14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9430/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Онишкевича Т.В.
з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Мандзієм О.П., час проголошення судового рішення 16 год 25 хв у м. Тернополі, дата складання повного тексту судового рішення 27 серпня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням зменшення позовних вимог просив визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - ГУ ДФС у Тернопільській області, відповідач) щодо невиплати йому компенсації за роботу в понадурочний час, зобов'язати відповідача сплатити йому компенсацію в розмірі 44 072,69 грн за роботу в понадурочний час за період з 01.08.2013 по 30.01.2018, зобов'язати здійснити нарахування та виплатити йому індексацію компенсації в розмірі 44 072,69 грн за роботу в понадурочний час за вказаний період та зобов'язати ГУ ДФС у Тернопільській області сплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 200 000,00 грн.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 позов було задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ДФС у Тернопільській області щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, зобов'язано нарахувати та виплатити грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 01.08.2013 по 30.01.2018 в сумі 52 999,83 грн та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки при звільненні в сумі 33381,99 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Тернопільській області на користь позивача судові витрати, пов'язані з проведенням експертизи, сплачені згідно квитанції №38247480 від 16.01.2019 в сумі 4004 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорував вимоги ст.117 КЗпП України та неправильно розтлумачив правову позицію з аналогічних справ, оскільки відповідно до уточнених його позовних вимог розмір невиплати сум грошового забезпечення за понадурочні години складає 44 072,69 грн, а згідно висновку судової економічної експертизи від 21.05.2019 вказана сума є ще більшою і складає 52 999,83 грн. Отже, з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 1 187,76 грн, визначеною судовою економічною експертизою, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за 385 робочих дні, на день ухвалення судового рішення складає 457 287,60 грн, яка мала бути стягнута на його користь. Просить оскаржуване рішення змінити, стягнувши з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки по день можливого фактичного розрахунку - 03.12.2019 (462 дні) в сумі 548 742,12 та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь судові витрати в повному обсязі, пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 8 008,00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що при звільненні позивача, з ним здійснено повний розрахунок грошового забезпечення за відпрацьований час, відповідного до графіків чергувань співробітників податкової міліції та табелів обліку робочого часу з відмітками роботи в нічний час. Доводи та розрахунки позивача щодо недоплати годин понадурочних робіт, як складових заробітної плати, за період з 01.08.2013 по 30.01.2018 є абсолютно незрозумілими. Крім того, при оплаті годин, як нічних, оплата тих же годин, як надурочних, не здійснюється. Вказує, що колективним договором між відповідачем та первинною профспілковою організацією ДФС у Тернопільській області встановлено, що ГУ ДФС у Тернопільській області зобов'язується виплачувати працівникам органів ДФС у межах затвердженого фонду оплати праці доплату за роботу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ої до 6-ої години наступного дня. Стосовно позовних вимог про виплату середнього заробітку за час затримки повного розрахунку в сумі 200 000 грн позивачем жодним чином не підтверджено спосіб розрахунку даної суми. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, представника відповідача Федорів Т.М., яка підтримала апеляційну скаргу ГУ ДФС у Тернопільській області та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 10.06.2013 ОСОБА_1 був призначений на посаду старшого інспектора з особливих доручень сектору оперативних чергових митниць оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області. Йому було встановлено посадовий оклад в розмірі 1 147,00 грн та винагороду за вислугу років для призначення доплати до окладу грошового утримання 30% відповідно до наказу ГУ Міндоходів у Тернопільській області №21-о від 10.06.2013.
Наказом ГУ ДФС у Тернопільській області №83-о від 18.12.2014 ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ оперативно-технічного відділу оперативного управління ГУ ДФС у Тернопільській області (на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку ОСОБА_2 ), встановивши посадовий оклад в розмірі 1 250,00 грн.
У подальшому, наказом ГУ ДФС у Тернопільській області №29-о від 18.02.2015 позивачу було встановлено винагороду за вислугу років для призначення доплати до окладу грошового утримання з 01.02.2015 в розмірі 30%.
В період з 27.02.2015 по 21.08.2015 позивач обіймав посаду старшого оперуповноваженого відділу протидії несплати податків ризиковими суб'єктами підприємницької діяльності оперативного управління Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області з посадовим окладом 1 250,00 грн на підставі наказу ГУ ДФС у Тернопільській області №38-о від 27.02.2015.
Наказом ГУ ДФС у Тернопільській області №160-о від 20.08.2015 ОСОБА_1 був призначений 21.08.2015 на посаду старшого інспектора з особливих доручень штабу оперативного управління ГУ ДФС у Тернопільській області. Йому було встановлено посадовий оклад в розмірі 1 250,00 грн та винагороду за вислугу років для призначення доплати до окладу грошового утримання в розмірі 30%.
Відповідно до наказу ГУ ДФС у Тернопільській області №127- о від 29.04.2016 позивача було призначено на посаду старшого інспектора з особливих доручень штабу оперативного управління ГУ ДФС у Тернопільській області з посадовим окладом в розмірі 1 378,00 грн та встановлено відсоткову надбавку за вислугу років в розмірі 30%.
Згідно наказу ГУ ДФС у Тернопільській області №66-о від 03.04.2017 позивачу встановлено винагороду за вислугу років для призначення доплати до окладу грошового утримання з 03.05.2017 в розмірі 35%.
Наказом ГУ ДФС у Тернопільській області №314-о від 08.11.2017 ОСОБА_1 був призначений 09.11.2017 на посаду заступника начальника відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ оперативного управління ГУ ДФС у Тернопільській області.
30.01.2018 позивача було звільнено з посади та органів податкової міліції у запас Збройних Сил України на підставі п.п.«а» п.64 (за віком) відповідно до наказу ГУ ДФС у Тернопільській області №17-0 від 30.01.2018, яким також визначено забезпечити виплату грошової допомоги згідно п.10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 18 років 4 місяці 29 днів.
28.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Тернопільській області із заявою здійснити перерахунок заробітної плати та виплатити заборгованість, а також сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та здійснити індексацію компенсації за роботу в понадурочний час, однак, відповіді не отримав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі щомісячних графіків для виконання покладених завдань позивач залучався до роботи, в тому числі, у нічний час, що підтверджується табелями обліку робочого часу. У розрахункових листах ОСОБА_1 відображено, зокрема, доплати за роботу у нічні години та в понадурочний час. З метою перевірки доводів позивача та заперечень відповідача стосовно проведення розрахунків з позивачем не у повному обсязі, судом була призначена судова економічна експертиза, висновок якої був покладений у мотиви задоволених позовних вимог. Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплатити йому індексацію компенсації в розмірі 44 072,69 грн за роботу в понадурочний час, суд першої інстанції зазначив, що індексації підлягають грошові доходи населення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп. Тому дійшов висновку, що збільшення суми грошового забезпечення на суму недоплати за понадурочні години у спірних правовідносинах не змінює суму індексації, як частина заробітної плати, що перевищує прожитковий мінімум. Щодо позовних вимог про зобов'язання сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції, застосувавши Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, провів порівняння середньомісячної недоплати грошового забезпечення із середньомісячним грошовим утриманням та встановив, що така складає 7,92%, що з урахуванням середньоденної заробітної плати в розмірі 1 187,76 грн та затримки розрахунку у 385 робочих днів, від суми 457 287,60 грн, складає 33 381,99 грн. Одночасно суд першої інстанції вказав, що при формуванні позовних вимог та подальших їх змін, позивач не навів достатніх обґрунтувань та розрахунків суми компенсації за роботу в понадурочний час, зменшуючи таку суму з 106 000 грн до 44 072,69 грн та фактично спрямовував обґрунтування на необхідність компенсації усього середнього заробітку за час не виплати грошового забезпечення для уникнення задоволення позовних вимог за принципом співмірності на підставі ст.117 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значенням для справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про міліцію», форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
За змістом ч.ч.12,13 ст.22 цього Закону, а також абз.1 п.21 Положення про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991, для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №1592 від 31.12.1996 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» передбачено, що оклад грошового утримання працівників податкової міліції включає в себе посадовий оклад, а також оклад за спеціальне звання (згідно додатків до постанови).
Пунктом 4 цієї постанови встановлено виплачувати посадовим особам Державної податкової служби, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, державних податкових інспекцій у районах, містах і районах у містах та працівникам податкової міліції винагороду за вислугу років у розмірах згідно з додатком №17.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» було затверджено схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців Адміністрації Президента України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Апарату Верховної Ради України, апарату Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України, Рахункової палати України, апарату Ради національної безпеки і оборони України, апарату Вищої ради юстиції, секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, апарату Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, їх територіальних органів, місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Рахункової палати Автономної Республіки Крим, виборчої комісії Автономної Республіки Крим, міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим, органів прокуратури, судів та інших органів державної влади, згідно з додатками 1 - 47, 55, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання згідно з додатками 56 - 58.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно п.2 Постанови №1294, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
На виконання Постанови №1294, МВС України було видано наказ №499 від 31.12.2007 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499).
Порядок здійснення компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні визначено п.3.7 Розділу ІІІ «Виплата грошового забезпечення» Інструкції №499.
Так, п.п.3.7.1 п.3.7 Інструкції №499 передбачено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік (п.п.3.7.2 Інструкції №499).
Служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається (п.п.3.7.3 Інструкції №499).
При цьому, згідно п.п.3.7.4 п.3.7 Інструкції №499, підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.
Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин (пп.3.7.5. п.3.7 Інструкції №499).
Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00 (п.п.3.7.6 Інструкції №499).
Згідно додатку 22 до наказу МВС України №499, за роботу в нічний час встановлюється надбавка в 35 відсотків посадового окладу.
Разом з тим, відповідно до п.1, 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього службового розпорядку ГУ ДФС у Тернопільській області тривалість робочого часу державного службовця становить 40 годин на тиждень. Облік робочого часу у ГУ ДФС здійснюється у табелі робочого часу.
Згідно п.1, 2 розділу V Правил внутрішнього службового розпорядку, для виконання невідкладних завдань державний службовець може залучатись до роботи понад установлену тривалість робочого дня за наказом (розпорядженням) начальника ГУ ДФС, про який повідомляється профспілковий комітет працівників ГУ ДФС, в тому числі у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією за роботу відповідно до законодавства.
Начальник ГУ ДФС, за потреби може залучати державних службовців ГУ ДФС до чергування після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні. Чергування державного службовця після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові і неробочі дні здійснюється згідно з графіком, який розробляється відділом по роботі з персоналом та затверджується начальником ГУ ДФС за погодженням із профспілковим комітетом працівників ГУ ДФС.
Пунктами 3.1.6, 3.1.8 розділу 3 колективного договору між ГУ ДФС у Тернопільській області та Первинною профспілковою організацією ДФС у Тернопільській області на 2015-2016 та на 2017-2018 роки передбачено оплачувати роботи в надурочний час у подвійному розмірі.
Виплачувати працівникам органів ДФС у межах затвердженого фонду оплати праці доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ї години до 6-ї години наступного дня.
Також, наказом Міністерства доходів і зборів України №261 від 10.07.2013 затверджено, зокрема, Інструкцію про організацію роботи відділу оперативного реагування штабу Головного оперативного управління Міндоходів (інспекторів - чергових штабу оперативних управлінь ГУ Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі і Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників), Інструкцію про організацію роботи відділу оперативних чергових митниці оперативних управлінь головних управлінь Міндоходів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі та наказом Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Тернопільській області №94 від 18.07.2013 затверджено, зокрема, Інструкцію про організацію роботи оперативних чергових штабу оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області, Інструкцію про організацію роботи сектору оперативних чергових митниць оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області.
Зі змісту вказаних інструкцій слідує, що для виконання покладених завдань призначається добовий наряд, який заступає на зміну згідно графіком чергування, затвердженим керівником ГУ Міндоходів.
Особовий склад добового наряду зобов'язаний нести службу у повсякденний, у святкові дні - встановленій формі одягу, мати при собі службове посвідчення, а середній і начальницький склад також жетони з особистим номером.
Добовий наряд формується на підставі щомісячних графіків, які затверджуються начальником оперативного управління ГУ Міндоходів у Тернопільській області або особою, яка його заміняє.
Як видно з наявних матеріалів справи, зокрема, графіків чергування співробітників податкової міліції у складі добового наряду оперативного управління ГУ ДФС у Тернопільській області, затверджених керівництвом ГУ ДФС у Тернопільській області, в період з 01.08.2013 по 30.01.2018 вказано години чергування з 9.00 по 24.00, з 0.00 по 9.00 наступного дня.
На підставі вказаних щомісячних графіків для виконання покладених завдань позивач залучався до роботи, в тому числі, у нічний час, що підтверджується табелями обліку використання робочого часу. У розрахункових листах ОСОБА_1 відображено, зокрема, доплати за роботу у нічні години та в понадурочний час.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що для повного та всебічного розгляду справи, за ініціативою суду були призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Як видно з висновку експертів №1250/18/553-555/19-22 від 21.05.2019 недоплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.08.2013 по 30.01.2018, як доплату за роботу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу за кожну годину роботи з 22-ї години до 6-ї години наступного дня не встановлено.
Проте, в результаті дослідження представлених документів за період з 01.08.2013 по 30.01.2018 сума недоплати грошового забезпечення позивача за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час складає 49 071,93 грн, без урахування обов'язкових платежів.
При допиті в суді першої інстанції експерта ОСОБА_3 ., остання повідомила, що 49071,93 грн є сумою до виплати за відпрацьовані понаднормові години, визначеною без утримання податку з доходів громадян та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець, а загальною сума недоплати складає 52 999,83 грн.
Згідно п.164.6 ст.164 ПК України, під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 цього Кодексу (п.п.168.1.1 п.168.1ст.168 ПК України).
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п.171.1 ст.171 ПК України).
Отже, суд першої інстанції вірно застосував положень ч.2 ст.9 КАС України, вийшовши за межі позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, за період з 01.08.2013 по 30.01.2018 в сумі 52 999,83 грн та визнання незаконними дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_1
Стосовно інших вимог, які не охоплені доводами та вимогами апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень ч.2 ст.308 КАС України.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Частиною другою статті 116 КЗпП України визначено, що у разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
На час судового розгляду остаточний розрахунок з позивачем не проведено.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).
Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що в силу положень ст.117 КЗпП України ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пленум Верховного Суду України в абз.5 п.6 постанови №13 від 24.12.1999 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз'яснив, що при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 було затверджено порядок обчислення середньої заробітної плати, п.п.«л» п.1 якого передбачено, що він застосовується, зокрема, в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Згідно п.2 Порядку №100, у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням,творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку №100).
Як видно з матеріалів справи, останні два місяця роботи, які передували звільненню позивача, йому було нараховано грошове забезпечення в розмірі 27 318,52 грн, а відтак середньоденна заробітна плата, з урахуванням кількості 23 відпрацьовані дні, визначених у довідці, становить 1 187,76 грн.
Суд першої інстанції правильно визначив, що позивачеві не виплачено частину грошового забезпечення в розмірі 52 999,83 грн у період з 01.08.2013 по 30.01.2018, тобто за 53 місяці, що складає в середньомісячному розмірі 1000,00 грн (52 999,83 грн/53).
У порівнянні з середньомісячним грошовим утриманням позивача, визначеним відповідно до Порядку №100 (13 659,26 грн), середньомісячна недоплата грошового забезпечення становить 7,32% (1000,00 грн х 100% / 13659,26 грн).
Оскільки позивач звільнений 30.01.2018, то кількість днів затримки розрахунку при звільненні станом на дату прийняття судом рішення у даній адміністративній справі - 15.08.2019 становить 385 дні.
Суд першої інстанції вірно вказав, що з урахуванням середньоденної заробітної плати в сумі 1187,76 грн, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку на 385 робочих дні складає 457 287,60 грн, а відтак, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача коштів в сумі 33 381,99 грн (7,32% від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку).
Стосовно витрат, пов'язаних з проведенням судової економічної експертизи Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в сумі 8008,00 грн, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення ч.5 ст.137 КАС України та ч.3 ст.139 КАС України, стягнувши зазначені витрати в розмірі 4004,00 грн, співмірно з кожної сторони.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами його перегляду судом апеляційної інстанції, в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 132, 134, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року по справі №1940/1564/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 20.11.2019.