21 листопада 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/17344/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14203/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Добровольської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року, постановлену під головуванням судді Лужецької О.Р., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Васильківської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір'ю та відібрання дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей, -
У вересні 2019 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила:
- визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її матір'ю ОСОБА_2 ;
- відібрати у ОСОБА_1 неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яких негайно передати матері ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей аліменти у розмірі по 1/6 частині всіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття;
- зобов'язати ОСОБА_1 щомісяця в останній день місяця сплачувати на користь ОСОБА_2 50% витрат на медичне лікування та ліки та 50% витрат на навчання та розвиток неповнолітньої ОСОБА_3 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 щомісяця в останній день місяця сплачувати на користь ОСОБА_2 50% витрат на медичне лікування та ліки та 50% витрат на навчання та розвиток неповнолітньої ОСОБА_4 ;
- вирішити питання судових витрат (т. 1 а.с. 1-25).
17 вересня 2019 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила зобов'язати ОСОБА_1 забезпечувати явку неповнолітньої ОСОБА_3 та неповнолітньої ОСОБА_4 до Міського центру дитини, розташованого по вул. Дегтярівській, 3-А у м. Києві, кожного понеділка, середи та п'ятниці з 16 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. для проведення спільних зустрічей (побачень) з ОСОБА_2 без присутності ОСОБА_1 за участю фахівця Міського центру дитини без присутності будь-яких інших осіб, починаючи з дати постановлення ухвали і до набрання чинності рішення суду, оскільки невжиття таких заходів, на думку позивача, може унеможливити реальне виконання рішення суду.
Заяву обґрунтовувала тим, що відповідачем з 25 травня 2019 року по даний час чиняться їй перешкоди у спілкуванні з малолітніми доньками, у зв'язку з чим між нею і дітьми можуть бути втрачені безпосередні емоційні контакти. Відповідач змінює місця проживання дітей, приховує інформацію про них. Вважає, що ця обставина може унеможливити або значно утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову у зв'язку з суттєво зміненими обставинами життя дітей (т. 2 а.с. 85-95).
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 забезпечувати явку неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Міського центру дитини, розташованого по вул. Дегтярівській , 3-А у м. Києві, кожного понеділка, середи та п'ятниці з 16 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв. для проведення спільних зустрічей (побачень) з ОСОБА_2 без присутності ОСОБА_1 за участю фахівця Міського центру дитини без присутності будь-яких інших осіб, починаючи з дати постановлення ухвали і до набрання чинності рішення суду (т. 2 а.с. 126-128).
Не погодившись з ухвалою суду, 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою (т. 2 а.с. 140-173).
В апеляційній скарзі зазначив, що оскаржувана ухвала грубо порушує права та інтереси дітей. Зазначав, що разом з дітьми проживає в Київській області в смт. Глеваха, а тому є незрозумілим висновок суду про необхідність возити дітей три рази на тиждень в місто Київ на відстань більш ніж 40 км тільки в одну сторону для зустрічей з ОСОБА_2 . Вказував, що визначений судом в ухвалі графік зустрічей не відповідає графіку розвитку та відпочинку дітей, оскільки вони кожного дня відвідують школу дитячого розвитку, танцювальний гурток та вокал, а зустрічі з матір'ю в місті Києві негативно впливатимуть на їх розвиток, оскільки поїздки будуть займати півдня. Також зазначив, що з урахуванням його робочого часу не має можливості забезпечувати явку дітей в такі дні та години. Звертав увагу на те, що судом першої інстанції не було встановлено яким чином відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми. Натомість зазначив, що перешкод не вчиняє, проте позивач згодна була зустрічатися з дітьми лише наодинці, що вважає неприпустимим з огляду на стан здоров'я позивача.
18 жовтня 2019 року ОСОБА_2 направила до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін (т. 2 а.с. 191-198).
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Парамонова О.Ю. підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 , її представники - адвокат Козій Д.О., адвокат Піліпенко Д. О., адвокат Жогіна О.О. заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені направленням повідомлення та телефонограмами, які забезпечують фіксацію такого повідомлення, тобто належним чином, про що у справі є докази. Начальник служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської районної державної адміністрації - Корніяка Л.Г. надіслала заяву про розгляд справи без участі представника (т. 3 а.с. 11-16, 25-33, 68, 73-80а).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом заявлених позовних вимог у даній справі є визначення місця проживання дітей, відібрання дітей, стягнення аліментів та додаткових витрат на дітей.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідками встановлення обов'язку або заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).
За роз'ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Колегія суддів перевірила доводи заяви про забезпечення позову, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, заявник зазначала, що відповідач з 25 травня 2019 року не дає можливості спілкуватись з малолітніми доньками, що вже призводить до втрати між нею і дітьми безпосередніх емоційних контакти, вказане унеможливить або значно утруднить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Задовольнивши заяву про забезпечення позову суд першої інстанції, керуючись статтями 149-153 ЦПК України, виходив з найкращих інтересів дитини та з того, що заходи забезпечення позову будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з дітьми і це відповідатиме їхнім законним інтересам.
Колегія суддів не в повній мірі погодилась з такими висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права і обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Колегія суддів вважає, що відновлення відносин та емоційного контакту малолітніх дітей з їхньою матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дітей від зустрічей з матір'ю.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц.
Тому, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зустрічі матері з дітьми без присутності ОСОБА_1 за участю психолога без присутності будь-яких інших осіб будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з дітьми і ця обставина відповідатиме їхнім законним інтересам, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка має психічні розлади, що може вплинути на психологічний стан дітей, колегія суддів відхилила, оскільки в справі наявні медичні документи, за якими позивачка не має психічного захворювання, а твердження відповідача є припущеннями, які об'єктивними доказами по справі не підтверджені.
Проте встановивши обов'язок відповідача ОСОБА_1 забезпечувати явку неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Міського центру дитини, розташованого по вул. Дегтярівській , 3-А у м. Києві, кожного понеділка, середи та п'ятниці з 16 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., районний суд не врахував, що місцем постійного проживання дітей на час розгляду справи судом є смт. Глеваха, Васильківського району Київської області і такий графік зустрічей з урахуванням відстані між місцем проживання дітей і місцем зустрічі, часу необхідного для подолання дороги в обох напрямках призведе до значного і невиправданого фізичного і психологічного навантаження на дітей (віком 5 і 3 роки), що не відповідає інтересам дітей.
Крім того, за наданими до суду довідками малолітні діти відвідують заняття в сучасній музичній академії «MELODI» за індивідуальним графіком - вівторок і п'ятниця з 13.45 години до 15.00 години, заняття в студіях Києво-Святошинського районного центру творчості молоді «Оберіг» на постійній основі з графіком занять: понеділок - п'ятниця з 09.00 години до 12.00 години, студія бального танцю «Ритми» вівторок і четвер з 18.00 години до 19.00 години, вокальна студія «Діамант» - середа з 15.30 години до 16.30 години і п'ятниця з 17.20 години до 18.20 години (т. 3 а.с. 110-111)
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції з'ясував можливість проведення зустрічей у найближчому місці до місця проживання дітей, з урахуванням забезпечення безпеки і комфорту при проведенні таких зустрічей.
Так, за наданим до апеляційного суду повідомленням директора Васильківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 15 листопада 2019 року № 190 у зазначеному Центрі є можливість забезпечення зустрічей дитини з батьками (одним з батьків), для цього в розпорядженні є окреме приміщення - кабінет психолога за адресою: АДРЕСА_2 , де створені належні умови. При цьому, до організації зустрічей може бути залучений спеціаліст-психолог, який працює в Центрі (т. 3 а.с. 107).
Відповідач ОСОБА_1 вважав доцільним проведення таких зустрічей ОСОБА_2 за місцем проживання дітей в будинку, який належить його матері. Позивачка ОСОБА_2 зазначила, що відповідач та його мати, яка є власником будинку, перешкоджали зустрітись їй з дітьми, внаслідок чого були викликані працівники поліції, та заявила про готовність зустрічатись з дітьми в будь-якому місці яке суд вважатиме за можливе, що підтверджується протоколом та звукозаписом судового засідання.
Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зустрічі матері з дітьми у Васильківському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Васильківської районної державної адміністрації Київської області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 45 кабінет 26) кожного понеділка з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. без присутності ОСОБА_1 за участю спеціаліста-психолога вищезазначеного Центру без присутності будь-яких інших осіб будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків матері з дітьми і ця обставина відповідатиме їхнім законним інтересам, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі.
В іншій частині заяви ОСОБА_2 встановлення таких зустрічей ще й в середу і п'ятницю слід відмовити.
При цьому, на думку колегії суддів, зустрічі матері з дітьми без присутності ОСОБА_1 за участю спеціаліста-психолога вищевказаного Центру дитини без присутності будь-яких інших осіб є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача і не призведе до будь-яких незворотних негативних наслідків для останнього.
З урахуванням вищезазначеного апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із ухваленням постанови про часткове задоволення заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 вересня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 забезпечувати явку неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Васильківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Васильківської районної державної адміністрації Київської області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, 45 кабінет 26) кожного понеділка з 15 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. для проведення спільних зустрічей (побачень) з ОСОБА_2 без присутності ОСОБА_1 за участі спеціаліста-психолога Васильківського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді без присутності будь-яких інших осіб, починаючи з дати ухвалення постанови і до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
В іншій частині заяви ОСОБА_2 - відмовити
Стягувач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Строк пред'явлення постанови суду до виконання 3 (три) роки.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 22 листопада 2019 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова