14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9571/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Онишкевича Т.В.
з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Шумей М.В., час ухвалення судового рішення 14 год 31 хв у м. Івано-Франківську, дата складання повного тексту судового рішення 29 липня 2019 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Калуського об'єднаного управління пенсійного фонду України (далі - Калуське ОУПФУ, відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову Калуського ОУПФУ у здійсненні перерахунку пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків особі, яка отримала ядерну шкоду здоров'ю, із врахуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 відповідно до ст.59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII) та постанови Кабінету Міністрів №851 від 15.11.2017 і зобов'язати відповідача невідкладно перерахувати та виплачувати йому вказану пенсію в зазначеному розмірі, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії зі статусом інваліда війни, з 01.10.2017, з врахуванням виплачених сум.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у задоволені позову було відмовлено.
12.06.2019 до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій він просить його скасувати та прийняти постанову, якою зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-франківській області забезпечити йому перерахунок та виплату пенсії, з 25.04.2019.
Заява мотивована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №1-р(ІІ)2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Тому, на думку заявника, йому пенсія по інвалідності, як військовослужбовцю має обчислюватись, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Враховуючи, що підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача слугувало посилання суду на положення ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та вважає, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 у справі №1-р(ІІ)2019 є виключною підставою для перегляду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного від 12.06.2018.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 було проведено заміну відповідача Калуського ОУПФУ його правонаступником Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 заяву було задоволено частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 скасовано та відмовлено позивачу у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою повністю задовольнити його заяву.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до принципу верховенства права, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, у справі переконливо засвідчені факти не лише протиправних дій органу владних повноважень, а й вихід за їх межі. У судовому засіданні суд першої інстанції проігнорував вимоги ст.2 КАС України щодо перевірки оскаржуваних рішень владних органів на предмет їх обґрунтованості, неупередженості, добросовісності, розсудливості та дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Недотримання суб'єктом владних повноважень хоча б однієї вимоги з числа перерахованих вище, має бути підставою для прийняття справедливого, тобто законного рішення, з іншого боку - невиконання чи неповне виконання судом першої інстанції обов'язку щодо повної, всебічної та неупередженої перевірки зазначених обставин має слугувати для скасування судового рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначає, що позивач отримує пенсіє по віку, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а тому у нього відсутнє право на здійснення перерахунку пенсії відповідно до ст.59 Закону №796-XII.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії зі статусом інваліда війни, що підтверджується копіями посвідчень серії НОМЕР_1 , виданого 17.10.2001 Івано-Франківською обласною державною адміністрацією та серії НОМЕР_2 , виданого 06.10.2004 Долинським управлінням праці та соціального захисту Івано-Франківської області.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_3 від 24.04.1981, ОСОБА_1 проходив військову підготовку при Івано-Франківському інституті нафти і газу в 1980 році по профілю інженера трубопровідних військ і з цієї організації був призваний 18.07.1986 на військові збори.
Позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до ст.55 Закону №796-XII, а з 15.09.2005 переведений на пенсію по віку згідно цієї ж статті Закону №796-XII.
21.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків особі, яка отримала ядерну шкоду здоров'ю, із застосуванням п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2017 відповідно до ст.59 Закону №796-XII та постанови Кабінету Міністрів України №851 від 15.11.2017.
Проте, листом №178/Р-15 від 03.04.2018 пенсійний орган відмовив йому у задоволенні викладеного в заяві прохання з покликанням на те, що він не проходив дійсну строкову військову службу.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у задоволенні позову було відмовлено.
10.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про приведення його пенсійного забезпечення до вимог ч.3 ст.59 Закону №796-XII на підставі рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019.
Листом №177/0-15 від 24.05.2019 Калуське ОУПФУ повідомило позивача про те, що його переведено на пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону №796-XII, а тому виплата пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Не погоджуючись з вказаним листом, позивач звернувся із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Задовольняючи частково заяву, суд своє рішення мотивував тим, що однією з умов на перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796-XII мають лише особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби за умови отримання ними пенсії по інвалідності, однак як встановлено судом, позивач на момент прийняття рішення отримував пенсію за віком.
Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.59 Закону №796-XII, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 по справі № 3-14/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Так, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець не забезпечив певній категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливих умов соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Згідно ч.1 ст.361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.
Враховуючи те, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову, відтак зазначене рішення є виконаним та не підлягає перегляду за виключними обставинами.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.361 КАС України, підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною шостою статті 361 КАС України передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна правова норма передбачена у ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
У Рішенні від 24.12.1997 №8-зп по справі №3/690-97 Конституційний Суд України зазначив, що ч.2 ст.152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати його ухвалення та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
З резолютивної частини рішення вбачається, що словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положеннях частини третьої ст.59 Закону №796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю визнано неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в ч.3 ст.59 Закону №796-XII зі змінами, втратило чинність з 25.04.2019, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення по справі №3-14/2019, що прямо встановлено самим рішенням, а отже, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення Івано-Франківським окружним адміністративним судом рішення від 12.06.2018 положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем. Відтак, згадане вище рішення Конституційного Суду України на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ч.5 ст.361 КАС України, для перегляду рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 у зв'язку з виключними обставинами.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 по справі № 333/5015/15-а та від 15.05.2019 по справі №640/20317/16-а.
Колегія суддів також зазначає, що у зв'язку з набранням чинності рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-14/2019, з 25.04.2019 органи Пенсійного фонду за відповідними зверненнями зобов'язані виконати таке рішення, здійснивши перерахунок пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, самостійно.
У разі відмови у перерахунку такої пенсії, позивач вправі звернутися до суду із самостійним позовом щодо оскарження зазначеної відмови.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 361 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року по справі №809/819/18 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року по справі №809/819/18 за виключними обставинами відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 20.11.2019.