П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 листопада 2019 р.м. ОдесаСправа № 400/495/19
Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Коваля М.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позову (а.с. 30-32), просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області у формі наказу від 23.01.2019 року №28 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", прийняте за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.08.2018 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів); зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до управління Держгеокадастру із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів). На підтвердження своїх вимог позивач надав належні графічні матеріали, за якими вбачається місцерозташування ділянки, а отже дотримався вимог земельного законодавства. Однак, відповідач без наведення обґрунтованих правових підстав відмовив у задоволенні цих вимог. Вказані дії відповідача позивач оскаржив в судовому порядку та судовим рішенням в іншій справі, яке набрало законної сили, визнано протиправною відмову Управління у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою і зобов'язано повторно розглянути заяву позивача в установленому законом порядку. Разом з цим, виконуючи судове рішення, відповідач повторно відмовив у задоволенні вказаної заяви з підстав того, що заявлена до одержання земельна ділянка перебуває у приватній власності, тобто інших підстав, які не були визначені під час первинного вирішення питання по заяві, і які не відповідають дійсності. Зазначені обставини свідчать про необґрунтованість і неправомірність рішення суб'єкта владних повноважень, що є підставою для його скасування із зобов'язанням відповідача вчинити дії на виконання вимог закону.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.01.2019 року №28 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", прийнятий за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.08.2018 року про безоплатну приватизацію земельної ділянки, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів). Зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) прийняти рішення у формі наказу про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).
В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області посилається на те, що згідно схеми поділу земель колективної власності КПСП "Інгульське" земельна ділянка, щодо якої позивачем подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відноситься до земель колективної власності, які не підлягають приватизації. Зазначені обставини, які помилково не враховані судом першої інстанції, свідчать про те, відповідно до положень ч. 1 та 4 ст. 122 Земельного кодексу України відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки за наявності правових підстав. Водночас, вирішення питання про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою або про у відмову у його наданні є виключними повноваженнями Управління, а тому висновок суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити ці дії в судовому порядку є втручанням у дискреційні повноваження органу держгеокадастру.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із клопотанням (а.с. 8), в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів, поблизу с. Баратівка).
Також, до клопотання надано графічні матеріали щодо розташування земельної ділянки (а.с. 9) та у клопотанні зазначено про не використання позивачем права на безоплатну приватизацію земельної ділянки за вищезазначеним цільовим призначенням.
Розглянувши вказане клопотання, Управління відмовило у його задоволенні, про що повідомило позивача своїм листом від 17.09.2018 року №С-7572/1-4980/0/20-18-СГ (а.с. 10).
Як на підставу для відмови у задоволенні вимог позивача відповідач послався на те, що заявлена до одержання земельна ділянка наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №10 від 24.01.2017 року включена до переліку земельних ділянок, які можна передати у власність учасникам антитерористичної операції у межах норм безоплатної приватизації, позначена на альбомах-атласах зареєстрованих земельних ділянок для учасників антитерористичної операції, а тому відсутні правові підстави надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
Відмову у задоволенні клопотання позивач оскаржив в судовому порядку.
Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року, яке набрало законної сили по справі №400/2529/18 (а.с. 11-13), визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, що полягає у неприйнятті рішення у формі наказу за результатами розгляду клопотання від 15.08.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів); зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України прийняти рішення у формі наказу за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15.08.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів).
Вирішуючи спір у вказаній справі, суд першої інстанції виходив з того, що Управлінням не доведено, що земельна ділянка, з приводу якої звернувся позивач, передбачена для передачі у власність виключно учасникам АТО, а земельним законодавством не передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки громадянам у зв'язку із резервуванням для надання учасникам АТО.
Оскільки підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпними і таких не наведено відповідачем і ним за результатом розгляду заяви не прийнято відповідне рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача.
На виконання судового рішення Управлінням повторно розглянуто клопотання позивача від 15.08.2018 року та наказом від 23.01.2019 року №28 (а.с. 15) позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області у розмірі 2,00 га.
Водночас, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання позивача відповідач послався на те, що заявлена до одержання земельна ділянка вибула з державної власності та перебуває у приватній власності іншого громадянина України.
Разом з цим, у відзиві на адміністративний позов відповідач також посилається на те, що згідно схеми поділу земель колективної власності КПСП "Інгульське" земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, які не підлягають приватизації.
Не погоджуючись з наказом про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, посилаючись на його необґрунтованість і неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішення відповідача із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень вчинити дії на виконання вимог закону в судовому порядку.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б підтвердили перебування у приватній власності громадянина земельної ділянки, щодо якої позивач звертався із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Разом з цим, оскільки наведені у наказі підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту із землеустрою є фактично новими обставинами, не підтверджені належними доказами та не були враховані під час первинного розгляду клопотання позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність рішення відповідача критерію обґрунтованості і правомірності та з огляду на відсутність у суб'єкта владних повноважень можливості вирішити клопотання не інакше як шляхом його задоволення, - наявність безумовних підстав для зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно із п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналіз наведених правових норм показав, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатом розгляду яких уповноважені органи приймають одне з відповідних рішень.
При цьому, земельним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Судом першої інстанції під час вирішення спору вірно враховано, що правомірність вимог позивача у клопотанні підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, є чинним та не скасоване, в іншій справі.
Разом з цим, згідно даних графічних матеріалів, наданих позивачем та відповідачем, заявлена у клопотанні земельна ділянка межує із земельною ділянкою, що перебуває у приватній власності.
Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що під час винесення оспорюваного наказу відповідачем фактично наводяться нові підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту із землеустрою. При цьому, наведені обставини мали місце під час звернення позивача із відповідним клопотанням та не стали перешкодою у його задоволенні.
Апеляційний суд враховує, що відповідач у своєму рішенні не зазначає про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.
Отже, не наведення вичерпних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безумовно спростовує висновок відповідача про правомірність свого рішення.
Разом з цим, у справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити) і за законом у органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Враховуючи викладене, оскільки протиправність відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту із землеустрою встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили в іншій справі, а інші доводи відповідача про відсутність обставин для задоволення клопотання позивача не ґрунтуються на законі та не підтверджені належними доказами, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ефективним захистом прав та інтересів позивача є саме висновок про скасування рішення суб'єкта владних повноважень із його зобов'язанням вчинити дії на виконання вимог закону.
Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
М.П. Коваль