18 листопада 2019 рокуСправа № 314/104/19
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового за правилами загального позовного провадження питання щодо закриття провадження по адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )
до відповідача - Михайлівської сільської ради в особі голови Король Алли Миколаївни (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, код ЄДРПОУ 04353238)
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
30 травня 2019 р. до Запорізького окружного адміністративного суду за підсудністю з Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Михайлівської сільської ради в особі голови Король Алли Миколаївни (далі - відповідач), в якому позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Михайлівського сільського голови, ОСОБА_2 , яка полягає в не виданні розпорядження про звільнення Позивача, ОСОБА_1 , з посади, не оформленні запису в трудовій книжці Позивача у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 №58, зареєстрованим у Мінюсті України 17.08.93 за №110, невидачі ОСОБА_1 належним чином оформленої трудової книжки та невидачі ОСОБА_1 довідки про роботу та заробітну плату
- зобов'язати Михайлівського сільського голову, ОСОБА_3 Аллу ОСОБА_4 , видати розпорядження про звільнення Позивача, ОСОБА_1 , оформити запис в трудовій книжці Позивача, у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.93 №58, зареєстрованим у Мінюсті України 17.08.93 за №110, видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку та видати ОСОБА_1 довідку про роботу та заробітну плату;
- стягнути з Михайлівського сільського голови, ОСОБА_2 , суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 158574 грн.
Ухвалою суду від 03.06.2019 відкрито загальне позовне провадження. Підготовче засідання суду призначено на 20.06.2019 о/об 16 год. 40 хв.
Ухвалою суду від 20.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 28.08.2019 об 14 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 20.08.2019 зупинено провадження для примирення сторін до 18.11.2019 о/об 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 18.11.2019 поновлено провадження по справі та призначено підготовче провадження на 18.11.2019 о/об 10 год. 00 хв.
Від позивача через канцелярію суду (вх. №46828) надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв'язку із перебуванням позивача за межами України.
Від представника відповідача через канцелярію суду була подана заява про проведення підготовчого засідання у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За результатами підготовчого засідання суд вважає за необхідне постановити ухвалу про закриття провадження у справі (пункт 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з огляду на наступне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.
Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 ч.1 ст. 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби. Водночас до цієї категорії не належать трудові спори: а) керівників та інших працівників державних і комунальних підприємств, установ та організацій; б) працівників, які працюють за трудовим договором у державних органах і органах місцевого самоврядування; в) працівників бюджетних установ та ін.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
З аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи суд дійшов висновку, що відповідач в правовідносинах звільнення з посади ОСОБА_1 з посади керівника комунального підприєства «ЛЕВЗА», виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах.
Лише участь у справі сторони, яка є суб'єктом владних повноважень (посадовою особою суб'єкта владних повноважень), не може свідчити про наявність між сторонами публічно-правового спору, оскільки в даному випадку спір виник не з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.
З огляду на положення статей 1 та 19 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між суб'єкт публічного права та суб'єктом приватного права - працівником, в якому працівник звернувся до суду за захистом не публічного, а трудового права, зокрема, права на оплату труда. У даному випадку це спір про право на труд, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.
Оскільки, як зазначає позивач, йому не виплачена заробітна плата, тобто порушено право на оплату труда, такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При вирішенні питання про підсудність спору, суд врахував наявність ухвали Вільнянського районного суд запорізької області від 31.01.2019, і вважає, що дане судове рішення не обмежує право позивача на доступ до суду.
Аналогічна правова позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №815/2546/17.
Отже, підсудність даного спору Запорізькому окружному адміністративному суду є помилковою, з огляду на те, що в даному випадку відповідач як посадова особа суб'єкта владних повноважень виконує відносно позивача не владні управлінські функції, а функції роботодавця у трудових відносинах.
Суд зазначає, що трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює Кодекс законів про працю України (частина перша статті 1 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України)).
Статтею 2 КЗпП України гарантовано, зокрема, право працівників на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Таким чином спір не є публічно-правовим, а стосується трудових відносин і має вирішуватися за правилами Цивільниого процесуального кодексу України
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (право на повноважний суд), ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Підсумовуючи наведене й беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
При зазначених вище обставинах, враховуючи, що спір пов'язаний з захистом трудових прав позивача, - Запорізький окружний адміністративний суд не є «встановленим законом судом» щодо розгляду такого спору, суд вважає за необхідне провадження по справі закрити.
З вищенаведеного слідує, що спір між сторонами виник із трудових відносин, за своєю правовою природою не пов'язаний із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, тобто, не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому повинен вирішуватись за правилами цивільного судочинства відповідно до вимог ЦПК України.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги (абзац 2 частини 1 статті 319 КАС України).
Отже, розгляд даного спору по суті з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, не буде ефективним засобом юридичного захисту прав позивача, оскільки імперативний припис статті 19 КАС України вимагає обов'язкового скасування рішення із закриттям провадження у справі незалежно від доводів апеляційної скарги.
Разом з тим, стаття 186 ЦПК України не містить такої підстави для відмови у відкритті провадження у цивільній справі як повторне звернення тієї самої особи до суду з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, а отже позивач не позбавлений можливості звернутися з позовом про захист своїх прав до суду, встановленого законом.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного, суд роз'яснює позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Разом з тим суд роз'яснює, що відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України позивач може звернутись з даним позовом до відповідного місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно ч.2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо повернення судового збору не вирішується.
Керуючись ст. ст. 19, 183, 238, 241- 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Провадження у справі №314/104/19 ЗП/280/68/19 за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до відповідача - Михайлівської сільської ради в особі голови Король Алли Миколаївни (70030, Запорізька область, Вільнянський район, с Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, код ЄДРПОУ 04353238) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що заявлені нею вимоги підлягають розгляду в місцевому загальному суді за правилами цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу, що на підставі ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: adm.zp.court.gov.ua/sud0870/.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 18.11.2019.
Суддя Р.В.Сацький