04 листопада 2019 року Справа № 280/4407/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПННОМЕР_2 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу пенсії, починаючи з квітня 2017 по липень 2019 року; зобов'язати відповідача виплатити позивачу недоотриману пенсію з квітня 2017 року по липень 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, має статут внутрішньо переміщеної особи. У зв'язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у населеному пункті, де позивач мешкала, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Внаслідок цього, зазначає позивач, не маючи інших джерел існування крім пенсії, змушена була звернутися із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України. З моменту переміщення із зони АТО, позивача поставлено на облік до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Відповідач нараховував позивачу пенсійне забезпечення та перераховував належні до виплати суми на її картковий рахунок, але з квітня 2017 року по липень 2019 року на її картковий рахунок не була зарахована щомісячна пенсія. Позивач зазначив, що діями, які полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії, відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України її права на соціальний захист, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування.
Ухвалою суду від 13.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 11.10.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
30.09.2019 від представника відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов (вх.№40358), в якому посилаючись на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», пункт 15 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 08.06.2016 № 365, відповідно до якого, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, Постанову Кабінету Міністрів України №136 від 18.02.2019 зазначає, що позивачу виплата пенсії припинена з 01.04.2017. 06.08.2019 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області звернулась позивач із заявою про поновлення пенсійних виплат з 01.04.2017. Протоколом рішення комісії з питань щодо призначення/ відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №145 від 05.07.2019, стосовно позивача прийнято рішення про призначення виплати пенсії. Пенсія з 01.08.2019 виплачувалась у встановленому законом порядку. Сума за період з 01.04.2017 по 31.07.2019 нарахована. З урахуванням зазначено просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа, про що свідчить довідка № 0000591176 від 06.08.2019 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням пенсіонера України № НОМЕР_1 .
Зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_3 , проте фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Виплату пенсії позивачу було зупинено 01.04.2017.
На звернення позивача до відповідача стосовно виплати пенсії, листом від 07.08.2019 вих.№45/К-4 повідомлено позивачу, що згідно витягу рішення Комісії з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №145 від 05.07.2019 винесено рішення про призначення позивачу соціальних виплат. На виконання зазначеного рішення Комісії позивачу було поновлено виплату пенсії з 01.04.2017. В серпня 2019 року позивачу буде виплачено пенсію за серпень 2019 та нараховано суму пенсії за період з квітня 2017 по липень 2019. Щодо виплати нарахованої суми повідомлено, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2019 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365» соціальні виплати, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом міністрів України.
Відповідно до довідки від 06.08.2019 вих.№424 позивачу пенсію за період з 01.04.2019 по 31.07.2019 нараховано, але не виплачено. Заборгованість складає 53219,38 грн.
Позивач вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії з квітня 2017 року по липень 2019 року протиправною звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є припинення та невиплата належної пенсії позивачу. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки на умовах передбачених законом і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно із ч. 1ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.".
Суд зазначає, що безпідставним є посилання відповідача на норми постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, оскільки встановлення нормативно-правовим актом розширеного кола підстав для припинення виплати пенсії суперечить вимогам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який має вищу юридичну силу.
Порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18) (яке набрало законної сили 04.09.2018).
Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із тим, що ухвалою суду від 13.09.2019 позивача було звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України судом наразі не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 133, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПННОМЕР_2) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 пенсії з квітня 2017 по липень 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 заборгованості пенсії за період з квітня 2017 року по липень 2019 року.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 04.11.2019.
Суддя А.В. Сіпака