ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2019Справа № 910/11401/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянувши в порядку спрошеного позовного провадження
позовну заяву Фізичної особи-підприємця Міндюка Сергія Борисовича, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Вигода"», м. Київ
про стягнення 49 500, 00 грн,
Представники:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Биліна Р.Г.
Фізична особа-підприємець Міндюк Сергій Борисович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім "Вигода"» про стягнення заборгованості у розмірі 49 500, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. ФОП Міндюк С.Б. є орендарем нежитлових приміщень загальною площею 198 кв. м., що розташовані за адресою: 03055 м. Київ, вул. Боткіна, 4-А, на підставі договору оренди приміщення №03/12/2015 від 02.12.2015, укладеного з ТзОВ «СТВ-Берегиня». На початку березня 2016 року до позивача звернувся керівник відповідача з метою оформлення договору оренди щодо вказаних нежитлових приміщень. Так, 07.03.2016 Симоненко Тетяна Вікторівна - генеральний директор ТзОВ «СТВ-Берегиня» отримала від керівника відповідача - ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 76 500,00 грн в рахунок орендної плати за приміщення площею 306 кв. м. за адресою: 03055 м. Київ, вул. Боткіна, 4-А. Оскільки позивач орендує частину вказаних нежитлових приміщень загальною площею 198 кв.м., Симоненко Т.В. частину грошових коштів у розмірі 49 500,00 грн передала позивачу. Разом з тим, як стверджує позивач, сторонами не було укладено договору оренди, проте фактично вказані приміщення використовувались відповідачем до 01.04.2016. Рішенням Печерського районного суду міста Києва у цивільній справі №757/18201/17-ц від 23.03.2018 стягнуто з ТзОВ «СТВ-Берегиня» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 76 500,00 грн як такі, що набуті безпідставно. Так, в цьому рішенні судом встановлено, що фактично орендованими приміщеннями користувалось ТзОВ «Торговий дім «Вигода», а не ОСОБА_2 , яка є керівником і засновником цього товариства. Оскільки позивачем на вимогу ТзОВ «СТВ-Берегиня» було повернуто грошові кошти в розмірі 49 500,00 грн, то позивач має право на стягнення з відповідача вказаних коштів за фактичне користування нежитловими приміщеннями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Міндюка Сергія Борисовича залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.
24.09.2019 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.09.2019 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначив на 28.10.2019.
22.10.2019 через відділ діловодства відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, а також подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що ТзОВ «Торговий дім "Вигода"» не зверталося до позивача з пропозиціями укладення договору оренди вказаних приміщень, відповідно між сторонами не існувало будь-яких відносин щодо оренди. Крім того, правовідносини щодо договору найму (оренди), що існували між фізичною особою ОСОБА_2 та генеральним директором ТзОВ «СТВ-Берегиня» Симоненко Т.В. припинились на стадії узгодження умов попереднього договору оренди. Жодне з приміщень, зокрема зазначені у розписці, відповідачу не передавались.
У судовому засіданні 28.10.2019 суд оголосив перерву до 18.11.2019 на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України.
У судове засідання 18.11.2019 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТВ-Берегиня» (далі - орендодавець) та Фізичною особо-підприємцем Міндюком Сергієм Борисовичем (далі - орендар/позивач) укладено договір оренди приміщення №03/12/2015. Відповідно до якого орендодавець передає орендарю в оренду (тимчасове користування) приміщення, що знаходиться на: третьому поверсі лівого крила 198 кв. м. в адміністративно-лікувальному центрі «Successful House», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, буд. 4-А.
Крім того, 02.12.2015 між ТзОВ «СТВ-Берегиня» (виконавець) та ФОП Міндюком С.Б. (замовник) було укладено договір №12122015, відповідно до якого виконавець зобов'язується за дорученням замовника за плату здійснювати за рахунок замовника від свого імені прийняття грошових коштів в якості забезпечувального платежу (депозиту) від контрагентів замовника та видачу таким особам від свого імені відповідних документів (розписок тощо), що підтверджують внесення/отримання забезпечувального платежу (депозиту) за попередніми договорами про укладення договорів оренди приміщення та/або частини приміщення, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 4-А та перебуває у користуванні замовника на підставі договору оренди приміщення від 02.12.2015.
23.03.2018 Печерським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі №757/18201/17-ц за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «СТВ-Берегиня», за участю третьої особи Симоненко Т.В. про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ТзОВ «СТВ-Берегиня» до ОСОБА_2 за участю третьої особи Симоненко Т.В. про стягнення збитків, яким стягнуто з ТзОВ «СТВ-Берегиня» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в розмірі 76 500,00 грн, в задоволені зустрічного позову відмовлено.
У рішенні Печерським районним судом міста Києва встановлено наступне. 07.03.2016 ОСОБА_2 відповідно попередньої домовленості, в рахунок орендної плати за останній місяць оренди приміщення площею 306 кв. м. (3 поверх лівого крила 2 поверх центру (120 кв. м. та 186 кв. м.) в адміністративно-лікувальному центрі за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 4а, передала Генеральному директору ТзОВ «СТВ-Берегиня» Симоненко Т.В. 76 500,00 грн, що підтверджується відповідною розпискою.
Також, Печерським районним судом міста Києва встановлено, що учасниками справи, в тому числі і третьою особою Симоненко Т.Т. , визнано той факт, що останньою, як генеральним директором ТзОВ «СТВ-Берегиня» було отримано від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 76 500,00 грн, проте договір оренди між ними не укладався.
У своїй позовній заяві ФОП Міндюк С.Б. зазначає, що на виконання умов договору №12122015 Симоненко Т.В. передала йому частину грошових коштів в розмірі 49 500,00 грн за оренду зазначених приміщень.
Проте, 01.07.2019 ТзОВ «СТВ-Берегиня» звернулося до позивача з вимогою № 01/07 щодо повернення грошових коштів в розмірі 49 500,00 грн, оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва стягнуто з ТзОВ «СТВ-Берегиня» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в розмірі 76 500,00 грн.
На виконання вказаної вимоги, 25.07.2019 позивач перерахував ТзОВ «СТВ-Берегиня» грошові кошти в розмірі 49 500,00 грн.
Отже, ФОП Міндюк С.Б. звернувся до господарського суду з цим позовом до ТзОВ «Торговий дім «Вигода» про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 49 500,00 грн, посилаючись на те, що Печерським районним судом міста Києва в рішенні від 23.03.2018 встановлено, що фактично приміщення використовувались ТзОВ «Інститут косметології» та ТзОВ «Торговий дім «Вигода». А також на підтвердження використання відповідачем вказаного приміщення, позивач додав до позовної заяви лист ТзОВ «Еліта-Сервіс», яка здійснює охорону цих приміщень, та рахунок на оплату послуг інтернет №03-058-282 від 17.03.2016 та №03-0199-282 від 31.03.2016 .
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 288 Господарського кодексу України орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.
Судом встановлено, що 02.12.2015 між позивачем (орендар) та ТзОВ «СТВ-Берегиня» (орендодавець) було укладено договір оренди приміщення №03/12/2015, що знаходиться на: третьому поверсі лівого крила 198 кв. м. в адміністративно-лікувальному центрі «Successful House», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, буд. 4-А.
З матеріалів справи також вбачається та зазначається позивачем в позовній заяві, що між ОСОБА_2 відповідно попередньої домовленості, в рахунок орендної плати за останній місяць оренди приміщення площею 306 кв. м. (3 поверх лівого крила 2 поверх центру (120 кв. м. та 186 кв. м.) в адміністративно-лікувальному центрі за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, 4а, передала Генеральному директору ТзОВ «СТВ-Берегиня» Симоненко Т.В. 76 500,00 грн, частину з яких, за твердженням позивача, в розмірі 49 500,00 грн Симоненко Т.В. передала позивачу. Проте, договір оренди укладено не було, у зв'язку з чим в судовому порядку було стягнуто з Симоненко Т.В. на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти.
Судом встановлено, що позивачем на виконання вимоги ТзОВ «СТВ-Берегиня» було повернуто грошові кошти в сумі 49 500,00 грн.
Отже, позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи тим, що ТзОВ «Торговий дім «Вигода» безпідставно утримало грошові кошти в сумі 49 500,00 грн, оскільки фактично користувалося вказаним приміщенням, що встановлено в рішенні Печерського районного суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №757/18201/17-ц. При цьому, позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо фактичної передачі приміщення в оренду відповідачу (актів приймання-передачі, розписок тощо).
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, з судового акту Печерського районного суду міста Києва вбачається висновок щодо двох товариств, зокрема, ТзОВ «Інститут косметології» та ТзОВ «Торговий дім «Вигода», при цьому, не встановлено факту передачі приміщення в оренду відповідачу, так і не встановлено періоду користування приміщенням товариствами відповідно. Крім того, ані ФОП Міндюк С.Б., ані ТзОВ «Торговий дім «Вигода» не були сторонами у цивільній справі №757/18201/17-ц, тому відсутні підстави для застосування судом преюдиції в даному провадженні.
Крім того, судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо фактичного використання відповідачем приміщенням за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, буд. 4а, посилаючись лише на лист ТзОВ «Еліт-Сервіс», яка здійснює охорону цих приміщень та виставлені рахунки на оплату інтернету, оскільки вони не є належними доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт використання ТзОВ «Торговий дім «Вигода» приміщення, що знаходиться на: третьому поверсі лівого крила 198 кв. м. в адміністративно-лікувальному центрі «Successful House», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Боткіна, буд. 4-А, орендарем якого є ФОП Міндюк С.Б., тому позовні вимоги останнього про стягнення з ТзОВ «Торговий дім «Вигода» безпідставно збережених коштів в розмірі 49 500,00 грн є необґрунтованими, відповідно задоволенню не підлягають.
Разом з тим, оскільки суд не вбачає підстав для задоволення позову по суті, відповідно заява відповідача про застосування строку позовної давності до вимог позивача судом відхиляється.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Фізичної особи-підприємця Міндюка Сергія Борисовича відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено: 22.11.2019.
Суддя В.В. Бондарчук