Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №9901/173/19
адміністративне провадження №П/9901/173/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження питання ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України,
третя особа - Вища рада правосуддя
про встановлення наявності повноважень, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
24 жовтня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалено рішення у справі №9901/173/19, згідно з яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Вища рада правосуддя про встановлення наявності повноважень, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Разом з тим, вирішуючи зазначену адміністративну справу, Судом не було вирішено одну із заявлених позивачем позовних вимог, а саме про встановлення наявності повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі переглянути рішення №1814/ко-18, прийняте від її імені у складі колегії 10 жовтня 2018 року щодо результатів виконаного суддею господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 практичного завдання, включно з правом скасування такого рішення та з обов'язком використати додаткові критерії виявлення знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у місцевому господарському суді та із спеціалізацією з розгляду категорій господарських справ про банкрутство.
Ухвалою Суду від 04 листопада 2019 року для вирішення питання ухвалення у справі додаткового судового рішення призначено судове засідання.
Позивач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Представник відповідача надав до Суду клопотання про ухвалення додаткового рішення у цій справі в порядку письмового провадження. У вказаному клопотанні зазначено, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог позивача в частині встановлення наявності повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі переглянути рішення №1814/ко-18.
Представником третьої особи до Суду надано клопотання про здійснення розгляду питання ухвалення додаткового судового рішення без його участі.
З огляду на вищенаведені обставини, розгляд питання ухвалення Судом додаткового рішення у цій справі здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, законності актів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (п.п. 1, 2 частини першої статті 266 КАС України).
Згідно із частиною четвертою статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду справи може, зокрема, визнати акт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; визнати дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
Отже, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Завданням адміністративного судочинства, як визначено у частині 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
У пункті 53 рішення від 8 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням, у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A, № 93).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що фізичні чи юридичні особи мають право на оскарження в порядку адміністративного судочинства рішення (індивідуального акту), дії або бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому таке право надано особі, прав, свобод та інтересів якої безпосередньо стосується оскаржуване рішення, дія або бездіяльність.
Водночас, під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами в них є суб'єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є саме суб'єкт владних повноважень, який вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
В цій справі позивач - ОСОБА_1 не є суб'єктом владних повноважень, а отже не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред'явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.
Зважаючи на обставини, у зв'язку з якими ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду, і наведене вище правове регулювання цих відносин, Суд вважає, що цей позов у наведеній вище частині позовних вимог не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що свідчить про наявність підстав для закриття провадження у цій справі у вказаній частині позовних вимог через фактичну відсутність юридичного спору, який підлягав би розгляду в судовому порядку.
Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо вказаних позовних вимог ОСОБА_1 слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в жодній юрисдикції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Оскільки на даний час розгляд цього спору щодо позовних вимог про встановлення наявності повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі переглянути рішення №1814/ко-18 перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції, але й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.
Керуючись ст.ст. 238, 252, 266 КАС України, -
Провадження у справі №9901/173/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа - Вища рада правосуддя в частині позовних вимог про встановлення наявності повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі переглянути рішення №1814/ко-18, прийняте від її імені у складі колегії 10 жовтня 2018 року щодо результатів виконаного суддею господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 практичного завдання, включно з правом скасування такого рішення та з обов'язком використати додаткові критерії виявлення знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у місцевому господарському суді та із спеціалізацією з розгляду категорій господарських справ про банкрутство - закрити.
Додаткове рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: Н.А. Данилевич
Судді: В.М. Бевзенко
М.І. Смокович
Н.В. Шевцова
М.М. Яковенко