22 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4014/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом № 55 від 11 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на підставі п.4 ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що рішенням комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав встановлення йому інвалідності після сплину трьох місяців з моменту звільнення зі служби та неподання документу, що свідчить про причини і обставини поранення. Водночас, з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міноборони вбачається, що отримані позивачем під час проходження військової служби поранення, наслідками яких стали численні захворювання, - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. На думку позивача, на нього, як на капітана у відставці, поширюються гарантії, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу, у тому числі і право на отримання одноразової грошової допомоги мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу встановлення інвалідності та часу звільнення. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем протиправно відмолено у призначенні одноразової грошової допомоги за відсутності підстав для відмови.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.11.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи, у яких зазначено про те, що третьою особою на виконання судового рішення по справі № 440/3871/18 направлено розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги. За результатами розгляду вказаного висновку комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом № 55 від 11 травня 2019 року, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, з яким Полтавський ОВК погоджується, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому представник третьої особи посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2019 у справі №816/1458/18.
13.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Наголошував на правомірності рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом № 55 від 11 травня 2019 року, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав проходження позивачем строкової військової служби в період з 15.06.1985 по 12.05.1987, в подальшому не проходив службу ані за контрактом, ані кадрової військової служби. Зазначав про помилковість застосованих позивачем норм матеріального права. Також посилався на висновки Верховного Суду, неодноразово викладені у постановах згідно наведеного переліку /а.с. 46-49/.
З урахуванням пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР у період з 15.06.1985 по 12.05.1987, що підтверджено копіями військового квитка та архівної довідки /а.с. 17, 29-31/.
За змістом витягу з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міноборони від 13.09.2017 №2459 захворювання старшого лейтенанта у відставці ОСОБА_1 , 1967 року народження, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 15/.
Залученою до матеріалів справи копією довідки до акта огляду МСЕК від 07.06.2018 №0029067 підтверджено, що позивачу при первинному огляді інваліда встановлено другу групу інвалідності з 30.05.2018 з огляду на захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії /а.с. 32/.
3.01.2019 ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги з огляду на встановлення другої групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням ним обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 27/.
04.09.2018 позивач звернувся до Полтавського ОВК із заявою, в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 12/2201 від 18.09.2018 ОСОБА_1 повідомлено, що він не має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби (звільнений - 15.05.1987 року, інвалідність встановлена - 30.05.2018 року) .
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду.
Рішенням Полтавського окружного суду від 08.01.2019 у справі № 440/3871/18 позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Полтавського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07851296; вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, Полтавська область, 36039) про зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 30 травня 2018 року, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та направити його на розгляд до Міністерства оборони України. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 04.09.2018 (вх.№2908/1 від 04.09.2018) щодо виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як інваліду ІІ групи з 30.05.2018, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та направити такий висновок на розгляд до Міністерства оборони України.
На виконання вказаного судового рішення 05.04.2019 ІНФОРМАЦІЯ_5 передав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України подані позивачем документи та висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб /а.с. 25/.
Рішенням Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленим протоколом від 11.05.2019 №55, відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги /а.с. 34/.
Дане рішення мотивоване посиланням на відсутність у заявника права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки з моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби минуло більше трьох місяців. Крім того, зазначено, що аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №816/1458/18.
Листом Полтавського ОВК від 07.08.2019 вих.№12/2180 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги /а.с. 36/.
Позивач не погодився із відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги та оскаржив її до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ.
Відповідно до статті 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 16 цього ж Закону /у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності/ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 6 частини другої згаданої статті передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
У відповідності до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Згідно з абзацом третім пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Суд зауважує, що пунктом 6 частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на дату встановлення позивачу інвалідності) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
Таким чином, у разі встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 750/5074/17 та у справі № 820/1835/18, від 20 травня 2019 року у справі № 2040/5686/18, від 12 лютого 2019 року у справі №816/1458/19.
Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.
Позивачу інвалідність встановлена з 30.05.2018, тоді як з строкової військової служби у запас позивач звільнений 12.05.1987.
Отже, з моменту звільнення позивача з строкової військової служби до моменту встановлення йому інвалідності пройшло більше трьох місяців, що є підставою для висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги.
Оскільки ОСОБА_1 вперше встановлена інвалідність більше ніж через 30 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
Позивачем не спростовано доводи відповідача, не надано суду належних та достовірних доказів, які у своїй сукупності у достатній мірі свідчили б про протиправність прийнятого Комісією Міноборони рішення та наявність у ОСОБА_1 права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.Г. Ясиновський