14 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9445/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі за його позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Волдінер Ф.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Луцьк,
дата складення повного тексту рішення 07 серпня 2019 року,
18 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 37 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 15 березня 2019 року № 32;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2019 року, у зв'язку з встановленням йому першої групи інвалідності в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, та надіслати вказане рішення Волинському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно направити документи щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів Міністерству оборони України.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 140/1905/19 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що викладені в позовній заяві вимоги позивача до Міністерства оборони України є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити дії слід відмовити повністю.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у своїй скарзі просить його скасувати та задовольнити його позовні вимоги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права. При цьому, зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з 03 серпня 2018 року, а не з моменту звільнення з військової служби.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18 вересня 1981 року ОСОБА_1 був звільнений зі строкової військової служби.
26 листопада 1981 року під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю І групи, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
23 липня 2018 року позивачу, згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААА №759364 від 03 серпня 2018 року, встановлено І групу інвалідності, пов'язану з проходженням обов'язків військової служби.
ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням І групи інвалідності звернувся до Волинського обласного військового комісаріату із заявою та пакетом необхідних документів для складання висновку та направлення його до Міністерства оборони України для прийняття рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 березня 2019 року № 32 у пункті 37 протоколу засідання було відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на момент встановлення І групи інвалідності у 1981 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги, а тому в позивача немає права на даний вид допомоги.
Не погоджуючись із цим рішенням Комісії позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваній вимозі та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердив Порядок № 975.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Предметом спору у цій справі є вимога про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги позивачу, як особі з інвалідністю 1 групи.
Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відтак, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги законодавчо було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу І групи інвалідності, а не Порядок № 975.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 140/1905/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко