01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
20 листопада 2019 року Справа № 620/413/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України
в Чернігівській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернігівській області в частині не здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за періоди з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р., з 04.12.2018 р. по 31.12.2018 р. та з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р.;
- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за періоди з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р., з 04.12.2018 р. по 31.12.2018 р. та з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р. та провести його виплату відповідно до раніше визначеного порядку між сторонами цього спору та банківською установою.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року адміністративний позов було задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2018 р. посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддям у відставці.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій наполягає на правомірності здійснення ним перерахунку довічного грошового утримання позивача з 01.08.2018 р., посилаючись на те, що Закон № 2415-VІІ набрав чинності лише 22.07.2018 р.
Крім того, апелянт посилається на те, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, а в усіх інших випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання визначається пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402. При цьому, апелянт наголошує на тому, що позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати і ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з грудня 2016 року позивач перебуває на пенсійному обліку як суддя та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці через в розмірі 90% відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
03.08.2018 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 р., як таке передбачено Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 р. № 2415-VІІІ та Законом України «Про державний бюджет України на 2018 рік».
При цьому, позивач також посилався на те, що перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки, виданої Апеляційним судом Чернігівської області від 11.12.2018 р. № 7-12/107, фактично проведено з 01.01.2019 р., а не з 04.12.2018 р.; на підставі довідки від 14.01.2019 р. № 7-12/22 - з 01.02.2019 р., а не з 01.01.2019 р.
Однак, такі вимоги позивача відповідачем задоволено не було та перерахунок його пенсії не здійснено.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 р. № 2415-VIII (далі - Закон № 2415-VIII).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 141 Закону № 2453-VI передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно з ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
21.07.2018 р. в газеті «Голос України» (№ 133) опубліковано Закон № 2415-VIII, яким внесено зміни до Закону України від 06.12.2016 р. № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема в абз. 2 п. 3 розділу ІІ слово та цифри « 1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 р.».
Отже, дію Закону № 2415-VIII поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме: починаючи з 01.01.2017 р.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 р. встановлено у розмірі 1762 гривень, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921 гривня.
У ст. 47 Закону № 1402-VIII визначено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з пунктом 2 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Пунктом 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 р. № 11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 3 статті 133 № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII.
У вказаному рішенні КСУ, зокрема зазначив, що законодавець, періодично зменшуючи розмір посадового окладу судді місцевого суду, визначеного частиною третьою статті 129 Закону № 2453, та запроваджуючи правове регулювання вказаного питання двома різними законами України, а саме Законом № 2453 у редакції Закону № 192 та Законом № 1402, не врахував того, що судді, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, у тому числі з причин, що не залежать від них особисто, та отримують суддівську винагороду за Законом № 2453 в редакції Закону № 192, не втратили гарантій своєї незалежності, передбачених Основним Законом України, оскільки не позбавлені статусу судді.
Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.
Положення частини третьої статті 133 Закону № 2453 в редакції Закону № 192 звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди судді, створює загрозу для незалежності як судді, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Таким чином, положення частини третьої статті 133 Закону № 2453 в редакції Закону № 192 суперечить частинам першій, другій статті 126 Конституції України.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з 01.01.2018 р. посадовий оклад суддів встановлюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1762,00 грн., а з 01.01.2019 р. - 1921,00 грн. Тому, саме з цієї дати зміна грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому, розмір довічного грошового утримання судді у відставці є однією зі складових суддівської незалежності та не може залежати від проходження кваліфікаційного оцінювання, що також вбачається з висновків КСУ, викладених у вищезазначеному рішенні від 04.12.2018 р. № 11-р/2018.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач набув право на перерахунок його довічного грошового утримання як судді у відставці з 01.01.2018 р. на підставі саме норм Закону № 2415-VIII, дія якого поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникли з вказаної дати до набрання ним чинності. Проте, у періоди з 01.01.2018 р. по 31.07.2018 р., з 04.12.2018 р. по 31.12.2018 р. та з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р. ГУ ПФУ в Чернігівській області не було здійснено перерахунку довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.
З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі.
При цьому, судова колегія також враховує правову позиція ЄСПЛ, викладену в рішенні по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch - United Kingdom» № 44277/98), в якому Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Крім того, у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) ЄСПЛ надав тлумачення поняттю «майно» саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведені апелянтом в його апеляційній скарзі доводи про те, що ним правомірно здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача з 01.08.2018 р., оскільки Закон № 2415-VІІ набрав чинності лише 22.07.2018 р., колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на вищезазначене.
Посилання апелянта на те, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, а також, що позивач кваліфікаційне оцінювання не проходив, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки як було встановлено вище, зокрема розтлумачено КСУ в рішенні від 04.12.2018 р. № 11-р/2018, розмір довічного грошового утримання судді у відставці є однією зі складових суддівської незалежності та не може залежати від проходження кваліфікаційного оцінювання.
Твердження апелянта про те, що аналогічні доводи ним наводились у відзиві на позовну заяву, але, як він вважає, судом першої інстанції не досліджувалися, спростовуються матеріалами справи, а саме мотивувальною частиною оскаржуваного рішення суду, в якій надана відповідна правова оцінка та наведено також рішення КСУ від 04.12.2018 р. № 11-р/2018.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 20 листопада 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: