Справа № 607/8130/19Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.
Провадження № 22-ц/817/1075/19 Доповідач - Ходоровський М.В.
Категорія -
15 листопада 2019 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Ходоровський М.В.
суддів - Бершадська Г. В., Ткач О. І.,
секретаря - Панькевич Т.І.
з участю - відповідачки ОСОБА_1 її представника
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 жовтня 2019 року (головуючий суддя Братасюк В.М., повний текст рішення складено 10 жовтня 2019 року) у цивільній справі № 607/8130/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування,-
У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка а його брата ОСОБА_4 .
Позовна заява мотивована тим, що відповідач власними протиправними діями спричинила смерть його брата, а саме: завідомо знаючи про стан здоров'я чоловіка не надала останньому належного догляду, обмежувала його в коштах на лікування, а в період кризового стану гострого порушення мозкового кругообігу, з подальшою госпіталізацією хворого, відповідач не відповідала на телефонні дзвінки, а з'явилася в мережі через декілька днів, коли їй дозвонилася його позивача донька й повідомила про критичний стан чоловіка. З огляду на таку поведінку відповідачку слід усунути від права на спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_4 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Судовий збір віднесено на рахунок держави.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а також скасувати стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 знаючи про проблеми чоловіка зі здоров'ям покинула його без догляду і поїхала в с.Настасів, жодного разу не подзвонила до нього і не запитала про його самопочуття. Під час перебування у лікарні жодного разу не відвідувала його.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з ОСОБА_3 штрафу у сумі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відзив мотивований тим, що в апеляційній скарзі не зазначено жодної із підстав, передбачених ст. 376 ЦПК України для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, наведені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях, вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
У судове засідання позивач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Згідно 372 ЦПК України зазначена обставина не є перешкодою для розгляду справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заперечили відносно апеляційної скарги, вважають що рішення суду є законним, обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті спадщину за законом прийняли ОСОБА_1 - дружина спадкодавця та ОСОБА_5 - його мати, позивач ОСОБА_3 є братом ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_3 не входить до кола спадкоємців першої черги після смерті брата, й не є спадкоємцем за заповітом. черговість спадкування за законом ОСОБА_3 на право спадкування разом із спадкоємцями першої черги не змінено.
Встановлено, що дані обставини в апеляційній скарзі не заперечуються.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 будучи дружиною спадкодавця ОСОБА_4 не ухилялася від надання йому допомоги, позивач не є спадкоємцем за законом першої черги, спадкоємцями такої черги є відповідачка - дружина спадкодавця та його мати ОСОБА_5 .
З таким висновком суду слід погодитись оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту згаданої норми, та з урахуванням роз'яснень, наданих у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Відповідний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №404/2163/16-ц.
Встановлено, що на підтвердження своїх доводів про ухилення відповідачки від надання допомоги спадкодавцеві позивач посилався на копії звернень в правоохоронні органи, скарги в органи охорони здоров'я та відповіді на них. При розгляді справи судом було роз'яснено про обов'язок позивача належними, допустимими та достатніми доказами доводити обставини, на котрі він посилається на обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема ч.1ст. 82 ЦПК України, яка передбачає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням встановлених обставин у справі та зазначених норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінюючи у сукупності надані позивачем докази дійшов обгрунтованого висновку про те, що копії звернень в правоохоронні органи, скарги в органи охорони здоров'я та відповіді на них, не свідчать про ухилення відповідача від надання власному чоловіку допомоги, а тому правильно відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи в апеляційній скарзі про те, що згідно листа головного лікаря лікарні із-за відсутності у лікарні відповідачки ОСОБА_1 поряд із чоловіком ОСОБА_4 останньому не було зробленого жодного обстеження і лікування, оскільки вони повністю спростовуються наявним у справі листом головного лікаря Шкробот В . В. ТОККПНЛ №03-3/3760 від 25.10.2016 року. Із змісту вказаного листа вбачається, що пацієнт ОСОБА_4 був госпіталізований у 3-й неврологічний відділ ТОККПНЛ 23.09.2016 року в 11 год. 40 хв., оглянутий лікуючим лікарем та заввідділенням і призначено лікування відповідно до його стану. Враховуючи відсутність родичів та супроводжуючих, пацієнту проведено невідкладну допомогу з аптечного складу лікарні (пірацетам в/в, магнія сульфат в/в, аспірін табл.). Медична допомога ОСОБА_4 надавалася в повному об'ємі.
Не заслуговують на увагу й доводи у скарзі про ненадання відповідачкою коштів на лікування чоловіка, так як на підтвердження цієї обставини позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу.
Встановлено, що сам позивач вказує на те, що відповідачка наступного дня після госпіталізації чоловіка була біля нього.
Що стосується стягнення судом із позивача витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку що наявна у позивача друга група інвалідності не звільняє його від обов'язку по сплаті таких витрат. Її наявність є підставою лише для звільнення позивача ОСОБА_3 від сплати судового збору.
Оскільки доводи апеляційної скарги не підтвердженні належними і допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування судового рішення не має.
Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 листопада 2019 року.
Головуючий -
Судді -