15.11.2019
справа №642/405/16-ц
провадження №6/642/172/19
15 листопада 2019 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді: Проценко Л.Г.,
за участю секретаря - Канаєвої К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Харкова заяву КП «Харківводоканал» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання,
Представник КП «Харківводоканал» звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання у справі за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, вказуючи, що 13.05.2016 Ленінським районним судом м.Харкова задоволені позовні вимоги Комунального підприємства "Харківводоканал", на підставі чого 21.06.2018 стягувачу були видані виконавчі листи про стягнення з боржників заборгованості, строк пред'явлення до виконання листів - три роки. Посилаючись на положення ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в інформаційному листі від 25.09.2015 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», в якому вказано, що отримання стягувачем виконавчого листа або судового наказу після закінчення строку для пред'явлення його до виконання є поважною причиною пропуску такого строку, просить суд поновити його. Також, копію заочного рішення було отримано представником КП «Харківводоканал», лише 21.06.2018р.
Представник заявника та боржники в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.
Враховуючи положення ч.3 ст. 433 ЦПК України, суд ухвалив вважати можливим розглянути заяву за відсутності осіб, що не з'явились.
В силу положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати причини пропуску строку пред'явлення до виконання виконавчого документа та залежно від встановлених обставин та характеру причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Так, судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м.Харкова 13.05.2016р. задоволені позовні вимоги Комунального підприємства "Харківводоканал" та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суму заборгованості, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у розмірі 3532 грн. 10 коп. Рішення набрало законної сили 07.06.2016р.
На зворотньому боці обкладинки справи є відмітка про отримання копії заочного рішення 13.05.2016р. - тобто до набрання ним законної сили. Разом із цим, у відмітці не зазначено особу, яка це рішення отримала.
19.06.2018р. представник КП «Харківводоканал» подав до суду заяву про отримання копії заочного рішення, що набрало законної сили, та виконавчих листів. На обкладинці цивільної спарви є відмітка про отримання виконавчих листів 22.07.2018р.
Таким чином, посилання заявника на отримання копії заочного рішення, що набрало законної сили після 19.06.2018р. - не позбавлене сенсу.
Згідно інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в від 25.09.2015 «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», - отримання стягувачем виконавчого листа або судового наказу після закінчення строку для пред'явлення його до виконання є поважною причиною пропуску такого строку.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.431 ЦПК).
Положення ст.124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (правова позиція ВСУ у справі № 6-608цс15) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 05.12.2018 у справі № 643/4902/14-ц.
Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд.
Відмова в поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання тягне за собою фактичне невиконання рішення суду, що, як уже зазначалось, є завершальною частиною розгляду цивільної справи, тому суд, вирішуючи дане питання, відповідно до практики Європейського суду, повинен враховувати, що процесуальні обмеження у вигляді пропуску процесуального строку не можуть обмежувати реалізацію права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява КП «Харківводоканал» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання є обгрунтованою і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 431, 433, ЦПК України, суд, -
Заяву КП «Харківводоканал» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання - задовольнити.
Поновити Комунальному підприємству "Харківводоканал" строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів №642/405/16-ц, виданих Ленінським районним судом м.Харкова 21.06.2018 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 3532 (три тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 10 коп.
Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.Г. Проценко