Іменем України
19 листопада 2019 року
Київ
справа №818/300/16
касаційне провадження №К/9901/26142/18, К/9901/26144/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 (суддя Прилипчук О.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Сіренко О.І.) та касаційну скаргу Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 (головуючий суддя - Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Сіренко О.І.) у справі №818/300/16 за позовом Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у березні 2016 року звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому заявило вимоги про:
визнання протиправною бездіяльності щодо невчинення дій, спрямованих на повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов'язань в сумі 1001632 грн.;
зобов'язання підготувати на надати на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновку про повернення Спільному українсько-білоруському підприємству «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю надміру сплачених грошових зобов'язань в сумі 1001632 грн.
Сумський окружний адміністративний суд за результатами розгляду справи у відкритому судовому засіданні 14.04.2016 проголосив скорочений текст постанови, резолютивна частина якого мала такий зміст:
«Адміністративний позов Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо невчинення дій спрямованих на повернення СУБП «Укртехносинтез» у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 1 001 632,00 грн. протиправною.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області підготувати та надати на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновок про повернення СУБП «Укртехносинтез» у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 1 001 632,00 грн. шляхом перерахування вказаних сум зобов'язань за наступними реквізитами: отримувач - СУБП «Укртехносинтез» у формі ТОВ, код ЄДРПОУ 21127532, р/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805.
Стягнути на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (40020, м. Суми, проспект Курський, 6, код ЄДРПОУ 21127532) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (40000, м. Суми, Покровська площа, 2, код ЄДРПОУ 39563287) судовий збір у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. та 70 000 (сімдесят тисяч гривень) витрат на правову допомогу.».
У свою чергу, резолютивна частина повного тексту (складено 18.04.2016) вказаної постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 мала такий вигляд:
«Адміністративний позов Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області щодо невчинення дій спрямованих на повернення СУБП «Укртехносинтез» у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 1 001 632,00 грн. протиправною.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області підготувати та надати на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області висновок про повернення СУБП «Укртехносинтез» у формі ТОВ надміру сплачених грошових зобов'язань в розмірі 1 001 632,00 грн. шляхом перерахування вказаних сум зобов'язань за наступними реквізитами: отримувач - СУБП «Укртехносинтез» у формі ТОВ, код ЄДРПОУ 21127532, р/р НОМЕР_1 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" у м. Києві, МФО 380805.
Стягнути на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (40020, м. Суми, проспект Курський, 6, код ЄДРПОУ 21127532) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (40000, м. Суми, Покровська площа, 2, код ЄДРПОУ 39563287) судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн. 00 коп.».
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.04.2016 виправив описку, допущену у четвертому абзаці резолютивної частини скороченого тексту постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016, зазначивши суму витрат на правову допомогу « 164,44 грн.», замість « 70000 грн.».
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2016 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 залишив без змін. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу за ведення справ в Харківському апеляційному адміністративному суді в сумі 976, 88 грн.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.07.2016 виправив описку у четвертому абзаці резолютивної частини повного тексту постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016, зазначивши після слів «судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.» слова: «та 70 000 (сімдесят тисяч гривень) витрат на правову допомогу».
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.08.2016 ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 залишив без змін.
Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 57 Податкового кодексу України, частини першої статті 86, частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанції).
Зокрема, наголошує на тому, що повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов'язань в сумі 1001632 грн. неможливе за відсутності погодження Головного управління ДФС у Сумській області.
Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило змінити ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 в частині вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI, статтей 90, 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанції).
Зокрема, наголошує на тому, що фактичне понесення позивачем витрат на правову допомогу у цій справі підтверджується належними та допустимими доказами (банківська виписка від 04.04.2016 в сумі 70000 грн., проміжний акт приймання-передачі наданих послуг від 15.06.2016 в сумі 5000 грн.), тому з урахуванням встановленого статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах за одну годину участі особи сума витрат, які мають бути компенсовані судом апеляційної інстанції позивачу становить 5000 грн.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги податкового органу та позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 06.02.2015 подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік.
В рядку 04 декларації позивачем вказано об'єкт оподаткування у звітному періоді в сумі - 939041 грн., у зв'язку з чим податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) періоду склав - 5102908 грн. (рядок 17 декларації), в тому числі: в сумі 4101276 грн. - податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року та в сумі 1001632 грн. - податок на прибуток за результатами останнього (звітного) податкового періоду (за 9 місяців 2015 року) (рядок 19 Декларації).
При цьому, позивачем разом з декларацією був поданий додаток ЗП до рядка 16 декларації, в якій була вказана сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в сумі 4101276 грн. (рядок № 16.1 додатку до декларації).
Спільне українсько-білоруське підприємство «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 11.02.2016 звернулося до податкового органу із заявою № 17, в якій з посиланням на наявність надміру сплачених сум авансових внесків з податку на прибуток за підсумками Декларації з податку на прибуток за 2015 рік просило перерахувати кошти в сумі 1001632 грн. на розрахунковий рахунок позивача в банку.
Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області листом від 01.03.2016 № 9883/18-19-20-02-45 з посиланням на наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 16.01.2016 № 31 «Про індикативні показники доходів на листопад 2015 року» повідомила позивача про те, що повернення надміру та/або помилково сплачених сум податкових зобов'язань за податками здійснюється за попереднім інформуванням Координаційно-моніторингового департаменту.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що податковий орган не виконав покладеного на нього чинним законодавством обов'язку щодо надання органу казначейства висновку про повернення платнику податків суми переплати з податку на прибуток, з урахуванням того, що наявність такої переплати податковим органом не заперечувалась.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 Податкового кодексу України).
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3. статті 43 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 43.5. статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Положення статті 43 Податкового кодексу України узгоджуються з нормами Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1146 від 15.12.2015, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146).
Порядок № 1146 регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.
Пунктом 6 Порядку № 1146 передбачено, що у заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються 1) на поточний рахунок платника податку в установі банку; 2) на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби, незалежно від виду бюджету; 3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку; 5) поштовим переказом через підприємства поштового зв'язку; 6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві; банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу Державної фіскальної служби у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).
Після реєстрації в органі Державної фіскальної служби заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань (крім грошових зобов'язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку (пункт 7 Порядку № 1146).
Відповідно до пункту 8 Порядку № 1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган Державної фіскальної служби готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відтак, необхідною умовою для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках податкового органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється контролюючими органами, є факт підготовки податковим органом висновку про повернення надмірно сплачених сум податку у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків відповідної заяви.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, факт наявності у Спільного українсько-білоруське підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю переплати з авансових внесків з податку на прибуток за підсумками Декларації з податку на прибуток за 2015 рік в сумі 5104240,11 грн. податковим органом не заперечується, а наявність податкового боргу не встановлена.
Однак, незважаючи на це, а також на звернення позивача із заявою від 11.02.2016 про перерахування надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток в сумі 1001632 грн. на розрахунковий рахунок Спільного українсько-білоруське підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в банку в межах встановленого пунктом 43.3. статті 43 Податкового кодексу України строку в 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми, контролюючим органом не вчинено передбачених законодавством дій для повернення платнику податків коштів, а саме - не підготовано відповідного висновку.
Контролюючим органом під час розгляду справи не надано обґрунтованих пояснень про причини невиконання покладеного на нього обов'язку щодо підготовки висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому законом.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності щодо невчинення дій, спрямованих на повернення позивачу надміру сплачених коштів в сумі 1001632 грн. та зобов'язання підготувати на надати відповідний висновок ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Разом з тим, у відповідності до частини першої статті 158 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Зі змісту положень частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що постанова складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин. При цьому в резолютивній частині постанови зазначається порядок розподілу судових витрат.
Відповідно до абзацу 3 пункту 4 частини першої статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина ухвали суду апеляційної інстанції включає, зокрема, розподіл судових витрат.
Системний аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що питання розподілу судових витрат при ухваленні судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій є частиною процесуальних дій суду щодо вирішення справи по суті.
Як вбачається з дослідження матеріалів справи, питання щодо розподілу судових витрат, у зв'язку з постановленням судового рішення на користь сторони у справі, яка не є суб'єктом владних повноважень, вирішувалося як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
1. Надаючи оцінку висновкам судів щодо вирішення питання про розподіл судових витрат судом першої інстанції, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Як з'ясовано судом касаційної інстанції за результатами прослуховування технічного запису судового засідання Сумського окружного адміністративного суду 14.04.2016, після виходу з нарадчої кімнати головуючим суддею Прилипчуком О.А. проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Так, з озвученої резолютивної частини судового рішення прослідковується, що судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме - стягнуто на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області судовий збір у сумі 2 756 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 70 000 грн.
При цьому, слід зазначити, що письмова версія скороченого тексту постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016, яка наявна в матеріалах справи, відповідає проголошеному головуючим суддею змісту.
У свою чергу, повний текст постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 складено 18.04.2016.
Мотивувальна частина повного тексту вказаного судового рішення містила висновки, з яких виходив суд, вирішуючи стягнути на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області судові витрати у виді судового збору в сумі 2756 грн. та у виді витрат на правову допомогу в сумі 164,44 грн.
Однак, резолютивна частина повного тексту постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат (абзац четвертий) зводилася до стягнення на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області судових витрат лише у виді судового збору у сумі 2756 грн. без зазначення до стягнення суми витрат на правову допомогу.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 18.04.2016 виправив описку, допущену у четвертому абзаці резолютивної частини скороченого тексту постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016, зазначивши визначену до стягнення суму витрат на правову допомогу « 164,44 грн.» замість помилково вказаної « 70000 грн.».
Ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 учасниками справи не оскаржувалася.
Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.07.2016 виправив описку у четвертому абзаці резолютивної частини повного тексту постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 у справі № 818/300/16, зазначивши після слів «судовий збір у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп.» слова: «та 70 000 (сімдесят тисяч гривень) витрат на правову допомогу».
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.08.2016 ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 залишив без змін.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення на користь позивача судових витрат у виді судового збору в сумі 2756 грн., оскільки такі витрати були фактично понесені Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно з платіжним дорученням від 15.03.2016 № 940 при зверненні з позовом, а їх сума не перевищує визначеної Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - березень 2016 року) ставки судового збору.
Однак, суд касаційної інстанції вважає, що усі вищенаведені обставини у сукупності позбавляють можливості дійти беззаперечного висновку щодо наслідків вирішення судом першої інстанції питання щодо розподілу судових витрат у виді витрат на правову допомогу та, відповідно, надати правову оцінку висновкам суду в цій частині.
Так, за результатами внесених до постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 виправлень ухвалами суду першої інстанції від 18.04.2016 та від 14.07.2016, які набрали законної сили, виходить, що:
згідно зі скороченим текстом постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 до стягнення на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області підлягають судові витрати у виді судового збору в сумі 2756 грн. та у виді витрат на правову допомогу в сумі 164,44 грн.;
згідно з повним текстом постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 до стягнення на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області підлягають судові витрати у виді судового збору в сумі 2756 грн. та у виді витрат на правову допомогу в сумі 70000 грн.
У свою чергу, відтворений технічний запис судового засідання суду першої інстанції 14.04.2016 свідчить про вирішення судом стягнути на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області судові витрати у виді судового збору в сумі 2756 грн. та у виді витрат на правову допомогу в сумі 164,44 грн.
Крім того, суд першої інстанції, в ухвалах від 18.04.2016 та від 14.07.2016 про виправлення описок у скороченому та повному текстах постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016, констатував факт технічних описок, які були допущені під час письмового виготовлення судового рішення та стосувалися розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача. Натомість, обставин щодо помилковості/правильності озвученої при проголошенні скороченого тексту постанови Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 суми таких витрат, які вирішено стягнути на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає доцільним скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правову допомогу та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, при новому розгляді справи судам необхідно врахувати таке.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до пунктів 1, 2 частини третьої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на правову допомогу та витрати представників сторін, що пов'язані з прибуттям до суду, належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Враховуючи викладене, фактично понесені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень і на користь якої ухвалено судове рішення в адміністративній справі, витрати на правову допомогу у такій справі підлягають компенсації за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на підставі рішення суду.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Станом на 01.01.2016 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 гривень (стаття 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928 VIII).
З огляду на зазначене, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у виді витрат на правову допомогу у зв'язку з прийняттям судового рішення в адміністративній справі на користь позивача, слід врахувати встановлений статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 № 4191-VI граничний розмір витрат на правову допомогу, який може бути компенсований стороні, на користь якої прийнято рішення в адміністративній справі, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який станом на 2016 рік складає не більше 551,2 грн. (40 % х 1378 грн.) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.
Системний аналіз вищевикладених положень законодавства дає підстави для висновку, що витрати на правову допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань у зв'язку з ухваленням судового рішення в адміністративній справі на його користь, повинні обчислюватися з розрахунку кількості годин участі представника позивача у розгляді вказаної справи, із врахуванням того, що максимальний обсяг компенсації таких витрат за кожну годину участі складає 551,2 грн.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
У відповідності до частини четвертої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).
Як встановлено судом першої інстанції, між Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом Гланцом Володимиром Наумовичем укладено договір від 01.03.2016 № 2-2016 про надання правової допомоги.
Згідно зі змістом підпунктів 1.1.1, 1.1.2 пункту 1.1 вказаного Договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту правові послуги у вигляді абонентного обслуговування (консультації, загальні та спеціальні висновки і рекомендації, звіти по проведених аналізах, дослідженнях, пошуках тощо) та представництва інтересів клієнта в суді.
За змістом пунктів 4.1, 4.2 Договору щомісячна оплата адвокату за абонентне обслуговування становить 2000 грн. за місяць, а сума гонорару за представництво інтересів клієнта в судових інстанціях визначається в окремих додатках до цього договору.
У спірній ситуації між Спільним українсько-білоруським підприємством «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та адвокатом Гланцом Володимиром Наумовичем укладено додаток від 10.03.2016 до договору від 01.03.2016 № 2-2016, відповідно до якого на адвоката покладено зобов'язання щодо захисту прав та інтересів клієнта в Сумському окружного адміністративному суді, судах апеляційної та касаційної інстанцій, а також у Верховному Суду України у справі № 818/300/16.
Пунктом 2 Додатку до договору передбачено, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги становить 70000 грн.
У матеріалах справи наявний рахунок на оплату від 10.03.2016 № 6 за надання юридичних послуг згідно з додатком від 10.03.2016 до договору від 01.03.2016 № 2-2016 в сумі 70000 грн., а також виписка з банку щодо здійснення оплати згідно з рахунком від 10.03.2016 № 6. (т. 1, а.с. 23, 27).
У контексті вищезазначених обставин, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу судам необхідно врахувати, що компенсації підлягають лише фактично понесені стороною витрати, які безпосередньо стосуються отримання юридичних послуг під час судового розгляду цієї справи.
У випадку, що розглядається, судам слід дослідити обставини про те, як узгоджується дата пред'явлених доказів щодо понесення позивачем витрат на правову допомогу в сумі 70000 грн. із датою фактичного надання/отримання відповідних послуг.
Суд касаційної інстанції зауважує, що оплата певних послуг на правову допомогу у період до фактичного їх надання ставить під сумнів обставини щодо пов'язаності такої оплати з даними послугами.
У свою чергу, вирішуючи питання щодо компенсації судових витрат за погодинну участь представника позивача у судовому засіданні, судам необхідно звернути увагу на таке.
Частинами першою - третьою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.
У відповідності до частини першої статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.
Згідно з частиною п'ятою статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI регламентовано, що адвокат може мати помічників з числа осіб, які мають повну вищу юридичну освіту. Помічники адвоката працюють на підставі трудового договору (контракту), укладеного з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, з додержанням вимог цього Закону і законодавства про працю. Помічник адвоката виконує доручення адвоката у справах, що знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень (прав та обов'язків) адвоката.
Судам слід надати належну оцінку відповідності особи, яка брала участь у судовому засіданні як представник позивача, вимогам вищенаведених норм законодавства, адже такі обставини впливають на висновок щодо віднесення понесених позивачем у зв'язку такою участю витрат до витрат на правову допомогу та, відповідно, можливості здійснити їх компенсацію у порядку вирішення питання про розподіл судових витрат.
2. Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Стягуючи за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на користь Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю судових витрат у виді витрат на правову допомогу в загальній сумі 976,88 грн., суд апеляційної інстанції виходив із того, що:
151,88 грн. витрачено на прибуття та вибуття до суду для участі в апеляційному розгляді справи помічника адвоката Гланца В.Н. - Архипенка О.І. При цьому суд керувався наявним у матеріалах справи одним залізничним квитком на потяг у напрямку «Суми-Харків», ціна за проїзд згідно з яким складає 75,94 грн. (т. 1, а.с. 80);
825 грн. витрачено на правову допомогу за участь помічника адвоката Гланца В.Н. - Архипенка О.І. у судовому засіданні, виходячи з тривалості такого засідання (1 год. 30 хв.), а також з урахуванням встановленого законодавством граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах за одну годину участі особи (551,2 грн.).
Судом апеляційної інстанції при розподілі судових витрат не враховано положень законодавства, про які суд касаційної інстанції зазначив вище, надаючи оцінку висновкам судів щодо вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат у виді витрат на правову допомогу.
Крім того, суду апеляційної інстанції при розгляді питання щодо компенсації витрат, що пов'язані із прибуттям представника позивача до суду та які у розумінні пункту 2 частини третьої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України є витратами, пов'язаними з розглядом справи, необхідно безпосередньо досліджувати наявність у такого представника повноважень на представництво, а у разі встановлення підтвердження права такої особи на надання правової допомоги позивачу слід з'ясувати факт підтвердження належними та допустимими доказами дійсних витрат на прибуття до місця проведення судового засідання і їх оплату (компенсацію) позивачем. При цьому встановлення вартості витрат на прибуття до місця проведення судового засідання не є підставою для висновку, що така вартість є тотожною вартості витрат на вибуття з місця проведення судового засідання.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи все викладене у сукупності, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області та Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та:
скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій в частині вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат у виді витрат на правову допомогу з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції;
скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
залишення без змін оскаржуваних судових рішень в частині вирішення спору по суті заявлених вимог та в частині вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат у виді судового збору.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.
Касаційну скаргу Спільного українсько-білоруського підприємства «Укртехносинтез» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №818/300/16 в частині вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат у виді витрат на правову допомогу - скасувати.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №818/300/16 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат - скасувати.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №818/300/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк