Іменем України
13 листопада 2019 року
Київ
справа №813/1779/16
провадження №К/9901/34083/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року (суддя Кузан Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (судді Улицький В.З., Гулид Р.М., Кузьмич С.М.),
І. Суть спору
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Дрогобицька ОДПІ), в якому просила:
1.1 визнати протиправним наказ Дрогобицької ОДПІ від 18 квітня 2016 року № 29-0 «Про звільнення», на підставі якого звільнено з 18 квітня 2016 року головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів ОСОБА_1 з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП);
1.2 поновити на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Дрогобицької ОДПІ;
1.3 стягнути з Дрогобицької ОДПІ заробітну плату за час вимушеного прогулу та 10000,00 грн. моральної шкоди.
2. Позивач вважає, що її звільнили неправомірно, адже після того, як їй повідомили про скорочення штату і майбутнє звільнення, відповідач запропонував їй тільки одну посаду, яка була тимчасово вакантною, і не запропонував жодних інших вакантних посад в інших відділах податкової інспекції, які б відповідали рівню її кваліфікації та професійній підготовці. Крім того позивач вважає, що при звільненні відповідач не врахував її переважне право на залишення на роботі, визначене статтею 42 КЗпП, а саме: висока кваліфікація, продуктивність праці, тривалий безперервний стаж роботи в органах податкової інспекції. Також додала, що вона є єдиним годувальником в сім'ї.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Згідно з наказом від 31 липня 1990 року № 4.00 ОСОБА_1 прийнята на роботу до органів Державної податкової служби України.
4. За наказом від 06 лютого 2015 року № 11-0 ОСОБА_1 переведена на посаду головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Дрогобицької ОДПІ, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис.
5. На підставі наказів Дрогобицької ОДПІ № 67 від 1 лютого 2016 року «Про введення в дію структури Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області та затвердження переліку індексів структурних підрозділів» та № 69 від 2 лютого 2016 року «Про введення в дію штатного розпису Дрогобицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області», проведено процедуру скорочення (зменшення) штатної чисельності працівників Дрогобицької ОДПІ.
6. Суди попередніх інстанцій встановили, що штат Дрогобицької ОДПІ у 2015 році налічував 170 штатних одиниць, натомість в 2016 році передбачено 127 штатних одиниць. Отож, штатна чисельність працівників Дрогобицької ОДПІ у 2016 році скоротилася на 43 штатні одиниці.
7. Штатний розпис на 2015 рік передбачав 8 штатних одиниць Відділу реєстрації платників та електронних сервісів Дрогобицької ОДПІ. Після реорганізації штатний розпис на 2016 рік передбачає у Відділі обслуговування платників залишилось 6 штатних одиниць.
8. 2 лютого 2016 року позивача ознайомили з попередженням про вивільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників Дрогобицької ОДПІ.
9. 31 березня 2016 року ОСОБА_1 запропонували заміщення тимчасово вакантної посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Дрогобицької ОДПІ на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2
10. Відповідно до акта про відмову від ознайомлення з пропозицією про надання тимчасово вакантної посади від 31 березня 2016 року, ОСОБА_1 з цією пропозицією ознайомилася, однак письмово засвідчити про це відмовилася.
11. Відтак наказом начальника Дрогобицької ОДПІ від 18 квітня 2016 року № 29-О «Про звільнення» позивача звільнено з посади головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Дрогобицької ОДПІ у зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2016 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
13. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 грудня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
14. Суди попередніх інстанцій зазначили, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.
15. Положення статей 40 та 492 КЗпП зобов'язують власника або уповноважений ним орган запропоновувати працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві за відповідною професією чи спеціальністю. Водночас норми вказаних статей не містять вимог щодо кількості таких пропозицій та не зобов'язують урахувати при цьому побажання працівника.
16. На думку судів попередніх інстанцій, запропонувавши позивачу тимчасово вакантну посаду відповідач як роботодавець виконав свій обов'язок щодо працевлаштування у процедурі звільнення у зв'язку зі скороченням штату.
17. Посада головного державного інспектора відділу обслуговування платників податків Дрогобицької ОДПІ на час відсутності основного працівника була вакантною станом на 31 березня 2016 року; інших вакансій не було. Інші працівники відділу, в якому працювала позивач, були призначені на посади в реорганізованому відділі.
18. Окрім того суди взяли до уваги надану відповідачем інформацію про працівників відділу реєстрації платників та електронних сервісів Дрогобицької ОДПІ, згідно з якою в ОСОБА_1 у порівнянні з іншими працівниками нижча продуктивність праці та, відповідно, відсутнє переважне право на залишення на посаді. Цих обставин позивач не заперечила і на такі посади не претендувала.
IV. Касаційне оскарження
19. У касаційні скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
20. Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначила, що суди попередніх інстанцій не надали значення тому, що посада, яку запропонував відповідач, була вакантною до 16 квітня 2016 року, тому така пропозиція не може вважатися працевлаштуванням. Натомість інших посад їй не пропонували.
21. У додаткових письмових поясненнях до касаційної скарги позивач зазначила, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду були й інші справи, зі змісту судових рішень у яких позивач довідалася, що у відповідача були вакантні посади, однак їй їх не пропонували. Також позивач зазначила, що як їй відомо інших працівників переводили, але їй теж не пропонували жодної з посад.
22. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, просить залишити оскаржені судові рішення без змін. З-поміж іншого зазначив, що при звільненні дотримався встановленої процедури стосовно попередження за два місяці. Щодо працевлаштування позивача, то в обсязі своїх можливостей за ситуації, яка склала зі скороченням чисельності працівників відповідач запропонував вакантну посаду, однак відповідач відмовилася від неї.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
23. За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
24. За частиною другою статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
25. За частинами першою-третьою статті 492 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
26. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
27. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
VI. Позиція Верховного Суду
28. Судячи зі встановлених обставин справи, запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду, аніж ту, яку він запропонував, відповідач не міг з об'єктивних причин - тому що іншої не було. Позивач працювала на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Дрогобицької ОДПІ і кількість посад цього відділу скорочено.
29. Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що при скороченні відповідач врахував такий чинник як переважне право на залишення на роботі і позивач, за даними перевірки, не могла за цим критерієм залишитися на своїй посаді.
30. Стосовно доводів позивача про наявність інших вакантних посад, про які вона дізналася у зв'язку з розглядом інших судових справ щодо своїх колег, то посади, які перелічила позивач в доповненнях до касаційної скарги, є керівними (начальник/завідувач) і не можуть вважатися рівнозначними тій посаді, яку обіймала вона.
31. Тому в обсязі встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
32. З огляду на визначені у частині другій статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) межі касаційного перегляду, суд касаційної інстанції в цій справі не може оцінювати докази, які досліджували суди попередніх інстанцій, перевіряти їх та на цій підставі надавати перевагу одному доказу над іншим.
33. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
34. Переглянувши оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах своїх повноважень та доводів касаційної скарги колегія судів вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.
52. Доводи касаційної скарги обставин справи та висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич