Справа № 524/4137/19
Провадження № 2/524/1957/19
10.10.2019 року Автозаводський районний суд м.Кременчука в складі :
головуючого судді Предоляк О.С.
при секретарі судового засідання Бондаренко Н.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Житлорембудсервіс» про встановлення порядку користування житловим приміщенням та розподіл особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Житлорембудсервіс» про встановлення порядку користування житловим приміщенням та розподіл особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг.
В обгрунтування позову зазначає, що є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , з яких: 1/12 частина належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори, ј частина вищевказаної квартири - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.01.2003 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради.
Іншими співвласниками є її мати ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_3 ,яким належить по 1/3 частині вищевказаної квартири. Також в квартирі зареєстрований і проживає разом з позивачем її малолітній син ОСОБА_4 . На даний час вони не можуть знайти домовленості у користуванні квартирою.
Просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши у користування їй кімнату площею 17,2 кв.м., балкон 2,1 кв.м., у користуванні відповідачів виділити житлові кімнати площею 13,9 кв.м. та 10,6 кв.м. та вбудовану шафу площею 0,4 кв.м., залишивши у спільному користуванні співвласників кухню площею 6,4 кв.м., передпокій площею 7,7 кв.м., санвузол площею 2,7 кв.м.; зобов'язати ТОВ «Житлорембудсервіс» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру, відповідно до встановленого порядку користування квартирою.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує, про що надала письмову заяву.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
Представник відповідача ТОВ «Житлорембудсервіс» у судове засідання не з'явився, керівництво про час та місце розгляду справи повідомлялось належним чином.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , з яких: 1/12 частина належить на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.11.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Четвертої кременчуцької державної нотаріальної контори, ј частина вищевказаної квартири - на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.01.2003 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради.
Іншими співвласниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким належить по 1/3 частині вищевказаної квартири.
Також в квартирі зареєстрований і проживає разом з позивачем її малолітній син ОСОБА_4 .
На даний час між співвласниками квартири не досягнуто згоди щодо певного порядку користування квартирою. Відповідачі чинять перешкоди позивачу у володінні житлом.
Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право свободи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч.1ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі ( майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати , припиняти юридичну долю речі ( майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю ( майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі ( майна).
Відповідно до ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Гарантуючи захист права власності , закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них ( ст. 380 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятними. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
У відповідності до ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до п.14 постанови № 20 від 22.12.1995 року Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику по справах за позовами про захист права приватної власності» можливо встановлення порядку користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов та п.6 Постанови №7 від 04 жовтня 1991 року « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» у цьому разі окремі підсобні приміщення ( кухня, коридор, тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Поділ квартири в натурі, в даному випадку, є неможливим, оскільки сторонам неможливо виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири.
Згідно технічного паспорту виготовленого КП «Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації» квартира АДРЕСА_1 складається із трьох кімнат житловою площею 41,7 кв.м., у тому числі 1-а кімната площею 10,6 кв.м., 2-а кімната площею 17,2 кв.м, 3-я кімната площею 13,9 кв.м., кухні площею 6,4 кв.м., передпокій площею 7,7 кв.м., санвузол площею 2,7 кв.м., вбудованої шафи площею 0,4 кв.м., балкону 2,1 кв.м. Загальна площа квартири 61 кв.м. (а.с.13-15).
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно). Майно може належать особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
За положенням ч 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні
За ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Відповідно до статті 358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК Українипри встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.
Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року № 6-1500 цс 15.
Позивач ОСОБА_1 користується кімнатою площею 17,2 кв.м. та балконом площею 2,1 кв.м. для особистого в ній проживання разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи обставини спірних правовідносин, інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4 , доцільним є виділення в окреме користування кожному із сторін окремої житлової кімнати для врегулювання спору між ними щодо користування спірною квартирою, а інші приміщення залишити в їх спільному користуванні.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
З приводу позовних вимог щодо зобов'язання ТОВ «Житлорембудсервіс» розподілити особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються у спірну квартиру, - суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету міністрів України №572 від 08.10.1992 р., передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартири в разі, якщо між ними відсутня згода щодо оплати.
Листом ТОВ «Житлорембудсервіс» від 15.05.2019 року № 151ав позивача повідомлено, що поділ особового рахунку здійснюється після встановлення порядку користування квартирою.
Таким чином, відповідач ТОВ «Житлорембудсервіс» не відмовляв позивачу у вказаному питанні, а лише повідомив, які відомості йому необхідні для вирішення вказаного питання.
Отже, позивачем не доведено, якими саме діями ТОВ «Житлорембудсервіс» порушено її права.
Враховуючи зазначені обставини, позовні вимоги щодо зобов'язання ТОВ «Житлорембудсервіс» розподілити особові рахунків на оплату житлово-комунальних послуг - є передчасними, оскільки ТОВ «Житлорембудсервіс» не порушував права позивача, а позивач набуває права на розподіл особистого рахунку після отримання рішення суду про визначення порядку користування квартирою з закріпленням у користування співвласників відповідних площ кімнат та приміщень.
На підставі викладеного, позовні вимоги щодо зобов'язання ТОВ «Житлорембудсервіс» розподілити особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються у спірну квартиру, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Враховуючи, що позовна вимога до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою задоволена,
суд стягує з відповідачів на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. з кожного, оскільки позивача звільнено від його сплати при зверненні із позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 5, 10-13, 81, 141, 259, 263-265 , 280-289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Житлорембудсервіс» про встановлення порядку користування житловим приміщенням та розподіл особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши: у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17,2 кв.м., балкон площею 2,1 кв.м., у користування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 житлову кімнату площею 13,9 кв.м., житлову кімнату площею 10,6 кв.м. та вбудовану шафу площею 0,4 кв.м., залишивши у спільному користуванні співвласників: кухню площею 6,4 кв.м., передпокій площею 7,7 кв.м., санвузол площею 2,7 кв.м.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вречене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновленний в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: О.С. Предоляк