18 листопада 2019 року № 320/5510/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанов,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 249 084, 42 грн у виконавчому провадженні № 51382598;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 300, 00 грн у виконавчому провадженні № 51382598;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60149894;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60149887;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про обєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 60149910;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконаввця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 60149910.
На обгрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані постанови, оскільки нею самостійно виконані зобовязання, а виконавчий лист повернутий стягувачу на підставі заяви останнього про повернення виконавчого листа без виконання.
Представник відповідача відзиву на позовну заяву суду не надав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 відкрито проваження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст. 194, ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що на виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області № 1007/13058/2013, виданного 06.03.2014, старшим державним виконавцем Дарницького районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Хільченко Р.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2016 ВП № 51382598.
Боржник у данному виконавчому провадженні є гр. ОСОБА_1 , стягувачем - ПАТ «Універсал Банк».
Між гр. ОСОБА_1 та ПАТ «Універсал Банк» 23.02.2018 укладено додаткову угоду б/н до Кредитного договору № 047-2914/840-0334 від 24.10.2007.
Згідно даної угоди гр. ОСОБА_1 зобов'язана була сплатити ПАТ «Універсал Банк» 70 000, 00 дол США.
На виконання даної угоди гр. ОСОБА_1 виконала свої зобовязання перед ПАТ «Універсал Банк», що підтверджується квитанціями.
Представник ПАТ «Універсал Банк» 02.03.2018 звернувся до Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві з заявою про повернення виконавчого листа № 1007/13058/2013 від 06.03.2014 без виконання та зняття арешту з майна боржника, який було накладено в рамках виконавчого провадження № 51382598.
Відповідачем 24.09.2019 прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 51382598 на підстав п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідачем 24.09.2019 постановлено постанову про стягнення виконавчого збору у ВП № 51382598 у розмірі 249084, 42 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у ВП № 51382598 у розмірі 300, 00 грн.
Постановами від 24.09.2019 відповідачем відкрито виконавче провадження № 60149887 про стягнення виконавчого збору у розмірі 249084, 42 грн та виконавче провадження № 60149894 про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 300, 00 грн.
Постановою від 24.09.2019 обєднано виконавчі провадження № 60149887 та № 60149894 у зведене виконавче провадження № 60149910.
На виконання постанов від 24.09.2019 у ВП № 51382598 відповідачем прийнято постанову про арешт майна боржника від 24.09.2019 ЗВП № 60149910, якою накладено арешт на все нерухоме та рухоме майно позивачки у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 249753, 42 грн.
Позивачка, не погоджуючись з оскаржуваними постановами, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконаче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
Згідно ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
2. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
З матеріалів справи слідує, що державний виконавець під час прийняття постанови від 24.09.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60149887 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 24.09.2019 у ВП № 51382598 з боржника - ОСОБА_1 у сумі 249084, 42 грн визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.03.2014 № 1007/13058/2013
Судом встановлено, що в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №51382598) відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у первісному виконавчому провадженні (опис і арешт майна, і т.і.) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання рішення суду.
Аналогічна позиція викладена у постанову Верховного Суду від 19.06.2019 у справі 824/172/18-а
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог та наявності підстав для визнання протиправними і скасування постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 24.09.2019 року у сумі 249084, 42 грн (ВП №51382598) та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60149887 від 24.09.2019 року.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанови від 24.09.2019 про об'єднання виконачих проваджень у зведене виконавче провадження № 60149910 та постанови від 24.09.2019 про арешт майна боржника у зведеному ВП № 60149910, суд зазначає наступне.
Постанова про об'єднання виконачих проваджень у зведене виконавче провадження № 60149910 та постанова від 24.09.2019 про арешт майна боржника у зведеному ВП № 60149910 прийняті за результатаи постановлених , зокрема постанов від 24.09.2019 про про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження № 60149887.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність та скасування постанов від 24.09.2019 про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження № 60149887, то відповідно і постанови від 24.09.2019 про об'єднання виконачих проваджень у зведене виконавче провадження № 60149910 та про арешт майна боржника у зведеному ВП № 60149910 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконаввця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 300, 00 грн у виконавчому провадженні № 51382598 та про відкриття виконавчого провадження № 60149894, суд зазначає наступне.
Як слідує з постанови від 24.09.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 300, 00 грн, понесені витрати державного виконавця складаються з внесення інформації про вчинення виконавчих дій до ЄДРВП - 51 грн, оформлення та виготовлення документів виконавчого провадження - 185, 36 грн, обкладинка виконавчого провадження - 2, 30 грн, послуги поштового зв'язку - 237. 90 грн.
Таким чином, приймаючи постанову про стягнення з позивачки витрат виконавчого провадження у розмірі 300, 00 грн та у подальшому приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання зазначеної постанови відповідач діяв у межах та спосіб, передбачений чинним законодавством, а отже, суд доходить висновку, що в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно наявної у матеріалах справи квитанції від 04.10.2019 № 14, позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4610, 00 грн., оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, то стягненню підлягають судові витрати у сумі 3071 грн 60 коп.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 249 084, 42 грн у виконавчому провадженні № 51382598.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про відкриття виконавчого провадження № 60149887.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про обєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 60149910;
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ткачової К.В. від 24.09.2019 про арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 60149910.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві судові витрати у сумі 3071 (три тисячі сімдесят одна) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.