16.07.2019 Справа №607/6588/19
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12019210010000839 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, із вищою освітою, непрацюючого, одруженого, раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , обвинуваченого - ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, який був зобов'язаний до 01 квітня 2018 року подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за формою, що визначається НАЗК, проте, незважаючи на наведене, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи всі необхідні умови та технічні можливості, не подав до 01 квітня 2018 року щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, визнав повністю за обставин, що наведені в обвинувальному акті, щиро розкаявся та в судовому засіданні пояснив, що дійсно, маючи можливість, не подав до 01 квітня 2018 року щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, подавши її нещодавно. Про вчинене на даний час шкодує.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Зважаючи на наведене, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст.366-1 КК України як умисне неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання, проти задоволення якого не заперечив обвинувачений, про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України у зв'язку із дійовим каяттям та закриття кримінального провадження, внесеного 12 березня 2019 року до ЄРДР за №12019210010000839, розглянувши яке, суд, крім цього, дослідивши матеріали судового провадження, вважає, що ОСОБА_3 слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України у зв'язку із дійовим каяттям та закрити кримінальне провадження, виходячи з наступних підстав.
Як слідує з п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до ч.4 ст.286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
За ч.3 ст.288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ст.45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
У процесі судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, після вчинення злочину щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, вчиненим кримінальним правопорушенням шкода не завдана.
Відповідно до ст.ст. 12, 25 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 , що передбачене ст.366-1 КК України класифікується, як умисний не корупційний злочин невеликої тяжкості.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 44, 45 КК України, п.1 ч.2 ст.284, ст.285, ч.1 ст.286, ст.288, ч.2 ст.376, п.3 ч.1 ст.392, п.2 ч.2 ст.395 КПК України, суд, -
Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-1 КК України, а кримінальне провадження, внесене 12 березня 2019 року до ЄРДР за №12019210010000839 за даним фактом - закрити у зв'язку із дійовим каяттям.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд протягом семи діб з дня її оголошення.
Головуючий суддяОСОБА_1