ц

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 750/8435/16-ц

провадження № 61-26098св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 липня 2017 року у складі судді Рахманкулової І. П. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Шарапової О. Л. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі ПАТ «Універсал Банк», банк) пред'явило позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку кредитну заборгованість у сумі 29 255, 53 доларів США, що складається із простроченої заборгованості за кредитом - 1 306, 83 доларів США, суми дострокового стягнення кредиту - 25 577,46 доларів США, заборгованості по процентах - 2 071,53 долар США та пені - 299,71 доларів США. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що внаслідок невиконання умов кредитного договору № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 , та внаслідок невиконання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладених з ПАТ «Універсал Банк» договорів поруки № 35-1/916П-07 і № 35-1/915П-07 від 06 листопада 2007 року відповідно, якими забезпечено виконання вказаного кредитного договору, у відповідачів перед позивачем станом на 02 серпня 2016 року виникла зазначена вище заборгованість.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Універсал Банк», в якому просив визнати недійсними укладені між ними кредитний договір від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07 та додаткову угоду до нього від 28 березня 2008 року № 1.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2016 року вказані позови об'єднано в одне провадження.

Ухвалою суду від 18 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не надано суду оригінали первинних документів, що підтверджують надання ОСОБА_1 та отримання ним коштів за кредитним договором № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року та додатковою угодою № 1 до Договору № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року від 28 березня 2008 року, а згідно висновку експерта в межах обсягу наданих документів провести детальний розрахунок заборгованості по договору станом на 02 серпня 2016 року з визначенням розміру простроченої заборгованості по тілу кредиту, відсоткам, пені не видається за можливе, а тому позивачем не надано суду належних доказів, що підтверджують заборгованість відповідачів у тому розмірі, що просить стягнути позивач і визначити її шляхом проведення експертного дослідження неможливо через відсутність повного обсягу необхідних документів, яких у позивача не має, в тому числі і через їх знищення за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Універсал Банк» відхилено, а рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд погодився з висновком судово-економічної експертизи № 4703/4704/16-24 від 14 червня 2017 року, оскільки він ґрунтується на наявних у справі доказах, відповідає їм і нічим не спростовується. Суд апеляційної інстанції зазначав, що з урахуванням того, що ПАТ «Універсал Банк» видав ОСОБА_1 кредит у сумі 45 000 доларів США, а останній на його погашення сплатив 72 394,04 долари США, апеляційний суд не зміг дійти висновку про наявність будь-якої кредитної заборгованості у ОСОБА_1 перед ПАТ «Універсал Банк». Крім того суд апеляційної інстанції вказував, що оскільки по справі не встановлено наявності у ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ «Універсал Банк» за укладеним ними кредитним договором № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року, то нема підстав для задоволення позовних вимог як до ОСОБА_1 , так і до поручителів за виконання останнім зобов'язань за цим договором - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року представник ПАТ «Універсал Банк» - Гаврилюк С. В. подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2017 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що підставою для відмови у задоволенні позову було те, що позивачем не доведено дійсного розміру заборгованості є неправильними.

Доводом касаційної скарги є те, що розмір заборгованості у сумі 29 255,53 доларів США підтверджується наданим розрахунком заборгованості до якого банк надав детальне роз'яснення, щодо не наданих документів - банком було надано до суду вмотивовану заяву із зазначенням причин їх ненадання.

Водночас представник заявника зазначає, що експерт не зміг надати висновок щодо проведення детального розрахунку заборгованості за договором станом на 02 червня 2016 року, а в силу вимог частини шостої статті 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими в статті 212 ЦПК України.

Представник заявника зазначає, що відповідно до наявних у справі виписок по рахунку вбачається, що позичальником фактично сплачено 58 322,61 долари США замість 72 394,04 долари США обрахованих судом апеляційної інстанції, що ставить під сумнів належну оцінку письмових доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Деснянського районного суду міста Чернігова.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11 травня 2018 року справу № 750/8435/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», що вбачається з витягу зі статуту цього товариства, із заявою на отримання кредиту у розмірі 45 000 доларів США, заповнивши анкету у якій вказано цільове призначення кредиту - для добудови та ремонту будинку.

06 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 35-1/914К-07, згідно з яким останній узяв кредит у сумі 45 000 доларів США під 13,45 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 05 листопада 2027 року. Відповідно до умов даного договору: нарахування процентів здійснюється щомісячно з дня видачі кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. День надання кредиту і день повернення кредиту при нарахуванні процентів рахуються як один день. Нарахування процентів в поточному місяці проводиться з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця. Сплата процентів має здійснюватися не пізніше 20-го числа наступного за звітним місяцем. Перерахунок заборгованості в іншу валюту, ніж валюта кредиту, здійснюється банком за офіційним (обмінним) курсом НБУ, що діє на день здійснення платежу (п. 4.4); сплата заборгованості повинна здійснюватися відповідно до графіка погашення заборгованості по кредиту, який є невід'ємною частиною договору (п. 4.5); усі платежі за договором мають здійснюватися не пізніше наступного робочого дня, якщо обумовлений день сплати є неробочим (п. 4.7); позичальник вправі повністю або частково достроково погасити заборгованість по кредиту (п. 4.9); погашення кредитної заборгованості здійснюється у такому порядку: 1) сплата процентів та комісії за кредитом, 2) погашення основної суми кредиту, 3) сплата штрафних санкцій та пені, 4) сплата інших передбачених договором платежів (п. 6.1.2); позичальник має право на дострокове внесення часткових платежів на погашення кредитної заборгованості, на дострокове виконання зобов'язань за договором. При цьому проценти, комісії та інші передбачені договором платежі сплачуються відповідно до залишку заборгованості за кредитом (пп. 8.1.2, 8.1.3); за порушення строків сплати кредиту та/або процентів за користування ним позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення платежу (п. 9.1); у випадку виникнення у позичальника простроченої заборгованості по кредиту та/або процентах за користування ним та/або комісії та/або штрафних санкцій та/або інших платежів відповідно до договору більше 10 календарних днів, банк надсилає позичальнику повідомлення, в якому зазначається сума прострочення та термін його сплати. У випадку невиконання вимог повернути прострочену заборгованість у вказаний у повідомленні термін позичальник зобов'язується повернути всю заборгованість за договором (п. 10.3).

Додатком № 1 до кредитного договору від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07 є графік погашення ОСОБА_1 заборгованості по кредиту. У ньому визначено тільки суму кредиту, яка підлягає погашенню позичальником щомісячно до 05 листопада 2027 року - 187,50 доларів США. Відомості про суми процентів за користування кредитом, які має сплачувати ОСОБА_1 . ПАТ «Універсал Банк» на виконання укладеного ними кредитного договору, у даному графіку відсутні.

На забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07 між ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено два окремі договори поруки № 35-1/915П-07 та № 35-1/916П-07 відповідно. Згідно з цими договорами, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися відповідати перед ПАТ «Універсал Банк» по всіх без винятку зобов'язаннях ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07 солідарно з останнім у випадку невиконання або неналежного виконання ним умов вказаного договору. У пунктах 6, 7 договорів поруки зазначено, що при невиконанні ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Універсал Банк» повідомляє про це поручителя шляхом направлення йому письмової вимоги із зазначенням суми грошових коштів та рахунків, на які поручитель зобов'язаний їх перерахувати не пізніше 10 діб після отримання вимоги. Згідно з пунктами 12 цих договорів, вони є чинними з моменту їх підписання і до повного виконання або ОСОБА_1 , або ОСОБА_2 , або ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.

Судами встановлено, що у справі наявна копія додаткової угоди № 1 до договору від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07, що укладена 28 березня 2008 між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 . Згідно з цією угодою: проценти за користування кредитом нараховуються щоденно методом факт/365 (п. 1.1); щомісячний платіж, який має бути сплачений на погашення кредиту, складається із частини погашення основної суми кредиту та процентів, нарахованих за користування кредитом за попередній платіжний період (п. 1.1); термін сплати процентів та погашення відповідної частини кредиту встановлюється у останній робочий день, що передує 10 числу кожного місяця. Якщо таке число припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то днем сплати вважається останній робочий день, що передує такому вихідному, святковому або неробочому дню (п. 1.2); за наявності заборгованості по сплаті кредиту більше, ніж один щомісячний платіж, позичальник зобов'язується здійснювати погашення щомісячних платежів, починаючи з найдавнішого несплаченого щомісячного платежу, дотримуючись такої черговості погашення зобов'язань: 1) сплата процентів за користування кредитом понад встановлений строк, сплата подвійних процентів або штрафних санкцій (за наявності), 2) сплата нарахованих строкових процентів за користування кредитом, 3) сплата строкової заборгованості за кредитом, 4) інші платежі (п. 1.4); за порушення термінів сплати грошових зобов'язань нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу (п. 1.5.1); позичальник вправі достроково частково погашати кредит у будь-який час, письмово повідомивши банк про таке погашення за встановленою банком формою не пізніше, ніж за три робочих дні, та внесення відповідної суми на транзитний рахунок банку (п. 2.1).

