13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 182/8256/15-ц
провадження № 61-22408 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року в складі колегії суддів Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і просило стягнути солідарно з відповідачів 175 506,71 грн кредитної заборгованості та пені,а саме 103 277,26 грн простроченої заборгованості щодо процентів за користування кредитом, 7 304,91 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 64 924,54 грн пені за несвоєчасну сплату процентів; 25 000 грн штрафу за не страхування предмета іпотеки.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 22 травня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 181/12/3, відповідно до умов якого останній надано кредит в сумі 500 000 грн на строк до 19 травня 2028 року. Для забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір поруки.
ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір від 22 травня 2008 року № 181/12/3/1з. За умовами договору іпотеки ОСОБА_1 не застрахувала заставлене майно на його повну вартість, а тому має сплатити штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки.
У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2012 року стягнуто з відповідачів на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 485 206,71 грн заборгованості. Рішення суду набрало законної сили 05 грудня 2012 року та було виконане позичальником в повному обсязі 23 липня 2015 року.
Вважаючи, що кредитний договір продовжував діяти після ухвалення судового рішення, банк продовжував нараховувати проценти за користування кредитом до повного погашення заборгованості по тілу кредиту, а саме до 23 липня 2015 року. Оскільки позичальник не сплачував проценти за користування кредитом, утворилася заборгованість, на яку нарахована пеня.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що судовим рішенням достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором, а нарахування процентів за користування кредитом і неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.
Позов з вимогою про стягнення штрафу за не страхування предмета іпотекипред'явлений до суду після спливу позовної давності.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 181/12/3 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 157 933,3 грн заборгованості за кредитним договором, а саме 101 689,9 грн заборгованості по процентах, 7 304,91 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 48 938,50 грн пені за несвоєчасне повернення процентів.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 17 505,4 грн заборгованості за кредитним договором, а саме 1 537,36 грн заборгованості по процентах, 15 968,04 грн пені за несвоєчасне повернення процентів.
Апеляційний суд виходив із того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказане судове рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі, зупинено виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року дану справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах та пені, як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухвалити у цій частині нове рішення, яким залишити в силі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року про відмову в задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ОСОБА_1 зазначає, що строк виконання кредитного зобов'язання змінився у зв'язку з ухваленням судового рішення про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Нарахування відсотків за користування кредитом і неустойки поза строком дії кредитного договору законодавством не передбачено.
В іншій частині рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Заперечення/відзив на касаційну скаргу
24 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення на дану касаційну скаргу від ОСОБА_3 , в якому представник позивача просить суд відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 22 травня 2008 року ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 181/12/3, відповідно до умов якого останній надано 500 000 грн кредиту на строк до 19 травня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки від 22 травня 2008 року № 181/12/3/1п, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед кредитором солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника, які виникають з умов кредитного договору.
01 серпня 2008 року банк звернувся до суду з позовною заявою про дострокове солідарне стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором у зв'язку з невиконанням позичальником його умов.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 серпня 2012 року, зміненим рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2012 року, стягнуто на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 485 206,71 грн заборгованості по кредиту, з яких, крім нарахованих поточних та прострочених процентів, простроченого кредиту, неустойки, належало достроковому стягненню заборгованість за тілом кредиту.
Рішення суду було виконано в повному обсязі 23 липня 2015 року, у зв'язку з чим постановою ВДВС Нікопольського МУЮ від 12 листопада 2015 року виконавче провадження закінчено.
Банк продовжував нараховувати проценти за користування кредитом та пеню до моменту повного погашення заборгованості за рішенням суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року в справі № 202/4494/16-ц.
ПАТ АБ «Укргазбанк» використало право вимоги дострокового повернення заборгованості за кредитним договором, звернувшись у серпні 2012 року до суду з позовом про примусове солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості по кредиту.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, неустойки та інших платежів за договором, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк».
У зв'язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у ПАТ АБ «Укргазбанк»припинилося право нараховувати передбачені кредитним договором платежі. Висновки апеляційного суду про право позивача на отримання інших платежів, окрім передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є помилковими.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, а рішення апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості по процентах та пені скасувати, залишити в цій частині у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості по процентах та пені скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук