18 листопада 2019 року № 320/4686/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження позовну заяву ТОВ «Красилівський ливарний завод» до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Красилівський ливарний завод» з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 22.05.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 59185318;
- визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 22.05.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59185318;
- визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 19.06.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 59391079;
- визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 19.06.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59391079;
- визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 23.07.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59626522;
- визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 23.07.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59626852.
На обгрунтування позовних вимог позивач зазначи, що відповідачем протиправно прийнято оскаржувані постанови, оскільки ним самостійно виконані зобовязання, а накази Господарського суду Київської області повернуті стягувачам на підставі заяви останніх про повернення виконавчого листа.
Представник відповідача відзиву на позовну заяву суду не надав.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2019 відкрито проваження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
На підставі ст. 194, ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що на виконання наказів Господарського суду Київської області від 08.02.2019 № 911/1061/18 та від 04.03.2019 № 911/1060/18 старшим державним виконавцем Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Смакотою С.В. прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень від 22.05.2019 № 59371079 та від 19.06.2019 № 59185318.
Боржник у данному виконавчому провадженні є ТОВ «Красилівський ливарний завод», стягувачем - АТ «Українська залізниця».
Постановами про повернення виконавчого документу стягувачу від18.07.2019 ВП № 59371079 та ВП № 59185318 накази Господарського суду Київської області від від 08.02.2019 № 911/1061/18 та від 04.03.2019 № 911/1060/18 повернуті стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідачем прийнято:
постанову від 22.05.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 59185318,
постанову від 22.05.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59185318;
постанову від 19.06.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 59391079;
постанову від 19.06.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59391079;
постанову від 23.07.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59626522;
постанову і від 23.07.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59626852.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними постановами, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконаче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
Згідно ч. 5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 40 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:
1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;
2) авансового внеску стягувача;
3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
2. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Відповідно до ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до пункту 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 № 14 роз'яснено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-XIV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
З матеріалів справи слідує, що державний виконавець під час прийняття постанов від 23.07.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59626852 та № 59626522 з виконання постанов про стягнення виконавчого збору від 22.05.2019 ВП № 59185318 та від 19.06.2019 ВП № 59371079 визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від сум, які зазначені у наказах Господарського суду Київської області від 08.02.2019 № 911/1061/18 та від 04.03.2019 № 911/1060/18.
Судом встановлено, що в постановах про повернення виконавчого документу стягувачу (ВП №59371079 та ВП № 59185318) відсутні відомості про виконання (суму, яку фактично стягнуто з боржника). Дії, які вчинялись відповідачем у первісних виконавчих провадженнях (арешт майна, і т.і.) по своїй суті не є підставою для стягнення виконавчого збору, оскільки такі дії не призвели до фактичного виконання рішення суду.
Аналогічна позиція викладена у постанову Верховного Суду від 19.06.2019 у справі 824/172/18-а
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог, та наявності підстав для визнання протиправними і скасування постанов про стягнення з ТОВ «Красилівський ливарний завод» виконавчого збору від 22.05.2019 року у сумі 68346, 22 грн (ВП №59185318) та від 19.06.2019 року у сумі 10788, 32 грн (ВП № 59371079) та постанов про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2019 ВП №59626852 та ВП № 5962522.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.05.2019 ВП № 59185318 у сумі 300, 00 грн та від 19.06.2019 ВП № 59371079 у сумі 300, 00 грн, суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів щодо понесення зазначних витрат, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно наявного у матеріалах справи платіжного доручення від 27.09.2019 № 2646, позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 9605, 00 грн, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, то стягненню підлягають судові витрати у сумі 9 605 грн 00 коп.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 22.05.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 59185318.
Визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 22.05.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59185318.
Визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 19.06.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 59391079.
Визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 19.06.2019 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59391079.
Визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 23.07.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59626522.
Визнати протиправною та скасувати постанову Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області від 23.07.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59626852.
Стягнути на користь ТОВ «Красилівський ливарний завод» за рахунок бюджетних асигнувань Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області судові витрати у сумі 9605 (дев'ять тисяч шістсот п'ять) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.