Судами встановлено, що у справі відсутні відомості про наявність графіка погашення кредиту відповідно до вищевказаної угоди.

Представник ПАТ «Універсал Банк» у судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду пояснював, що оригіналу додаткової угоди № 1 від 28 березня 2008 року у товаристві нема. Про відсутність у сторони відповідача оригіналу даної угоди заявляли ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , яка представляє всіх відповідачів.

Наявними у справі копіями розрахунково-касових документів підтверджується, що на виконання укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ «Універсал Банк» договору від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07 останні вчинили такі дії: 06 листопада 2007 року ПАТ «Універсал Банк» видало ОСОБА_1 готівкою кредит у сумі 45000 доларів США, що на ту дату було еквівалентно 227 250,00 грн. Це підтверджено копією заяви на видачу готівки від 06 листопада 2007 року № 126_129; ОСОБА_1 погашалася кредитна заборгованість, як пояснював останній та його представник, у ОСОБА_1 не збереглися всі квитанції, видані йому ПАТ «Універсал Банк» на підтвердження розміру погашеної ним кредитної заборгованості; копії всіх збережених у нього квитанцій суду надано.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з виписками по особовому рахунку ОСОБА_1 , останній за період з 06 грудня 2007 року по 22 липня 2016 року сплатив ПАТ «Універсал Банк» на виконання кредитних зобов'язань грошові кошти у загальній сумі 72 394 долари США.

У наданій ПАТ «Універсал Банк» копії розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07 зазначено: ОСОБА_1 не мав кредитної заборгованості до 09 лютого 2015 року, а з 10 лютого 2015 розпочалося її нараховування і станом на 02 серпня 2016 розмір цієї заборгованості становить 29 255,53 доларів США, яка складається із простроченої заборгованості по кредиту - 1 306, 83 доларів США, суми дострокового стягнення кредиту - 25 577,46 доларів США, заборгованості по процентах - 2 071, 53 долар США та пені - 299,71 доларів США.

Обчислення вказаної заборгованості здійснювалося з урахуванням положень, що містяться у копії додаткової угоди між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 від 28 березня 2008 року № 1 до договору між ними ж від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07. Так, починаючи з 10 березня 2009 року проценти та відповідна частина кредиту облікуються як прострочені, якщо їх не погашено до 10 числа наступного за звітним місяця, нарахування неустойок здійснюється починаючи з 11 числа наступного за звітним місяця за всі періоди, за які їх нараховано; починаючи з 12 травня 2008 року розмір щомісячного платежу на погашення кредиту ПАТ «Універсал Банк» визначено у сумі 186,69 доларів США. У додаткових поясненнях по справі, наданих апеляційному суду, позивач зазначає, що зменшення платежу по тілу кредиту з 187,50 доларів США до 186,69 доларів США пов'язано з проведенням ОСОБА_1 оплати кредитної заборгованості у більшому, ніж передбачено кредитним договором.

У висновку судово-економічної експертизи від 11 червня 2017 року № 4703/4704//16-24, яку проведено Чернігівським відділенням КНДІСЕ, зазначено, що із розрахунку вбачається факт застосування підвищеної процентної ставки на несплачений кредит. Факт застосування ПАТ «Універсал Банк» підвищеної процентної ставки на несплачений кредит підтверджено також і відомостями по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 12 травня 2008 року по 02 серпня 2016 року.

ПАТ «Універсал Банк» надіслало ОСОБА_2 вимогу № 0742/36 ГО від 02 березня 2016 року, яку ОСОБА_2 отримав 07 березня 2016 року, про негайну сплату простроченої ОСОБА_1 заборгованості. У цій вимозі також зазначається, що у випадку її невиконання термін повернення кредиту вважається таким, що настав достроково - на 61-й день її отримання. У зв'язку з цим банк примусово стягуватиме всю суму кредиту та пов'язані з її стягненням витрати. Ці обставини підтверджуються копіями згаданої вимоги та повідомлення про її вручення ОСОБА_2

Направлені ПАТ «Універсал Банк» листи другому поручителю ОСОБА_3 та боржнику ОСОБА_1 повернулися неврученими у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання у відділенні поштового зв'язку.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи, який виготовлено експертом Чернігівського відділення КНДІСЕ № 4703/4704/16-24 від 14 червня 2017 року, відсутні достатні підстави вважати, що розрахунок заборгованості ОСОБА_1 від 06 листопада 2007 року перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № 35-1/914К-07, що виникла станом на 02 серпня 2016 року, в повному обсязі відповідає умовам кредитного договору та розрахунковим документам про погашення ОСОБА_1 кредиту. У цьому висновку також зазначається, що експерт не може провести детальний розрахунок та визначити суму кредитної заборгованості у розрізі платежів ОСОБА_1 за кредитним договором № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року з урахуванням умов додаткової умови № 1 від 28 лютого 2008 року станом на 02 серпня 2016 року.

Висновок експерта ґрунтується, серед іншого, на тому, що: на дослідження не надано положення про облікову політику банку та положення про кредитну політику ВАТ «Банк Універсальний», методологію та процедури з бухгалтерського обліку, що регламентують цю політику в частині нарахування пені тощо за 2007 - 2008 роки (ухвалу суду першої інстанції про їх надання ПАТ «Універсал Банк» не виконано); відсутній графік погашення заборгованості по кредиту, складений відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 28 лютого 2008 року; шляхом співставлення даних, що маються у квитанціях про поповнення рахунку та банківської виписки щодо купівлі валюти встановлено, що протягом квітня-листопада 2015 року, у січні й березні 2016 року та протягом травня-серпня 2016 року мало місце несвоєчасне зарахування банком придбаної валюти та (як наслідок) несвоєчасне погашення банком кредитної заборгованості ОСОБА_1 і нарахування йому пені; у кредитному договорі № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року не зазначені умови застосування підвищеної процентної ставки та її розмір; розрахунок заборгованості має розбіжності з даними у виписках банку щодо термінів погашення заборгованості за період з 2015 року до 2016 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою та другою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами статті 57 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Аналогічні норми містяться у статті 76 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до вимог частини першої статті 143 ЦПК України 2004 року для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами частини шостої статті 147 ЦПК України висновок експерта для суду є необов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Статтею 212 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову та розгляду справи в судах) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на вищенаведені норми матеріального та процесуального права колегія суддів доходить висновку про те, що дослідивши зібрані у справі докази й надавши їм належну оцінку, застосувавши відповідні норми матеріального права, суди зробили обґрунтовані висновки про наявність підстав для відмови у позові про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання відповідачами належним чином зобов'язань за кредитним договором та договорами поруки з огляду на таке.

Колегія суддів зазначає, що судами надано аналіз експертному висновку, що містяться у матеріалах справи, яким встановлено, що в межах обсягу наданих документів відсутні достатні підстави вважати, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за кредитним договором № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року станом на 02 серпня 2016 року перед ПАТ «Універсал Банк» по сплаті процентів за кредитом, погашення основної суми боргу, пені в повному обсязі відповідає умовам кредитного договору за кредитним договором № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року станом на 02 серпня 2016 року перед ПАТ «Універсал Банк» по сплаті процентів за кредитом, погашення основної суми боргу, пені та розрахунковим документам щодо погашення кредиту за цим кредитним договором. Також, у висновку зазначено, що в межах обсягу наданих документів провести детальний розрахунок заборгованості по договору станом на 02 серпня 2016 року з визначенням розміру простроченої заборгованості по тілу кредиту, відсоткам, пені не видається за можливе.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про те, що надана ПАТ «Універсал Банк» копія розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року є недопустимим доказом по справі, оскільки ОСОБА_1 в укладеному з ПАТ «Універсал Банк» кредитному договорі від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07 і додатку № 1 до нього розмір процентів за користування кредитом належним чином не визначено, а обчислення кредитної заборгованості ОСОБА_1 ПАТ «Універсал Банк» у цьому розрахунку здійснювалося з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 28 березня 2008 року до кредитного договору № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року, оригінал якої на вимогу суду не надано, а отже факту її укладення допустимими доказами не доведено.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що після 28 березня 2008 року -укладення з ПАТ «Універсал Банк» додаткової угоди № 1 до згаданого договору, розрахунок кредитної заборгованості ОСОБА_1 позивачем здійснювався з урахуванням всіх умов цієї додаткової угоди. Умови кредитного договору від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07 між ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 є більш вигідними для ОСОБА_1 , ніж умови додаткової угоди № 1 до цього договору в частині визначення щомісячних термінів погашення кредитної заборгованості, черговості погашення простроченої заборгованості та процедури дострокового погашення кредиту. Крім того, умови додаткової угоди містять більший обсяг відповідальності ОСОБА_1 , ніж умови кредитного договору від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07. Наявна у справі копія додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» ніяким чином не завірена.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції правильно виходив з норм пункту 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції від 01 грудня 2005 року, який встановлював, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі та вказував, що у частині другій статті 1055 ЦК України зазначено, що кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, а отже дійшов до правильного висновку про те, що допустимим доказом на підтвердження факту укладення додаткової угоди № 1 від 28 березня 2008 року до кредитного договору № 35-1/914К-07 від 06 листопада 2007 року є її оригінал, а тому обґрунтовано при вирішенні справи апеляційний суд виходив з положень кредитного договору між ОСОБА_1 і ПАТ «Універсал Банк» від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07.

Як правильно вказував суд апеляційної інстанції підпункти 2, 6 пункту четвертого статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції Закону № 1023-ХІІ від 01 грудня 2005 року встановлювали, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача та інші умови, визначені законодавством. На порушення цих норм права у сукупності з частиною другою статті 1054 і частиною першою статті 1048 ЦК України, в укладеному ОСОБА_1 з ПАТ «Універсал Банк» кредитному договорі метод (порядок) нарахування процентів за користування кредитом належно не визначено. Так, ні у пункті 4.4, ні в інших пунктах цього договору не зазначено, виходячи з якої кількості днів у календарному році має щомісячно нараховуватися розмір процентів за користування кредитом (чи з фактичної кількості днів у календарному році, чи з розрахунку 365 днів тощо). Крім того, у графіку погашення кредитної заборгованості - додатку № 1 до цього ж договору не зазначено, який розмір процентів за користування кредитом у грошовому виразі має сплачувати ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» кожного місяця.

Верховний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що надана ПАТ «Універсал Банк» копія розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором є недопустимим доказом у справі, оскільки в укладеному ОСОБА_1 з ПАТ «Універсал Банк» кредитному договорі і додатку № 1 до нього розмір процентів за користування кредитом належним чином не визначено, ця обставина також унеможливлює дійти висновку, що ПАТ «Універсал Банк» дотримано положення пунктів 4.9, 8.1.2 і 8.1.3 кредитного договору № 35-1/914К-07, коли після оплати ОСОБА_1 кредитної заборгованості у більшому, ніж передбачено договором, розмірі, банк рівномірно - на 0 доларів 81 цент США зменшив нарахування розміру всіх без винятку щомісячних платежів, які має вносити ОСОБА_1 на погашення кредиту, включаючи останній за графіком платіж, а не зарахувало надлишок сплачених коштів на погашення всіх видів кредитної заборгованості у тих місяцях, які безпосередньо слідують за місяцем, у якому мала місце їх сплата, та платежі за які повністю чи частково погашаються нею, з відповідним коригуванням всіх наступних (після повністю чи частково погашених) платежів. Обчислення кредитної заборгованості ОСОБА_1 ПАТ «Універсал Банк» у цьому розрахунку здійснювалося з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 28 березня 2008 року до кредитного договору від 06 листопада 2007 року № 35-1/914К-07, легітимність якої у ході розгляду справи не доведено,

Апеляційний суд дійшов до правильних висновків, що вищенаведене унеможливлює дійти висновку про правомірність нарахування ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 відсотків, підвищених відсотків та неустойок за порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору (як тих, що ним оплачені, так і тих, які вимагає стягнути з нього ПАТ «Універсал Банк»).

Щодо доводу касаційної скарги про те, що позичальником фактично сплачено 58 322,61 долари США замість 72 394,04 долари США обрахованих судом апеляційної інстанції, що ставить під сумнів належну оцінку письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає, що вони фактично зводиться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що з урахуванням конкретних обставин цієї справи в сукупності з наданими та дослідженими доказами суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що згідно вимог чинного законодавства не є підставами для скасування оскаржених судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, судами було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попереднім інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька

Судді:А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк І. М. Фаловська

Попередній документ
85903353
Наступний документ
85903355
Інформація про рішення:
№ рішення: 85903354
№ справи: 750/8435/16-ц
Дата рішення: 20.11.2019
Дата публікації: 27.11.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (28.11.2019)
Результат розгляду: Передано для відправки до Деснянського районного суду міста Черн
Дата надходження: 12.06.2019
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,