21 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3925/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, -
17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації (надалі - відповідач, Управління соціального захисту населення Миргородської РДА) про визнання неправомірним та скасування з 07.10.2019 рішення Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації, оформленого протоколом №1 від 07.10.2019, про позбавлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни другої групи.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом другої групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач вважає, що відповідач протиправно позбавив його статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, оскільки факт участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджений у визначеному законом порядку, а необхідність подання будь-яких інших документів, зокрема, щодо залучення особи до складу формувань Цивільної оборони, чинним законодавством не передбачено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3925/19, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
07 листопада 2019 року до суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення Миргородської РДА на позовну заяву /а.с. 38-41/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що надані ОСОБА_1 документи належним чином підтверджують статус позивача як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах, та на нього поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Втім належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме у складі формувань Цивільної оборони позивач не надав. Конкретної норми законодавства, яка б відносила у наведеному випадку все працездатне населення до формувань цивільної оборони, позивачем не наведено. Зазначає, що це є істотною обставиною, бо в протилежному випадку статус особи з інвалідністю внаслідок війни (на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України №3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її насідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини 1 статті 9 Закону України №796-ХІІ).
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорії 1) серії НОМЕР_1 , виданим 18.03.2019 /а.с. 15/.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії АВ №0554528 ОСОБА_1 з 09.09.2016 встановлено другу групу інвалідності, захворювання, пов'язане з виконанням робіт по ЛНА на ЧАЕС /а.с. 26/.
25.10.2016 ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Миргородської РДА із заявою, в якій просив встановити йому статус інваліда війни /а.с. 53/. До вказаної заяви було додано: копію паспорту, коду, копію довідки МСЕК /а.с. 54/, копію військового квитка /а.с. 50-51/, копію експертного висновку /а.с. 52/, фото 3х4.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 було встановлено 25.10.2016 на підставі підтверджуючих документів, зокрема, експертного висновку №9028 від 10 червня 2016 року, довідки до акту огляду МСЕК від 10.10.2016 про те, що захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та встановлена друга група інвалідності /зворот а.с. 38/.
28.08.2019 до Управління соціального захисту населення Миргородської РДА надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.08.2019 №1098/36-03-15/26 (вхідний №01-10/2843) /а.с. 46/ з проханням надати копії документів, на підставі яких було видане посвідчення інваліда війни 2 групи - серії НОМЕР_2 від 25.10.2016 на гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. с. Комишня.
Тимчасовою комісією щодо перевірки законності встановлення статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни здійснено перевірку законності встановлення статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийнято рішення (протокол № 1 від 07.10.2019) про позбавлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, оскільки ОСОБА_1 не надав належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони, а також не надав документи, які підтверджуються призов через військовий комісаріат для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 11-14/.
Позивач не погодився з рішенням Управління соціального захисту населення Миргородської РДА, оформленим протоколом №1 від 07.10.2019, про позбавлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни другої групи, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, гарантії щодо створення належних умов для їх життєзабезпечення визначено у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (надалі - Закон №3551-XII).
Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Перелік осіб, які належать до інвалідів війни, визначений у статті 7 Закону №3551-XII.
Пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, статус інваліда війни з підстав, визначених у пункті 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII, надається за наявності у особи сукупності таких обов'язкових умов:
1) залучення особи до складу формувань Цивільної оборони;
2) отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (надалі - Положення №302).
Згідно з пунктом 2 Положення №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Зі змісту вказаного Положення слідує, що факт отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Що стосується кола осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони (надалі по тексту ЦО), та доказів, якими підтверджуються такі обставини, суд зазначає наступне.
Наділяючи осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, правом на отримання статусу ветерана війни (інваліда війни), законодавець у Законі №3551-XII та Положенні №302 не визначив родових ознак формувань Цивільної оборони, на склад яких поширюються зазначені пільги. Не визначено вказаними нормативно-правовими актами й переліку документів, що підтверджували б факт участі осіб у складі формувань ЦО.
З урахуванням викладеного, вказані обставини підлягають встановленню у кожному випадку індивідуально з урахуванням обставин справи.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року №90, було передбачено, що формування ЦО, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при ліквідації аварій, катастроф, стихійних сил, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
В той же час, крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Так, пунктом 9, відповідно до якого статус інваліда війни було поширено й на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, частину 2статті 7 Закону №3551-XII було доповнено Законом від 15.06.2004 №1770-IV.
В пояснювальній записці до проекту Закону від 15.06.2004 №1770-IV зазначено: "З перших днів аварії на Чорнобильській АЕС 1300 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення. На той час загони Цивільної оборони знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Перелік робіт, які провадились цими загонами, включає: проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань. Є усі архівні документи на підтвердження цих фактів.
Проте при виконанні тих же робіт, що й особи мобілізовані військкоматами до інших військових формувань, інваліди з цієї малочисельної категорії ліквідаторів не прирівняні до інвалідів війни Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Пояснити це можна лише тим, що на час прийняття спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства оборони України 1 грудня 1997 року про прирівняння інвалідів-ліквідаторів з числа призваних через військкомати до інвалідів війни загони Цивільної оборони вже були виведені зі складу Міністерства оборони і випали з поля зору законотворців.
За час, що пройшов з дня Чорнобильської катастрофи, більше 130 бійців вже померли, близько 200 є інвалідами. Для цих двохсот ще живих інвалідів прирівняння у правах до їхніх товаришів, з якими вони пліч-о-пліч ліквідували наслідки жахливої катастрофи, було б актом відновлення справедливості, хоч і запізнілим.
Враховуючи не чисельність цієї категорії інвалідів, а також вимоги Бюджетного кодексу України, витрати на зазначені пільги пропонується включити до видатків Державного бюджету України на 2004 рік та ввести в дію цей Закон з 1 січня 2004 року".
Тобто, до категорії осіб, на яких поширюється дія вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII законодавець мав на меті віднести близько 200 осіб, залучених до мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони Чернігівської, Житомирської та Київської областей, які виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення, і отримали інвалідність.
Зокрема, перелік робіт, які провадились цими загонами, включав проведення радіаційної розвідки, гасіння пожеж на забруднених радіонуклідами торфовищах, дезактивацію доріг, жилих та адміністративних будинків, спецобробку техніки на пунктах дезактивації, доставку дезактиваційних речовин та інші. Роботи провадились у складі військових формувань, при цьому усі архівні документи на підтвердження цих фактів збереглись.
Метою внесення відповідних змін до Закону №3551-XII, відповідно до вказаної пояснювальної записки, було надати вказаним особам ("інвалідам з цієї малочисельної категорії ліквідаторів") тих самих соціальних гарантій, що і особам, які залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі військових формувань, оскільки характер виконуваних такими особами робіт та їх негативний вплив на здоров'я були співрозмірними.
Таким чином, право на встановлення статусу інваліда війни на підставі вимог пункту 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII має незначне коло осіб, що разом з військовими формуваннями виконували першочергові заходи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони за умови надання відповідних підтверджуючих документів.
Отже, позивач помилково вважає, що статус інваліда війни з підстав, визначених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII, поширюється на усіх без виключення ліквідаторів аварії на ЧАЕС, яким встановлена інвалідність.
Докази залучення позивача до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони у матеріалах справи відсутні та Управлінню соціального захисту населення Миргородської РДА не надавались.
Документи, які позивач долучив до позовної заяви, щодо підтвердження статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах.
Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2018 року у справі № 377/797/17 висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у ОСОБА_1 немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 27.02.18 у справі №368/1579/14, від 10.05.18 у справі №279/12162/15-а, від 7.06.18 у справі №377/797/17, від 21.08.18 у справі №279/2285/16-а, від 18.10.18 у справі №753/12234/17, у справі №817/237/18, які підлягають врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації, оформлене протоколом №1 від 07.10.2019, про позбавлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни другої групи прийнято на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України, та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 243-245, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03195085, вул. Гоголя, 80, м. Миргород, Полтавська область, 37600) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич