Справа № 240/3806/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
19 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Франчук А.О.,
представника відповідача: Голобородого Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними наказів та зобов'язання поновити на роботі з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
в березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними наказів та зобов'язання поновити на роботі з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.07..2019 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Національної поліції в Житомирській області №186 від 19.02.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та №24о/с від 20.02.2019 року про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 із змінами, внесеними наказом №28о/с від 28.02.2019 року. Поновлено з 27.02.2019 року ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу охорони публічного порядку управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Житомирській області (10008, м. Житомир, Старий Бульвар,5/37, ЄДРПОУ 40108625) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь період вимушеного прогулу.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
04.10.2019 року подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого позивач вказує на необґрунтованість вказаної скарги та просить суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача, позивач заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
В силу положень ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Житомирській області №160 від 11.02.2019 року на підставі інформації про складання 07.02.2019 року поліцейськими Управління патрульної поліції в Житомирській області адміністративних матеріалів відносно позивача про вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 130 КУпАП було призначено службове розслідування.
Правомірність такого наказу про призначення такого службового розслідування та його проведення позивачем не оскаржується, а тому не є предметом судового розгляду.
Як зазначено в матеріалах службового розслідування, старший інспектор з особливих доручень відділу охорони публічного порядку управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області Ковальчук О.В. близько 22.30 годин 07.02.2019 року в позаслужбовий час по вул. Східній міста Житомира управляв автомобілем марки "ВАЗ-21114", реєстраційний номер НОМЕР_2 , з непрацюючим заднім правим сигналом стопу, чим порушив вимоги п.31.4.3 Правил дорожнього руху України. Під час спілкування з ОСОБА_1 інспекторами 1-ї роти батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області було встановлено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки алкогольного сп'яніння. На пропозицію інспекторів ОСОБА_2 О.В. відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора "Drager Alcotest" або в найближчому закладі охорони здоров'я (обласному наркологічному диспансері).
За результатами службового розслідування Відповідачем був прийнятий оскаржуваний наказ №186 від 19.02.2019 року про застосування до Позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Як зазначено в дослідженому судом даному оскаржуваному наказі, підставою для такого виду дисциплінарної відповідальності позивача стало грубе порушення службової дисципліни, невиконання вимог ч. 1ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині неухильного дотримання Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідного і чесного поводження в позаслужбовий час, порушення розділу 11 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09.11.2016, що виразилося у вчиненні поза службою, з ознаками алкогольного сп'яніння, дій та вчинків, які можуть зашкодити чи негативно вплинути на імідж Національної поліції України, порушення п.31.4.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 року, в частині керування транспортним засобом у темну пору доби з непрацюючим заднім правим сигналом стопу, що стало підставою для складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст.121 КУпАП, а також порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України, що виразилися у невиконанні вимог поліцейського щодо проходження в установленому законом порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції, що призвело до складання адміністративних матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП, порушення службової дисципліни, усвідомлюючи настання наслідків намагання ввести в оману комісію з проведення службового розслідування, надання на свій захист медичного документу, а саме копії висновку від 08.02.2019року №100 щодо результатів медичного огляду, проведеного за особистим зверненням в порушення пункту 9 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року N 1452/735.
На виконання вказаного наказу відповідачем був виданий оскаржуваний наказ від 20.02.2019 року №24 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України від 02.07.2015, № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон).
Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (частина перша статті 17 Закону № 580-VIII).
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 19 Закону №580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Частинами 1 та 2 статті 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
Згідно частини 3 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч.8 ст.19 Дисциплінарного статуту).
Згідно статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У відповідності до п.3 ст.22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Встановлено, що Наказом №24 о/с від 20.02.2019 року позивача звільнено зі служби в поліції. Підставою такого звільнення слугувало, як вважає відповідач, дисциплінарний проступок позивача під час керування автомобіля в стані алкогольного сп'яніння.
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, постановою судді Богунського районного суду м.Житомира від 22.03.2019 року встановлено, що ОСОБА_1 07.02.2019 року в позаслужбовий час не управляв транспортним засобом в нетверезому стані та не відмовлявся від проходження медичного огляду на предмет вживання алкоголю.
Згідно дослідженого в судовому засіданні висновку медичного огляду позивача в обласному наркологічному диспансері Житомирської обласної ради від 08.02.2019 року також підтверджується, що позивач 08.02.2019 року в 00 годин 20 хвилин, тобто в межах двох годин після був тверезим.
Статтею 266 КУпАП передбачено порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (надалі використані положення статті, чинні на момент виникнення складення адміністративного протоколу щодо позивача).
Згідно положень частини першої указаної статті огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
При цьому, згідно частини третьої статті 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського (частина четверта статті 266 КУпАП).
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров'я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Інструкція №1452/735).
Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача, щодо безпідставності такого висновку, так як складений з порушеннями вимог пункту 9 розділу II вказаної Інструкції зазначаючи наступне.
Інструкція №1452/735 визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Згідно пункту 6 розділу I Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У відповідності до п. 7 розд. I Інструкції №1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУаАП (далі - заклад охорони здоров'я).
Пунктом 9 розділі ІІ Інструкції №1452/735 передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Натомість, приписами п. 9 цієї Інструкції лише передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Ні вказаною правовою нормою, ні нормами розділу "III. Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів" цієї ж Інструкції не передбачено проведення такого огляду в закладах охорони здоров'я за обов'язкової участі поліцейських.
Відповідно до вимог 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Приписами пункт 8 розділу II цієї ж Інструкції зазначено, що така вимога на такий огляд поліцейським оформляється за формою, передбаченою в додатку №1 до цієї ж Інструкції (направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).
Всупереч вказаним вимогам Інструкції таке направлення позивачу не видавалося. Про наявність такого направлення не зазначено в матеріалах службового розслідування та не надавалося для дослідження в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене, є безпідставними доводи відповідача щодо наявності в діях позивача порушення п.2.5 Правил дорожнього руху України як складової допущеного дисциплінарного проступку.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про помилковість рішення відповідача щодо наявності дисциплінарного проступку в діях позивача, що мали місце близько 22.30 годин 07.02.2019 в позаслужбовий час по вул. Східній міста Житомира.
Згідно ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Таким чином, якщо вина поліцейського у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку, дисциплінарне стягнення не застосується.
Наказ відповідача №186 від 19.02.2019 року щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби винесено не на підставі вимог чинного законодавства, упереджено та без урахування всіх обставин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, визнання протиправним вищевказаного наказу, свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, не доведено правомірність прийнятих наказів Головного управління Національної поліції в Житомирській області №186 від 19.02.2019 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та №24 о/с від 20.02.2019 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 із змінами, внесеними наказом №28 о/с від 28.02.2019 року.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним критеріям рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.07.2019 року відповідає.
В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Наведені вище обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 22 листопада 2019 року.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.