21 листопада 2019 року
Київ
справа №640/19907/18
адміністративне провадження №К/9901/31179/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів - Губської О.А., Соколов В.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року
у справі №640/19907/18
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови № 39410784 від 27.03.2015, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати бездіяльності відповідача, яка виразилася в не вчинені необхідних дій, передбачених законодавством, протиправною;
- визнати протиправною та скасувати постанови відповідача від 27 березня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 39410784;
- зобов'язати відповідача вжити заходів щодо повного виконання рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 червня 2007 року у справі № 2а-132/07, з врахуванням та застосуванням висновків доданого звіту кваліфікованого оцінювача щодо суми 257421,67 грн., яка підлягає виплаті, на підставі рішення Європейського суду з прав людини по справі «Москаленко та інші проти України» за період з 01 листопада 2011 року по 18 липня 2013 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач звернувся до суду касаційної інстанції.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України 1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтями 280, 281, 287, 288 КАС України передбачено особливості провадження у справах за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах за адміністративними позовами про усунення перешкод та заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця; особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.
У свою чергу, стаття 287 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що спір у цій справі виник у відносинах з приводу дій чи бездіяльності державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Суд зазначає, що при вирішенні даної справи суди керувалися правовою позицією Верховного Суду, яка міститься в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №813/6090/15.
Судами також застосовувалися правові позиції викладені в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі №21-317а15, а також постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №522/5744/17.
Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення, доводи касаційної скарги та наявність практики Верховного Суду у вказаних спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не вплине на формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №640/19907/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови № 39410784 від 27.03.2015, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
О.А. Губська
В.М. Соколов,
Судді Верховного Суду