Іменем України
20 листопада 2019 року
Київ
справа №813/827/18
адміністративні провадження №К/9901/5182/19, №К/9901/6799/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - судді Мороз Л.Л.,
суддів: Кравчука В.М., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №813/827/18
за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Мельник Ілони Борисівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «КристалБанк», про визнання протиправним і скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «КристалБанк» та Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Мельник Ілони Борисівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Качур Р.П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Мельник Ілони Борисівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ПАТ «КристалБанк», про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 39044034 від 29.12.2017 щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 116,6 кв.м. за ПАТ «КристалБанк» та скасувати відповідний запис в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно №24235568.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідачем не було враховано приписи Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким відповідна квартира не могла бути примусово стягнута (відчужена без згоди власника), оскільки є місцем постійного проживання позивача.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Мельник Ілони Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 39044034 від 29.12.2017 щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 116,6 кв.м. за Публічним акціонерним товариством «КристалБанк» та скасовано відповідний запис в Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно №24235568.
Суди встановили, що 22.08.2008 між Закритим акціонерним товариством «Терра Банк», який є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Інвест-Кредит Банк» (кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 05-Ф/08/15, пунктом 1 якого передбачено, що відповідно до цього договору і на його умовах кредитор надає позичальнику грошові кошти у сумі 100000,00 доларів США в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту і сплаті процентів згідно Графіку погашення кредиту та процентів (додаток № 1 від 22.08.2008), який є невід'ємною частиною цього договору, комісії, штрафу і пені в обумовлені даним договором терміни на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов викладених у цьому договорі. Позичальник зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити нараховані проценти, а також виконати інші зобов'язання, викладені нижче у порядку і на умовах, передбачених цим договором.
Кредит надано на строк до 22.08.2011 (включно) для споживчих потреб (п.п. 2.1, 2.2 договору). Виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується, згідно з п.п. 4.1. договору, в тому числі іпотекою квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
22.08.2008 між ЗАТ «Терра Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, зареєстровано в реєстрі за №433, відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку майно, в порядку та на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: трьохкімнатну квартиру зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном загальною площею 116,6 квадратних метри, житловою площею 55,4 квадратних метри, що знаходить за адресою: АДРЕСА_2 , яка є його власністю.
У випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, а також у інших випадках, передбачених цим договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у порядку передбаченому цим договором або чинним законодавством (п.п. 2.1.5, 3.2 договору).
22.08.2008 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області та у зв'язку з посвідченням договору іпотеки накладено заборону на відчуження зазначеної у договорі квартири, яка належить позивачу до припинення договору, що зареєстрована у реєстрі за №1.
20.02.2014 Пустомитівським районним судом Львівської області у справі №450/1445/13-ц (провадження № 2/450/197/14) прийнято рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Терра Банк», в рахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Терра Банк», яка становить 901740,95 грн. звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, шляхом визнання за ПАТ «Терра Банк» права власності на вказане нерухоме майно та припинення на таке права власності позивача.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09.07.2014 рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.02.2014 залишено без змін.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26.01.2017 у справі №450/1445/13-ц задоволено заяву ПАТ «КристалБанк». Змінено стягувача (кредитора) за рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області у справі № 450/1445/13-ц з Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» на Публічне акціонерного товариства «КристалБанк»;.
18.12.2017 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради вчинено запис про право власності: 24235568, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39044034 від 29.12.2017; зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: реєстраційний номер 1453395646236, квартиру, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею (кв.м): 116,6, житлова площа (кв.м): 55,4, за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «КристалБанк» .
Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що реєстраційні дії державного реєстратора є протиправними, оскільки вчинені з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ПАТ «КристалБанк» та Державний реєстратор оскаржили їх у касаційному порядку.
Так, ПАТ «КристалБанк» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Державний реєстратор також просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрити провадження в адміністративній справі.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційних скарг, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення скарги ПАТ «КристалБанк» та задоволення скарги Державного реєстратора з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на нижченаведене.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 цього Кодексу визначено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного Законом України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, оскільки ним порушено процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки (існування мораторію на стягнення нерухомого майна, наданого в забезпечення кредиту).
Однак, розгляд таких вимог потребує вирішення судом питання щодо виконання (невиконання) сторонами умов кредитного договору та договору іпотеки, і відповідно наявності чи відсутності підстав набуття третьою особою прав іпотекодержателя.
Отже, спірні правовідносини виникли між учасниками справи (між позивачем та третьою особою) у зв'язку з виконанням (невиконанням) договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру позивача, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання чи невиконання сторонами умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
З огляду на наведене, колегія суддів встановила помилковість розгляду справи судами попередніх інстанцій в порядку адміністративного судочинства, оскільки спірні правовідносини пов'язані з виконанням умов цивільно-правових угод, зокрема кредитного договору та договору іпотеки, а тому такий спір не є публічно-правовим і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (справа № 824/472/17-а) та від 22 серпня 2018 року (справа №813/1159/17)
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС України.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КристалБанк» задовольнити частково.
Касаційну скаргу Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Мельник Ілони Борисівни - задовольнити.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року - скасувати.
Провадження у справі №813/827/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Мельник Ілони Борисівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство «КристалБанк», про визнання протиправним і скасування рішення - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
В.М. Кравчук
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду