05.11.2019 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи № 522/18885/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/813/3459/19
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),
суддів - Вадовської Л.М., Ващенко Л.Г.,
за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року у складі судді Чернявської Л. М.,
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим в подальшому позовом до Державної казначейської служби України в Одеській області, Головного управління національної поліції в Одеській області, Київського відділу поліції у місті Одесі та Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників органів СО Таїровського ОМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, у розмірі 44 676 гривень моральної шкоди, 4 281,45 гривень витрат на правову допомогу та 6 000 гривень як судові витрати (а.с.1-3, 29-30, 66-68).
ОСОБА_1 посилався на те, що постановою слідчого СО Таїровського ОМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції Волошенюк М.В. від 22 вересня 2012 року відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.203-1 ч.1 КК України (зайняття гральним бізнесом) (а.с. 69).
Постановою слідчого СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Волошенюк М.В. від 08 жовтня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170480001316 від 01 березня 2013 року, за фактом заняття ОСОБА_1 гральним бізнесом за ознаками ст.203-2 ч.1 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с. 70-71).
Позивач вважає, що йому була заподіяна моральна шкода, оскільки він більш ніж один рік знаходився під слідством, що призвело до позбавлення його нормального і достойного способу життя, реалізації його звичок і бажань, погіршення відносин зі знайомими людьми та інших негативних наслідків.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 44 676,00 гривень, завдану незаконними діями органів досудового слідства.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду на користь ОСОБА_1 суму витрат на правову допомогу у розмірі 4 281,45 гривень та понесені ним судові витрати у розмірі 6000,00 гривень.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що: Державна казначейська служба України не порушувала прав та законних інтересів позивача; судом першої інстанції помилково визначено та завищено розмір моральної шкоди; судом першої інстанції прийнято рішення всупереч положенням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»; витрати понесені ОСОБА_1 на оплату правової допомоги не можна вважати матеріальною шкодою у вигляді реальних збитків чи упущеної вигоди.
Відзив адвоката позивача ОСОБА_2 на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України мотивований тим, що Державна казначейська служба України є належним відповідачем за позовом про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Суд першої інстанції правильно визначив розмір заподіяної моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством станом на 2017 рік та цей розмір є гарантованим мінімумом. Позивач вправі був звернутися з вказаним позовом безпосередньо до суду та вправі отримати повернення судових витрат, пов'язаних зі зверненням до суду та розглядом справи, встановлених нормами цивільно-процесуального закону.
Відзив Головного управління Національної поліції в Одеській області на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України мотивований тим, що Головне управління Національної поліції в Одеській області та Таїровський ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області не вчиняло ніяких протиправних дій відносно позивача, тому що не функціонувало в 2012-2013 роках.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, які приймають участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступного.
Встановлено, що 22 вересня 2012 року постановою слідчого СО Таїровського ОМ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_3 . відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.203-1 ч.1 КК України (зайняття гральним бізнесом).
Постановою слідчого СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Волошенюк М.В. від 08 жовтня 2013 року кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170480001316 від 01 березня 2013 року, за фактом заняття ОСОБА_4 гральним бізнесом за ознаками ст.203-2 ч.1 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.69-71).
14 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства ( а.с. 72).
Відповіді на свою заяву ОСОБА_1 не отримав, тому вимушений був звернутися до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державною у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства, - відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду чи іншому рішенні суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пп. 6, 11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року, одночасно з копією повідомлення про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства громадянинові направляється повідомлення, в якому роз'яснюється, куди і протягом якого терміну можна звернутись за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Для визначення розміру шкоди, переліченої в пп. 1, 3, 4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутись: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України відповідно до цих органів; 2) при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному порядку до суду, який розглядав справу по першій інстанції; 3) при скасуванні постанови районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт і закритті справи в районний (міський) суд (до судді), який розглядав справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки позивач перебував під слідством більше одного року, при цьому у подальшому постановою слідчого СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Волошенюк М.В. від 08 жовтня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170480001316 від 01 березня 2013 року, за фактом заняття ОСОБА_4 гральним бізнесом за ознаками ст.203-2 ч.1 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а кримінальну справу зазначеною постановою слідчого припинено, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність факту моральних страждань ОСОБА_1 , які виразилися у погіршенні можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми, нормальних життєвих зв'язків, необхідності прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, відсутністю можливості вільно пересуватися.
При наявності у ОСОБА_1 права на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними діями працівників МВС, та при наявності його звернення за таким відшкодуванням у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», суд прийшов до правильного до висновку про те, що завдана позивачеві моральна шкода підлягає відшкодуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» за рахунок держави.
Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N 460/2011 Державна казначейська служба України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі України.
Відповідно до ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.
Згіднозі ст.48БюджетногокодексуУкраїни при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Тобто, Державна казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.
Відповідно до п. 8 ст. 7, частин 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України» (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Таким чином, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, у випадках, передбачених чинним законодавством, здійснюється за рішенням суду шляхом стягнення з Державної казначейської служби України певної суми за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь потерпілої особи.
Згідно з ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
Частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено що розмір відшкодованої шкоди, зазначеної в пунктах 1,2,3 статті 3 цього Закону, незалежно від того який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу , у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, що виносять постанову (ухвалу).
У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального закону може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.
Питання про відшкодування моральної шкоди, що передбачено частиною 1 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першої статті 12.
Отже, частина перша ст. 12 та пункти 1,3,4 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не містять вказівок щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, шляхом звернення до відповідного органу, який проводив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу.
Встановлено, що позивач з дотриманням вищезазначених вимог закону подав заяву до Приморського районного суду м. Одеси про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, долучивши до заяви необхідні докази, скориставшись своїм законним правом на справедливий і публічний розгляд його справи судом, встановленим законом. Звернення позивача до суду не призвело до порушення ч. 1 ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». Будь-якої іншої шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, крім моральної шкоди, вимоги позивача не містять.
Крім того, позивач звертався 15 вересня 2017 року до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та просив виплатити йому витрати понесені ним у зв'язку наданням йому юридичної допомоги.
При розгляді справи судом визначено моральну шкоду у розмірі 44 767 гривень, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, а саме за 12 місяців і 17 днів та на час розгляду справи судом розмір мінімальної заробітної плати, згідно з ч. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», становить 3723,00 грн..
Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Також, відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. З метою звернення до суду з позовом про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового розслідування позивач змушений був звернутися за професійною правничою допомогою до адвокатського бюро «Федяєв Сергій Володимирович», з яким уклав Договір №01/06/2016-1ц про надання правової допомоги, сплатив гонорар. Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України на підставі документального підтвердження суд правомірно вирішив питання про стягнення понесених позивачем витрат в частині надання йому правничої допомоги.
Тому посилання апеляційної скарги на те, що Державна казначейська служба України не порушувала прав та законних інтересів позивача, що судом першої інстанції помилково визначено та завищено розмір моральної шкоди та прийнято рішення всупереч положенням Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є безпідставними.
При встановлених обставинах та на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає залишенню без задоволення, оскільки рішення судом першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.368,374,375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 18 листопада 2019 року.
Головуючий /підпис/
Судді : /підписи/
З оригіналом згідно,
Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков