ун. № 759/14051/19
пр. № 1-кп/759/1201/19
20 листопада 2019 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , номер кримінального провадження 12019100080005036, внесеного 16.07.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимий 13.07.2018 року Святошинським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень(не сплачено), у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження
встановив:
ОСОБА_3 15.07.2019 року, близько 18 год. 00 хв., проходячи біля зупинки громадського транспорту "Хлібзавод", розташованої по вул. Чаадаєва в м. Києві, побачив раніше йому незнайомого малолітнього ОСОБА_6 і вирішив повторно шляхом шахрайства заволодіти майном останнього, а саме мобільним телефоном. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 підійшов до малолітнього ОСОБА_6 і в цей час останній запропонував ОСОБА_3 купити у нього його мобільний телефон марки "Леново" за грошові кошти в сумі 400 грн., на що останнній погодився, однак дійсно не маючи на меті купувати дану річ. Не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_3 малолітній ОСОБА_6 дав йому свій мобільний телефон марки "Леново" і прослідував за ОСОБА_3 до місця проживання останнього, а саме до буд. АДРЕСА_2 . Після чого, ОСОБА_3 , повторно заволодівши шляхом обману майном, яке перебуває у користуванні малолітнього ОСОБА_6 , а саме мобільним телефоном марки "Леново", загальною вартістю 600 грн., який належить ОСОБА_7 , скориставшись тим, що ОСОБА_6 , нічого не підозрює та вважає, що ОСОБА_3 принесе йому гроші, останній тримаючи мобільний телефон при собі, прослідував до місця свого проживання та розпорядився чужим майном на власний розсуд.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.2 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненому повторно, кваліфіковані вірно.
26.07.2019 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вищевказаних діяннях. Узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_3 буде призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, та останній на підставі ст.75 КК України буде звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Угода про визнання винуватості у кримінальних провадженнях, у яких беруть участь потерпілі, допускається лише у разі надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
В статті 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.
Згідно вимог ст. 474 КПК України якщо угоду досягнуто, обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди, з повідомленням інших учасників судового провадження.
Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти затвердження угоди, думку захисника та обвинуваченого, які просили затвердити угоду про визнання винуватості, вивчивши обвинувальний акт, заяви законного представника потерпілого та потерпілого, надані прокурору, перевіривши угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого ОСОБА_3 , що він розуміє викладені в ч. 5 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне винести у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_3 , яким затвердити угоду про визнання винуватості, визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України за викладених у вироку обставин, та призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, та санкції ч. 2 ст. 190 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 26.07.2019 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12019100080005036.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю два роки.
Покласти на ОСОБА_3 обов'язки відповідно до ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2018 року за ч. 1 ст. 185 КК України, яким ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. виконувати окремо (самостійно).
Речовий доказ по справі, а саме: мобільний телефон марки "Леново", який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_7 , залишити останній за належністю.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1