15 жовтня 2019 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Журавель О.О., за участю захисника Кириченко А.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, з апеляційною скаргою захисника Кириченко А.Є. на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року, -
встановив:
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 1732 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю діяння ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності передбаченою ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а справу щодо нього закрито.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, ОСОБА_1 , 07.04.2019 року о 18:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив сімейну сварку відносно тещі, тобто вчинив психологічне насильство в сім'ї.
На обґрунтування прийнятого рішення суд послався на протокол про адміністративне правопорушення дані, які містяться в рапорті працівника поліції та на письмові пояснення ОСОБА_1 .
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, адвокат Кириченко А.Є., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року, а провадження по цій справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутні основні ознаки, які характеризують факт домашнього насильства, а саме: умисність, тобто попередній намір; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил того, хто чинить насильство, тому, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, в матеріалах справи відсутні пояснення та заяви потерпілого щодо ситуації, яка сталась 7 квітня 2019 року та в супереч зазначеним положенням законодавства, в Протоколі не міститься інформація про потерпілого та відсутній підпис потерпілого, тобто по факту особу потерпілого не встановлено.
_________________________ Справа № 33/824/2430/2019 Категорія: ст. 173-2 КУпАП Суддя у першій інстанції - Косик Л.Г.
Отже, на думку апелянта, докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства в сім'ї в матеріалах справи відсутні.
Апелянт також наголосив на тому, що в постанові суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 під час розгляду справи визнав свою вину у повному обсязі, проте, вказане твердження є невірним, оскільки, ОСОБА_1 свою вину не визнає.
Таким чином, з огляду на викладені обставини, сторона захисту, вважає, що судом першої інстанції було винесено Постанову без повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , заслухавши пояснення захисника Кириченко А.Є., перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Так, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
У відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проте вказаних вимог закону судом першої інстанції при розгляді справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, в повній мірі, дотримано не було, що призвело до однобічного та неповного з'ясування обставин справи і як наслідок, прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Так, вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд першої інстанції послався лише на протокол про адміністративне правопорушення, при цьому, не вияснив наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
У даному випадку суд 1-ї інстанції дійшов неправильного висновку про винуватість ОСОБА_1 , так як його дії невірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки у вказаній статті суть порушення полягає саме у вчиненні насильства в сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Як встановлено з пояснень наданих ОСОБА_1 від 12.04.2019 року, які містяться в матеріалах справи, 7 квітня 2019 року близько 18:00 години за адресою - АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 перебував на кухні та почув ґвалт свого 10-ти річного сина - ОСОБА_2 (дитина), вийшовши з кухні, ОСОБА_1 побачив як колишня теща - ОСОБА_3 лупцює дитину по голові та виштовхує його за двері ще не зовсім одягнутого, тому ОСОБА_1 підійшов до них та виставив колишню тещу за двері та зачинив їх.
При цьому, квартира АДРЕСА_1 , де відбулась подія 07.04.2019 року належить ОСОБА_1 , на підтвердження чого суду надано довідку ОСББ «Олевська-5 Сосновий Бір» (№ 70/2019) від 22.07.2019 р., в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Крім цього, на підтвердження того, що громадянка ОСОБА_3 не зареєстрована та не проживає за адресою - АДРЕСА_1 , суду надано Витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва (№ 41465967) від 24.07.2019 р., в якому зазначено про те, що за вказаною адресою зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_1 та його колишня дружина.
Таким чином, зазначені документи підтверджують, що ОСОБА_1 не позбавляв ОСОБА_3 житла під час конфлікту, який виник між ними 07.05.2019 року за адресою - АДРЕСА_1 , оскільки, ОСОБА_3 проживає в іншому місці, а 07.05.2019 року остання перебувала за вказаною адресою, лише тому, що приїхала в гості провідати свою дочку ОСОБА_4 .
Отже, зважаючи на вказані обставини, колишня теща - ОСОБА_3 , не є членом сім'ї у розумінні ст.64 ЖК України, тому слід прийти до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, тому провадження в даній справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Кім того, суд апеляційної інстанції також бере до уваги, докази надані стороною захисту, а саме копію пояснень дитини - ОСОБА_2 від12.09.2019, які були складені у присутності його класного керівника середньої загальноосвітньої школи № 162, 6-Б класу - ОСОБА_7 . В даних поясненнях, дитина повідомила про те, що його бабуся ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) 07.04.2019 перебуваючи у них у гостях за адресою - АДРЕСА_1 , вчинила сварку, тягла його за руку, била по голові та примушувала йти до магазину з мамою. В свою чергу, батько ОСОБА_1 заступився за дитину та виштовхнув бабусю за двері та зачинив їх. Також, в даних поясненнях ОСОБА_2 (дитина) зазначив, що його батько ОСОБА_1 не бив бабусю ( ОСОБА_3 ), проте, бабуся ( ОСОБА_3 ) намагалась бити батька ОСОБА_1 .
Крім того, ОСОБА_2 (дитина) повідомив, що така ситуація відбулась вперше між бабусею та батьком і зазначив, що бабуся ( ОСОБА_3 ) не вперше б'є його (дитину).
Отже, беручи до уваги викладені обставини, можна дійти висновку, що саме громадянка ОСОБА_3 вчинила психологічне насилля в сім'ї відносно дитини.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі не зібрано достатньо доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а тому постанова суду про притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Кириченко А.Є., подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року - задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 15 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю діяння його звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись
усним зауваженням - скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.О. Журавель