Іменем України
18 листопада 2019 року
Київ
справа №826/7680/17
адміністративне провадження №К/9901/22257/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Блажівська Н. Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Хом'яка О. А.,
представник відповідача - Демченка С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року (суддя Григорович П. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року (судді Ключкович В. Ю., Губська О. А., Сорочко Є. О.) у справі № 826/7680/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Преміум» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер Преміум» (далі - ТОВ «Мастер Преміум», Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26 травня 2017 року № 0004964205.
На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято без урахування фактичних обставин, які унеможливили з об'єктивних причин, на думку позивача, своєчасну реєстрацію накладних.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 5 квітня 2018 року адміністративний позов задовольнив.
Постановою від 21 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції змінив у мотивувальній частині, в іншій - залишив без змін.
При цьому, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, однак не погодився з висновком цього суду про те, що термін реєстрації накладних/розрахунків коригування не є об'єктом, який підлягає вивченню контролюючим органом шляхом проведення камеральної перевірки, тому змінив рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Суди встановили, що на підставі висновків акта перевірки від 26 травня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004964205, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3366454,96 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Мастер Преміум» у порушення пункту 231.6 статті 231 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не дотримано строк реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виписаних на користь покупців: від 27 вересня 2016 року № 1636, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 105 днів); від 30 вересня 2016 року № 1649, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 102 дні); від 30 вересня 2016 року № 1616, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1657, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено - 72 дні); від 28 вересня 2016 року № 1640, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 29 вересня 2016 року № 1648, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 103 дні); від 29 вересня 2016 року № 1647, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1625, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2048, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 102 дні); від 30 вересня 2016 року № 1645, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1621, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2050, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено - 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2047, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено - 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2049, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено - 102 дні); від 30 вересня 2016 року № 1619, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1652, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1629, яку зареєстровано 27 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 3 жовтня 2016 року № 2045, яку зареєстровано 30 січня 2017 року (прострочено - 104 дні); від 30 вересня 2016 року № 1627, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2039, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено 72 дні); від 5 жовтня 2016 року № 71, яку зареєстровано 30 січня 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2042, яку зареєстровано 30 січня 2017 року (прострочено 76 днів); від 31 жовтня 2016 року № 2041, яку зареєстровано 17 лютого 2017 року (прострочено 94 дні); від 10 жовтня 2016 року № 64, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 66, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 61, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 63, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 62, яку зареєстровано 18 січня 2017 року (прострочено 85 днів); від 10 жовтня 2016 року № 65, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 60, яку зареєстровано 1 лютого 2017 року (прострочено 99 днів); від 10 жовтня 2016 року № 59, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 10 жовтня 2016 року № 58, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 10 жовтня 2016 року № 57, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 10 жовтня 2016 року № 56, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 10 жовтня 2016 року № 55, яку зареєстровано 25 січня 2017 року (прострочено 92 дні); від 19 жовтня 2016 року № 2043, яку зареєстровано 30 січня 2017 року (прострочено 88 днів); від 19 жовтня 2016 року № 2038, яку зареєстровано 6 січня 2017 року (прострочено 64 дні); від 19 жовтня 2016 року № 2046, яку зареєстровано 14 лютого 2017 року (прострочено 103 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1605, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2051, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1606, яку зареєстровано 25 лютого 2017 року (прострочено 102 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1631, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено 72 дні); від 31 жовтня 2016 року № 1623, яку зареєстровано 26 січня 2017 року (прострочено 72 дні); від 31 жовтня 2016 року № 2044, яку зареєстровано 17 лютого 2017 року (прострочено 94 дні).
Тобто, акцизні накладні за період із 27 вересня по 31 жовтня 2016 року зареєстровані у період із 25 січня по 25 лютого 2017 року.
Апеляційний суд визнав, що позивачем несвоєчасно зареєстровано акцизні накладні внаслідок дії непереборної сили, вина позивача у вказаний період часу у несвоєчасній реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі відсутня, що виключає здійснення позивачем податкового правопорушення в розумінні статті 109 ПК України; позивач не може бути притягнутий до відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації акцизних накладних, оскільки ним вчинено всі дії щодо реєстрації таких у межах встановлених ПК України строків, однак така реєстрація відбулася з порушенням таких строків з незалежних від позивача причин.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.
Пунктом 231.5 статті 231 ПК України визначено, що при реалізації пального або спирту етилового особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана в установлені терміни скласти акцизну накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних, така реєстрація вважається наданням акцизної накладної отримувачу пального або спирту етилового. Акцизні накладні, які не надаються отримувачу пального або спирту етилового, та акцизні накладні/розрахунки коригування, складені за операціями з реалізації пального або спирту етилового суб'єктам господарювання та фізичним особам, які не є платниками акцизного податку, також підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
За правилами пункту 231.6 статті 231 ПК України реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.
За змістом пункту 120-2.1 статті 120-2 ПК України порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у відповідному розмірі.
Апеляційний суд, встановивши факт тимчасового захоплення управління товариством у результаті протиправних дій третіх осіб, дійшов висновку, що порушення граничних строків реєстрації акцизних накладних сталося у зв'язку з непереборними обставинами, тому строк реєстрації акцизних накладних порушено з поважних та незалежних від платника податків причин.
Відповідальність за порушення строків реєстрації порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних встановлено статтею 120-2 ПК України.
Чинне законодавство не містить норми про звільнення платників податків від відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації акцизних накладних/розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних у зв'язку з наявністю корпоративних конфліктів у платника податків, тому колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що відповідно до положень статті 109 ПК України в діях Товариства відсутній склад податкового правопорушення, передбаченого статтею 120-2 цього Кодексу.
Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 5 лютого 2019 року у справі № 810/239/18 (№ К/9901/63611/18).
Окрім того, є безпідставним посилання апеляційного суду на обставини непереборної сили (захоплення підприємства), наявність яких, у розумінні частини першої статті 14-1 Закону України від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, існування сертифіката яких місця не мало.
Дані щодо звернення позивача до контролюючого органу у порядку, передбаченому пунктами 102.6-102.8 статті 102 ПК України, у матеріалах справи відсутні.
Ураховуючи наведене, суди у справі, що розглядається, дійшли помилкового висновку про протиправність застосування до позивача відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 квітня 2018 року скасувати, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Преміум» відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2019 року.
Суддя-доповідач М. Б. Гусак
Судді: М. М. Гімон
Н. Є. Блажівська