14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9285/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.
з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Угриновської Юлії Володимирівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Мричко Н.І., час проголошення судового рішення 15 год 39 хв у м.Львові, дата складання повного тексту судового рішення 09 серпня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) №0002191307 від 22.03.2019, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» на суму 8 038,58 грн, з якого 6 430,86 грн за податковим зобов'язанням та 1 607,72 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0002181307, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 96 462 грн, з якого 77 170,26 грн за податковими зобов'язаннями та 19 292,56 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0002201307, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, згідно якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 170 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 у задоволені позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача Угриновська Ю.В. подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставини, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що контролюючий орган, стверджуючи про те, що у позивача виник «дохід», як об'єкт оподаткування, повинен був з'ясувати чи відбулось зростання власного капіталу позивача в результаті проведення ним господарської операції (кредитного договору). Іншими словами, контролюючий орган повинен був дослідити усі елементи господарської операції, зокрема, видачу коштів, щомісячне погашення заборгованості, прощення та повне погашення заборгованості, а не лише один елемент такої операції, як прощення. У результаті неповного аналізу елементів господарської операції відповідачем залишено поза увагою те, що зменшення зобов'язання позивача не призвело до зростання його власного капіталу. Також, зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 20.06.2018 по справі №804/4182/17, оскільки така стосується інших правовідносин.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Крім того, заявив клопотання про заміну позивача у справі - ГУ ДФС у Львівській області його правонаступником ГУ ДПС у Львівській області, покликаючись на те, що з 07.08.2019 розпочато процедуру реорганізації ГУ ДФС у Львівській області шляхом приєднання до ГУ ДПС у Львівській області.
Беручи до уваги витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до ст.52 КАС України, суд вирішує питання про заміну відповідача ГУ ДФС у Львівській області його правонаступником - ГУ ДПС у Львівській області.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Угриновську Ю.В., які просили задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача Войтків З.Б., яка заперечила проти її задоволення, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що 02.07.2008 між ОСОБА_1 (позичальник) та ВАТ «ВТБ Банк» було укладено Кредитний договір №54/1701/511 від 02.07.2008, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 59 000,00 доларів США, строком кредитування до 02.07.2028, під проценти користування кредитом 14% річних.
05.01.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ БАНК» було укладено договір №2 про внесення змін до Кредитного договору №54/1701/511 від 02.07.2008, за умовами якого сторони домовилися рефінансувати залишок кредитної заборгованості за Кредитним договором в національну валюту України. При цьому, станом на 05.01.2016 сума заборгованості за Кредитним договором становить 177 800,00 грн.
Згідно листа ПАТ «ВТБ БАНК» №2315/1-2 від 15.03.2017 та повідомлення про анулювання (прощення) боргу №2/1700-2 від 05.01.2016 ОСОБА_1 було повідомлено про звільнення від виконання обов'язків по сплаті кредитної заборгованості, внаслідок припинення зобов'язань (прощення боргу) за Кредитним договором на підставі ст.605 ЦК України.
Згідно відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, ПАТ «ВТБ БАНК» відобразив у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за звітний період І-го кварталу 2016 року, за ознакою доходу « 126 - дохід як додаткове благо» в сумі 428 723,67 грн.
На підставі п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.2 п.78, п.79.1 ст.79 п.82.2 ст.82 ПК України та наказу ГУ ДФС у Львівській області №451 від 23.01.2019, контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт перевірки №294/13.1-07/НОМЕР_1 від 22.02.2019.
Перевіркою встановлено порушення позивачем абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179, п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.1.5, п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, п.п.168.1.1, п.168.1.2, п.168.1 ст.168 Закону України «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України».
На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області були прийняті податкові повідомлення рішення форми «Р» від 22.03.2019 за № 0002191307, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання за платежем «військовий збір» на суму 8 038,58 грн, з якого 6430,86 грн за податковим зобов'язанням та 1 607,72 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0002181307, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 96 462 грн, з якого 77 170,26 грн за податковими зобов'язаннями та 19292,56 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0002201307, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, згідно якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 170 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було прощено борг кредитором не у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеній за офіційним курсом Національного Банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом у гривню, а основну суму боргу (тіло кредиту) за кредитним договором. Тому прийшов до висновку, що сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори (стаття 92 Конституції України).
Згідно п.1.1 ст.1 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Згідно дефініції, наведеної в п.п. 14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді : а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (п.15.2 ст.15 ПК України).
Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За змістом п.163.1 ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Платник податку - позивач, відповідно до п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України, зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків (податковою адресою), відобразити в ній вказаний дохід та у відповідності до пункту 179.7 статті 179 ПК України самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в декларації.
З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку відповідно до абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Законом України від 31.07.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів» з 03.08.2014 запроваджено військовий збір.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 ПК України (із змінами і доповненнями) за ставкою 1,5% від об'єкта оподаткування.
Згідно п.п.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу 10 ПК України, платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та у спосіб, визначений статтею 176 ПК України для податку на доходи фізичних осіб.
За змістом підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу 10 ПК України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статті 163 ПК України.
Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
За змістом абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.17 ст.164 ПК України, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Згідно п.п. «в» п.176.1 ст.176 ПК України, платники податку зобов'язані, в тому числі, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України).
Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 ПК України).
Отже, у позивача відповідно до податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, виник обов'язок відобразити у річній податковій декларації та самостійно сплатити з отриманого доходу податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір.
Як видно з матеріалів справи, зокрема листа ПАТ «ВТБ БАНК» №2315/1-2 від 15.03.2017, за результатами розгляду запиту Бориславського відділення Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області №513/10/13-08-13-0015/151 від 02.03.2017, банк повідомив контролюючий орган про те, що відповідно до абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України у 2016 році здійснював операції анулювання (прощення) боргу платникам податків за самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності. Банк повідомив платників податку - боржників шляхом надання повідомлення про анулювання (прощеного) боргу боржникам під особистий підпис та включив суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду (як додаткове благо (ознака доходу - 126), у якому такий борг було анульовано (прощено), зокрема, ОСОБА_1 та надав в підтвердження копію повідомлення про анулювання (прощення) боргу №2/1700-2 від 05.01.2016.
Відповідно до повідомлення про анулювання боргу ПАТ «ВТБ БАНК» №2/1700-2 від 05.01.2016, ОСОБА_1 по кредиту згідно договору №54/1701/511 від 02.07.2008, було анульовано борг в сумі 17 862,99 доларів США, що складало 428 723,67 грн за курсом Національного банку України станом на день прощення боргу.
Згідно Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, позивач в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 428 723,67 грн (ознака доходу - 126). Джерело доходу - ПАТ «ВТБ БАНК», код ЄДРПОУ - 14359319.
Позивач належним чином повідомлений банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про свій обов'язок самостійно сплатити податок на доходи з фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом, із відображенням такого доходу у річній податковій декларації відповідно до вимог п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
За змістом п.п.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи : основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Стосовно доводів апелянта з покликанням на підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань», який набрав чинності 07.05.2015 були внесені зміни до ПК України в частині звільнення від оподаткування операцій з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті та зобов'язанням за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
Підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8, згідно якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансові кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.
Тобто, не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, яка розрахована кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України.
Згідно абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 ПК України), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 01 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, не є додатковим благом та не підлягають оподаткуванню.
У тому разі, якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування, сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням положень абз.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 по справі №813/3526/17, від 20.06.2018 по справі №804/4182/17, від 31.01.2019 по справі №810/1575/16, від 30.11.2018 по справі №820/710/16.
Крім того, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід.
Крім того, як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, факт того, що анульована (прощена) банком сума заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 17862,99 доларів США, є сумою по основному боргу (кредиту), видно з детального розрахунку заборгованості по Кредитному договору №54/1701/511 від 02.07.2008, розмір суми основного боргу (залишок кредитної заборгованості), який був анульований (прощений) станом на 05.01.2016 склав 17862,99 доларів США, що в еквіваленті становить 428723,67 грн за офіційним курсом Національного банку України на день прощення боргу, що відповідає загальному розміру суми основного анульованого (прощеного) боргу, яка була вказана у повідомленні про анулювання (прощення) боргу №2/1700-2 від 05.01.2016.
Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно п.179.7 ст.179 ПК України, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач, як платник податку, зобов'язаний був подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 428723,67 грн, отриманий від ПАТ «ВТБ БАНК» внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості в сумі 428723,67 грн та відповідно сплатити податок на доходи фізичних осіб.
Стосовно доводів апелянта з покликанням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 08.05.2019 по справі №817/401/16, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, в апеляційній скарзі представник позивача, покликаючись на вказану правову позицію вказала, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 08.05.2019 по справі №817/401/16 вказав, що анульована банком сума заборгованості (основний сума боргу) є доходом платника податків у розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення за результатами його перегляду судом апеляційної інстанції, в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Угриновської Юлії Володимирівни залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року по справі №1.380.2019.001698 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 20.11.2019.