Постанова
Іменем України
13 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 368/730/16-ц
провадження № 61-25232св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Кагарлицька міська рада,
треті особи: Управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі Київської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова О. М., Суханової Є. М.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Кагарлицької міської ради, треті особи: управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі Київської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що вона із сім'єю проживають у квартирі АДРЕСА_1 , яка згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 17 квітня 2000 року № 4593, виданого на підставі розпорядження Київської дистанції від 04 квітня 2000 року
№ 10, належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_7 та членам його сім'ї - їй і ОСОБА_6 Будинок на АДРЕСА_1 є одноповерховим багатоквартирним будинком, який складається з трьох квартир під одним дахом. Її квартира знаходиться посередині будинку між першою та третьою квартирами. Всі квартири в будинку приватизовані та належать на праві приватної власності його мешканцям: квартира № 1 - ОСОБА_8 , а квартира № 3 - ОСОБА_4 З боку квартири № 1 та квартири № 3 в будинку є два входи на горище. По периметру будинку прокладено під'їзні шляхи (заасфальтовані доріжки). За будинком знаходяться сад та допоміжні приміщення, до яких можливо дістатися тільки зі сторони квартир
№ № 1, 3. Рішенням від 27 березня 2008 року № 250-ХХІІ-У Кагарлицька міська рада незаконно надала відповідачам дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акту про право власності спільної сумісної власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для обслуговування частини житлового будинку. Крім того, рішенням Кагарлицької міської ради від 24 квітня 2014 року № 416-64-XLIX-VI відповідачам у справі було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,881 га на АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення
11 липня 2014 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 отримали свідоцтво на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , зареєстроване у Реєстраційній службі Кагарлицького районного управління юстиції Київської області. Передача земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відбулася з порушенням вимог закону та її прав. Кагарлицька міська рада без виготовлення проекту відведення ділянки прибудинкової території багатоквартирного будинку і проектно-технічної документації, а також без врахування будівельних, санітарних та протипожежних норм незаконно надала у власність відповідачам частину прибудинкової території багатоквартирного будинку, яка належить на праві спільної сумісної власності всім мешканцям цього будинку. Крім того, Кагарлицькою міською радою під час передачі у приватну власність частини прибудинкової території багатоквартирного будинку не було визначено об'єкти, що використовуються сторонніми користувачами за встановленими правилами експлуатації (спільні проїзди, наскрізні проходи у будовах тощо), їх межі, а також об'єкти загального призначення для групи будинків кварталу, мікрорайону, земельні ділянки, необхідні для здійснення реконструкції, ремонту та експлуатації існуючих магістральних наземних та підземних інженерних мереж. Згідно з абрисом земельної ділянки у приватну власність відповідачів перейшли під'їзні шляхи багатоквартирного будинку. Вона як співвласник квартири не підписувала акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішніх меж земельної ділянки відповідача. Відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 протягом тривалого часу порушують її права, перешкоджають користуватися прибудинковою територією, а саме під'їзними шляхами, не дозволяють прохід асфальтовими доріжками, незаконно встановили огорожу, яка прилягає до стін будинку.
У зв'язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила визнати незаконними та скасувати рішення Кагарлицької міської ради від 27 березня 2008 року № 250-XХІI-У та від 24 квітня 2014 року
№ 416-64-XLIX-VI; визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку № 24120587 від 11 липня 2014 року; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки; зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу огорожі, яка знаходиться на відмостці будинку та прилягає до стін будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 17 лютого
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення № 250-ХХІІ-V, прийняте Кагарлицькою міською радою на XXIII сесії VІ скликання Кагарлицької міської ради 27 березня 2008 року в частині надання дозволу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акту про право спільної сумісної власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для обслуговування частини житлового будинку.
Визнано незаконним та скасовано рішення № 416-64-ХІІХ-VІ, прийняте Кагарлицькою міською радою на ХLІХ сесії VІ скликання Кагарлицької міської ради 24 квітня 2014 року, згідно якого у приватну спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було передано земельну ділянку загальною площею 0,0881 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222210100:01:379:0011, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності, видане на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яке посвідчує їх право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222210100:01:379:0011, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 3222210100:01:379:0011.
Зобов'язано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, яка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку
АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу огорожі, яка знаходиться на відмостці будинку та прилягає до стін будинку.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що незаконними рішеннями Кагарлицької міської ради, видачею свідоцтва про право власності, державною реєстрацією земельної ділянки порушено право позивача на об'єднання власників багатоквартирного жилого будинку і отримання у власність або користування земельної ділянки на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкові території комунальної власті Кагарлицької міської ради.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Кагарлицького районного суду Київських області від 17 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Кагарлицької міської ради, треті особи: Управління Держгеокадастру у Кагарлицькому районі Київської області, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_1 є прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку, тому колегія суддів не вбачала порушень Кагарлицької міської ради при винесенні рішення 27 березня 2008 року, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акту на право приватної власності на землю, та рішення міської ради від 24 квітня 2014 року про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі помилково скасоване рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Кагарлицького районного суду Київської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу № 368/730/16-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року вказану справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції належним чином не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин. Вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржуваними рішеннями Кагарлицької міської ради не порушено її прав, оскільки приватизація спірної земельної ділянки відбулася з порушенням вимог законодавства. Зокрема вказує, що Кагарлицька міська рада могла передати земельну ділянку, яка розташована під багатоквартирним будинком лише об'єднанню власників такого будинку, а не окремому власнику однієї із квартир. На її думку, незаконними рішеннями Кагарлицька міська рада передала у приватну власність відповідачам частину прибудинкової території багатоквартирного будинку, яка відповідно до статті 382 ЦК України та пунктів 5, 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» належить на праві спільної сумісної власності мешканцям цього будинку. Також вказує, що спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками такого будинку, а останні не мають жодного права на виділення їм внатурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку, однак суд апеляційної інстанції на норми чинного законодавства уваги не звернув та дійшов неправильного висновку стосовно того, що її права не порушено оспорюваними рішеннями міської ради. Вказує, що відповідно до статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку в тому числі і земельною ділянкою, яка знаходиться під ним, тому відповідачі незаконно привласнили частину земельної ділянки багатоповерхового будинку, на якій встановили огорожу, чим здійснюють перешкоди іншому співвласнику багатоквартирного будинку користуватися спірною земельною ділянко.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що наАДРЕСА_1 розташований багатоквартирний одноповерховий житловий будинок, який включає три приватизовані квартири.
ОСОБА_7 , ОСОБА_1 і ОСОБА_6 на праві спільної власності належить квартира № 2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2 , виданим 17 квітня 2000 року на підставі розпорядження Київської дистанції колії Південно-Західної залізниці від 04 квітня 2000 року (а. с. 13 том 1).
Квартира № 1 належить на праві приватної власності відповідачу
ОСОБА_8 , а квартира № 3 - на праві спільної сумісної власності
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 і ОСОБА_4
Земельна ділянка біля будинку відноситься до земель житлової та громадської забудови (а. с. 65 том 1).
Власниками земельної ділянки на АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Рішенням Кагарлицької міської ради від 27 березня 2008 року № 250-ХХ111-V надано дозвіл ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню державного акта про право спільної сумісної власності на земельну ділянку на
АДРЕСА_1 для обслуговування частини житлового будинку (а. с. 17 том 1).
Рішенням Кагарлицької міської ради від 24 квітня 2014 року № 416-64-ХLIX -VІ, у приватну спільну сумісну власність гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було передано земельну ділянку загальною площею 0,0881 га з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3222210100:01:379:0011, яка знаходиться на АДРЕСА_1
(а. с. 18 том 1).
Згідно свідоцтва про право власності від 11 липня 2014 року ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності земельна ділянка на АДРЕСА_1 площею 0,0881 га. з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а. с. 16 том 1) .
Також судами було встановлено, що зовнішні межі спірної земельної ділянки переданої відповідачам у спільну сумісну власність було встановлено на місцевості та погоджено без участі позивача (а. с. 23 том 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05 квітня 1996 року
№ 31/30/53/396, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прибудинкова територія - це встановлена за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельна ділянка багатоквартирної несадибної житлової забудови, яка необхідна для розміщення та обслуговування житлового будинку (будинків) і пов'язаних з ним господарських та технічних будівель і споруд. Прибудинкова територія встановлюється для будинку (будинків) і не може виділятися для частини будинку (блоку, поверху, секцій квартир тощо).
Правовий режим спірної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та прибудинкової території визначається земельним законодавством, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Частинами першою-третьою статті 42 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Як роз'яснено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від
16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом
5 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті
42 ЗК України, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Тобто у разі приватизації громадянами квартир, земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». В такому разі земельна ділянка належить співвласникам житлового будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня
2019 року у справі № 368/513/16-ц (провадження № 61-1273св18).
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, та, задовольняючи позовні вимоги, дійшов обґрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка фактично відноситься до прибудинкової території багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 , а її передача у власність відповідачів відбулася всупереч вимогам закону, що свідчить про порушення прав позивача.
Апеляційний суд на наведені норми матеріального права та обставини справи уваги не звернув та дійшов помилково висновку про скасування рішення суду першої інстанції.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 17 травня 2017 року скасувати, рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 17 лютого
2017 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанціїнабирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий СуддіВ. М. Сімоненко А. І. Грушицький А. А. Калараш С. Ю. Мартєв Є. В. Петров