Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"18" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/512/19
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача Комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької районної ради
про стягнення заборгованості в сумі 61 446 грн. 58 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Конопліцький І.В. (дов. № 14-325 від 09.08.2019 р.);
Від відповідача: Репетуха І.М. (дов. № 469 від 25.10.2019 р.).
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Теплосервіс" (далі - відповідач) Дубровицької районної ради про стягнення заборгованості в сумі 61 446 грн. 58 коп.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 листопада 2014 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплосервіс" Дубровицької районної ради (Споживач) укладено договір № 3055/15-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу, за умовам якого постачальник передав у власність споживачу природний газ на загальну суму 120 214 грн. 88 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті за переданий газ виконав несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору. За несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню у розмірі 20 728 грн. 53 коп., 3 % річних у розмірі 7 359 грн. 15 коп. та інфляційні у розмірі 33 358 грн. 90 коп., які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4,12,20,42,46,162-164,171,172,176,247 ГПК України.
В судовому засіданні 18 листопада 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву, просив суд позов задоволити у повному обсязі.
Відповідач у свою чергу заперечує позовні вимоги та подав до суду відзив на позовну заяву та письмові заперечення на відповідь на позовну заяву, в яких останній проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що законодавство не пов'язує проведення розрахунків із власним волевиявленням боржника, а виключно з моментом надходження уповноваженому банку реєстру нормативів перерахування коштів від НКРЕКП.
Відповідач також посилається на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якого, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (до 30 листопада 2016 року) неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Також, відповідач посилається на договір від 25 жовтня 2018 року № 103/1110 про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого сторони перераховують кошти для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 24 листопада 2014 року № 3055/15-ТЕ-28. Також відповідач зазначає, що відповідно до вищевказаного договору визначено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Таким чином, вищевказаним договором передбачене зобов'язання, згідно з яким відповідач не мав права самостійно здійснювати погашення заборгованості перед позивачем.
При цьому достатнім є факт погашення частини заборгованості за природний газ, яку відповідач сплатив до 31 жовтня 2015 року та частину сплачену 29 листопада 2018 року.
Зважаючи на викладені обставини відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 18 листопада 2019 року представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзив на позовну заяву та письмових запереченнях на відповідь на відзив позивача, просив суд в задоволенні позову відмовити.
Заяви та клопотання у справі
14 серпня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує у повному обсязі.
11 жовтня 2019 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання, в якому останній долучає до матеріалів справи наступні документи, а саме: копію платіжного доручення від 29 листопада 2018 року № 12 та виписки банку по рахунках від 30 листопада 2018 року якими підтверджується виконання договору № 103/110 від 25 жовтня 2018 року про організацію взаєморозрахунків; копії рішень господарських суддів від 28 січня 2015 року у справі № 918/1799/14, від 17 червня 2015 року у справі № 918/1799/14.
28 жовтня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому останній спростовує доводи наведені відповідачем та просить суд позовні вимоги задоволити у повному обсязі.
11 листопада 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких останній спростовує доводи позивача та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/512/19, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03 жовтня 2019 року перейдено до розгляду справи № 918/512/19 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 15 жовтня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15 жовтня 2019 року розгляд справи по суті відкладено на 28 жовтня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 жовтня 2019 року розгляд справи по суті відкладено на 18 листопада 2019 року.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин
26 листопада 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальне підприємство "Теплосервіс" (Покупець), уклали Договір № 3055/15-ТЕ-28 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір)
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2015 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору.
Згідно п. 1.2. Договору, газ що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Постачальник передає Покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року газ обсягом до 125 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб. м.)(п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Відповідно п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюється уповноваженим державною владою України органом.
Згідно п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. газу становить 1 091 грн. 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки для затвердженого тарифу на природній газ тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість.
Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковими угодами № 1, 2, 3 до договору купівлі-продажу природного газу від 26 листопада 2014 року № 3055/15-ТЕ-28 сторонами договору не одноразово вносилися зміни до п. 5.2. договору які стосувалися ціни на природній газ.
Додатковою угодою № 4 до договору купівлі-продажу природного газу від 26 листопада 2014 року № 3055/15-ТЕ-28 сторони погодили зміни до п. 6.3. Договору, а саме: за наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку черговості виникнення заборгованості.
Додатковою угодою № 5 до договору купівлі-продажу природного газу від 26 листопада 2014 року № 3055/15-ТЕ-28 сторони погодили зміни до п. 12 договору, що стосуються банківських реквізитів Продавця.
Пунктами 7.1. та 7.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років (п. 9.3. Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 січня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 договору).
Вказаний Договір та додаткові угоди підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання умов договору за 2015 рік позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 120 214 грн. 88 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, факт поставки природного газу відповідачеві стверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: 31 січня 2015 року на суму 14 100 грн. 08 коп.; 28 лютого 2015 року на суму 23 726 грн. 63 коп.: 30 листопада 2015 року на суму 19 127 грн. 59 коп.; 31 грудня 2015 року на суму 63 260 грн. 58 коп.
Вказані акти приймання - передачі природного газу підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.
Відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором" (а.с. 35-36), згідно яких відображено рух коштів по договору.
Враховуючи зазначені прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та три проценти річних за порушення строків проведення оплати за газ.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Джерела права й акти їх застосування
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору поставки.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", (надалі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду Касаційного господарського суду по справі № 927/1152/16 від 07 лютого 2018 року.
Предметом спору у даній справі є пеня, інфляційні нарахування та 3 % річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий природний газ, зокрема на заборгованість, яка була погашена відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне
Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 26 листопада 2014 року № 3055/15-ТЕ-28 відповідачем.
В якості доказів вказаних обставини суду надано договір купівлі-продажу природного газу від 26 листопада 2014 року № 3055/15-ТЕ-28, акти приймання-передачі природного газу від 31 січня 2015 року, 28 лютого 2015 року, 30 листопада 2015 року, 31 грудня 2015 року та виписку "операціями за договором" по Комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької районної ради з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року.
На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці газу; факт поставки позивачем природного газу за договором; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті за поставку природного газу.
Однак, як встановлено судом та стверджено матеріалами справи, відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ, що не заперечується позивачем, однак, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, чим порушив умови пункту 6.1 договору, факт невчасного розрахунку підтверджується "операціями за договором", згідно яких відображено рух коштів по договору.
З правовою позицією та аргументами позивача суд не погоджується та приймає останні, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних на інфляційних втрат в сумі 61 446 грн. 58 коп. не є аргументованими а тому не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Теплосервіс" Дубровицької районної ради є теплопостачальним підприємством, що здійснює закупівлю природного газу для виробництва теплової енергії та послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання.
У відповідності з частиною 1 статті 3 названого Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 року № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Згідно пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01 січня 2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01 липня 2016 року.
Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30 листопада 2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, із правового аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що частина 3 статті 7 зазначеного Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2018 року № 925/106/18, від 23 січня 2018 року у справі № 914/3131/15, від 29 січня 2018 року у справі № 904/10745/16 та від 07 лютого 2018 року у справі № 927/1152/16.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2018 року між Головним управління державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської облдержадміністрації, Департаментом житлово- комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської облдержадміністрації, Фінансовим управління Дубровицької районної державної адміністрації, Дубровицькою районною державною адміністрацією, Комунальним підприємством "Теплосервіс" Дубровицької районної ради, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 103/1110 про організацію взаєморозрахунків відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік".
За цим договором сторони перераховують у послідовності кошти в розмірі 82 388 грн. 17 коп. для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 24 листопада 2014 року № 3055/15-ТЕ-28.
Також пп. 2 п. 12 вищевказаного Договору визначено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Сторони засвідчують, що після виконання договору, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (п. 17 договору).
Згідно, наявної в матеріалах справи, платіжного доручення № 12 від 29 листопада 2018 року (копія наявна в матеріалах справи), відповідачем здійснено оплату за поставлений природний газ згідно договору купівлі-продажу природного газу № 3055/15-ТЕ-28 від 24 листопада 2014 року на суму 82 388 грн. 17 коп.
Судом встановлено, що зазначена вище оплата на загальну суму 82 388 грн. 17 коп. здійснена відповідачем до звернення позивача з позовом до суду (29 листопада 2018 року), а тому станом на день звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
Окрім того, судом встановлено, що укладенням договору про організацію взаєморозрахунків № 103/110 від 25 жовтня 2018 року, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.
Для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України та п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу № 3055/15-ТЕ-28 у вигляді пені, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Оскільки, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що погашення боргу за поставлений природній газ Комунальним підприємством "Теплосервіс" Дубровицької районної ради в сумі 120 214 грн. 88 коп. здійснювалась двома платежами, а саме:
37 826 грн. 71 коп. які сплачені 31 жовтня 2015 року, що підтверджується актом звіряння рахунків від 17 листопада 2015 року (наявний у матеріалах справи), який не заперечений позивачем, тобто дана частина заборгованості сплачена до 30 листопада 2016 року, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" позбавляє права позивача на нарухвання штрафних санкцій на вказану заборгованість;
82 338 грн. 17 коп. які сплачені відповідно до договору від 25 жовтня 2018 року № 103/1110 про організацію взаєморозрахунків, що підтверджується платіжним дорученням від 29 листопада 2018 року № 12 (наявний у матеріалах справи), у свою чергу також, позбавляє права позивача на нарухвання штрафних санкцій на вказану заборгованість, оскільки оплата за договором про організацію взаєморозрахунків здійснення в порядку та в межах строків визначених у договорі.
Зважаючи на викладені обставини, оскільки відповідач погасив суму боргу по договору № 3055/15-ТЕ-28 від 24 листопада 2014 року про купівлю-продаж природного газу, що підтверджується вищевикладеними обставинами, суд прийшов до висновку, що у позивача відсутнє право нарахування та стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат після набрання законної сили Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та укладання договору про організацію взаєморозрахунків.
Отже, правомірність підстав позову з боку Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не доведена, а тому в позові слід відмовити повністю.
Докази відхилені судом
Суд докази не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах.
Порушені права та інтереси позивача
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.
Суд зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем інтересів останнього та обумовлення настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відтак позивач безпідставно звернувся до суду з даним позовом.
Судові витрати
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, які передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у розмірі 1 921 грн. 00 коп., згідно статті 129 ГПК України, залишається за позивачем.
Враховуючи вище викладене та керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального підприємства "Теплосервіс" Дубровицької районної ради про стягнення заборгованості в сумі 61 446 грн. 58 коп. - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 22 листопада 2019 року.
Суддя Войтюк В.Р.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);
3 - відповідачу рекомендованим (34100, Рівненська обл., м. Дубровиця, вул. Шкільна, 27 б).