21 листопада 2019 року м.ПолтаваСправа № 440/4074/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 24 грудня 2012 року по справі №1615/5895/2012 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством як не працюючому пенсіонеру;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 24 грудня 2012 року по справі №1615/5895/2012 із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених чинним законодавством як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни по 28 березня 2018 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно не здійснювався у спірному періоді перерахунок пенсії, що вплинуло на її розмір. Крім того зазначив, що з 07 жовтня 2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
Розгляд справи позивач просив проводити без його участі.
06 листопада 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував. Вказував, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №836 від 16 листопада 2016 року "Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення" пункту 9 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 доповнено абзацом 6 такого змісту: "пенсіонерам та потерпілим внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (членам їх сімей), які постійно проживали за межами України, індексація пенсії та щомісячних страхових виплат (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) проводиться відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Крім того ОСОБА_1 отримував пенсію з 2012 року щомісячно та кожного місяця знав її розмір.
Розгляд справи відповідач просив проводити без представника управління.
Згідно із частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Позивач постійно проживає в Німеччині. Позивачу призначено виплату пенсії за віком довічно, що відповідачем не спростовано.
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 грудня 2012 року у справі № 1615/2а-363/12 були визнані неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці та зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Кременчуці Полтавської області з 03 червня 2012 року поновити та виплачувати ОСОБА_1 , який постійно проживає за межами України в Німеччині пенсію за віком, яку він постійно отримував до виїзду на постійне місце проживання за межі України на підставах, визначених пенсійним законодавством України (а.с. 60 зворотній бік - 61).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року вищезазначена постанова Крюківського районного суду м. Кременчука від 24 грудня 2012 року залишена без змін (а.с. 64 зворотній бік - 65).
Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2016 року у справі № 537/4770/15-а , крім іншого, визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті поновленої пенсії ОСОБА_1 в розмірі не нижче рівня прожиткового мінімуму згідно заяви від 15 жовтня 2015 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та виплачувати поновлену йому пенсію , починаючи з 01 серпня 2015 року відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII (а.с. 89-91).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року повернуто апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці, відтак постанова Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2016 року у справі № 537/4770/15-а набрала законної сили (а.с. 92 зворотній бік).
01 липня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листом №10/В-02.10-39 повідомило ОСОБА_1 , що постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 24 грудня 2012 року по справі №1615/5892/2012 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці з 03 червня 2012 року поновити та виплачувати пенсію за віком, яку постійно отримував ОСОБА_1 до виїзду на постійне місце проживання за межі України. При виконанні рішення суду управлінню необхідно було керуватися наступним: якщо в судовому рішенні не вказана кінцева дата періоду, за який слід здійснювати нарахування та виплату пенсії, виплата такої пенсії здійснюється до зміни умов пенсійного забезпечення особи або зміни чи скасування норм законодавства, якими керувався суд, постановляючи рішення. У випадку, коли інше не зазначено у рішенні суду, пенсія поновлюється у розмірі, визначеному на дату припинення її виплати. Беручи до уваги викладене вище, починаючи з 03 червня 2012 року виплата пенсії повинна була здійснюватися у розмірі 347,19 грн. Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 15 лютого 2016 року по справі №537/4770/15-а зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії та виплачувати поновлену йому пенсію, починаючи з 01 серпня 2015 року відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166-VII. На виконання зазначеного рішення управління проведено перерахунок пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність 949 грн з 01 серпня 2015 року. Оскільки судове рішення не містить зобов'язань щодо проведення перерахунків пенсій в подальшому, виплата пенсії провадилась в розмірі 949 грн. 06 листопада 2018 року Полтавським окружним адміністративним судом прийнято рішення по справі №440/3472/18, яким зобов'язано Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за віком з 28 березня 2018 року. Підстави для збільшення розміру пенсії з 2012 року відсутні (а.с. 24-25).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.
Так, статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів по догляду за непрацездатними.
Стаття 24 Конституції України, гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина 3 статті 25 Конституції України).
Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Тобто кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав.
Рішенням Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 визнано неконституційними пункт 2 частини 1 статті 49 та друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно рішення Конституційного Суду України право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Європейський суд з прав людини у пункті 51 рішення у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 02 лютого 2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.
Відсутність на даний час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.
Крім того, Україна гарантує піклування та захист громадян, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).
Отже громадянин України, проживаючи в Німеччині, має такі ж самі конституційні права, як і громадян України, який проживає на території України.
Згідно із статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
В статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно із абзацом 3 частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частин першої, другої статті42 цього Закону.
Згідно із частиною третьою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Зазначений Закон України визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.
При цьому, суд зауважує, що постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 лютого 2016 року у справі № 537/4770/15-а, що набрала законної сили, наголошувалось на урахуванні Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, яким відповідно до пункту ІІІ зупинено дію частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до стабілізації економічного ситуації в країні. Отже, перерахунки відповідно до частини другої статті 42 вищезазначеного Закону не проводились.
Вказаний пункт ІІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII виключено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, що набрав законної сили 11 жовтня 2017 року.
В статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Суд також враховує, що осучаснення пенсій з 01 жовтня 2017 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII проводиться в автоматичному режимі, без звернення пенсіонерів, за матеріалами пенсійних справ.
При цьому суд звертає увагу позивача, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2018 року зобов'язано Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за віком з 28 березня 2018 року із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійснених виплат, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни.
Отже, порушене право позивача підлягає відновленню по 27 березня 2018 року включно.
Констатуючи вищевикладене суд приходить до висновку щодо необхідності визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 24 грудня 2012 року по справі №1615/5895/2012 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 24 грудня 2012 року по справі №1615/5895/2012 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни по 27 березня 2018 року включно.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно посилань відповідача на порушення ОСОБА_1 строку звернення з позовом, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2018 року під час розгляду справи №305/2056/15 зазначив, що "при вирішенні питання про дотримання особою строку звернення до суду з позовом про проведення перерахунку пенсії, в тому числі внаслідок переведення із одного виду пенсії на другий, судам необхідно враховувати положення статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до яких визначення строку, з якого призначатиметься пенсія у випадку її нарахування та не виплати, ставиться в залежність від того, з чиєї вини виплата пенсії не проводилась. Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що цією статтею визначено два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень. Касаційний суд звертає увагу на те, що вказані положення застосовуються і у випадку бездіяльності пенсійного органу, щодо нарахування пенсійних виплат за наявності законодавчо визначеного обов'язку пенсійного органу проводити таке нарахування. Тобто, якщо особа має право на певний вид пенсійного забезпечення за законом, і таке безпідставно не нараховується з вини пенсійного органу, порушене право особи підлягає відновленню за весь час протиправної бездіяльності".
З огляду на вищевикладене відновлення порушеного права ОСОБА_1 з боку Пенсійного фонду України не обмежено строком.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927, юридична адреса: вул. Соборності, 66, м.Полтава, 36014) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 24 грудня 2012 року по справі №1615/5895/2012 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 за віком з дати поновлення виплати пенсії за постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 24 грудня 2012 року по справі №1615/5895/2012 із застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни по 27 березня 2018 року включно.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору 384,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко