06 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10423/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Цар М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (суддя - Дудар О.М., час ухвалення - 11:09, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 26.08.2019 року),
в адміністративній справі №460/1742/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області,
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання, починаючи з 17.05.2018р., постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі №2-а-9/11 згідно якої зобов'язано УПФ України в Костопільському районі Рівненської області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, інваліду ІІ групи, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеної у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум за період з 28 грудня 2009 року; 2) зобов'язати відповідача вчинити дії, спрямовані на подальше виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі №2-а-9/11.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, зазначив, що позовна заява є необгрунтованою, тому не підлягає задоволенню.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
З цим рішенням суду першої інстанції від 21.08.2019 року не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийнято з неправильним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що на виконанні у відповідача перебуває постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі №2-а-9/11, яка зобов'язує орган УПФ України в Костопільському районі Рівненської області провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 28.12.2009 р.. Зазначає апелянт, що вказане рішення є чинним, а тому повинно виконуватися відповідачем на постійній основі безстроково. Однак, починаючи з 17.05.2018 року постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2011 року у справі №2-а-9/11, структурним підрозділом відповідача, не виконується. Також вважає помилковим апелянт висновок суду першої інстанції щодо необхідності вжиття заходів по виконанню рішення суду органами Пенсійного фонду України, а не ДКС України.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати повністю оскаржене рішення суду від 21.08.2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.
Відповідач ГУ ДКС України у Рівненській області подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач (апелянт) та представник позивача, а також представник відповідача взяли участь в засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 21.01.2011р. у справі №2-а-9/11, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії та щомісячної додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, інваліду другої групи, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком визначеному у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум за період з 28 грудня 2009 року по 9 грудня 2010 року (а.с. 16-19, 50-51).
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 року у справі №2-а-9/11, постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 21.01.2011 року змінено, виключивши з резолютивної частини постанови суду слова «і ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «по 09 грудня 2010 року», в іншій частині постанову суду залишено без змін (а.с. 20-23, 52-53).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2013р. (провадження №К/9991/45795/11), постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 21.01.2011 р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 р. у справі №2-а-9/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без змін (а.с. 54-55).
21.01.2011 р. Костопільським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист по адміністративній справі №2-а-9/11, який за заявою ОСОБА_1 від 17.12.2014 р. прийнято до виконання Управлінням ДВС ГУЮ у Рівненській області та повідомлено позивача про прийняття до обліку постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 р. як рішення, виконання якого гарантується державою (а.с. 56, 57).
28.04.2015 р. Управлінням Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області надіслано на адресу Управління ДВС ГУЮ у Рівненській області довідку №369/04 про здійснення нарахування на виконання рішення суду. За змістом довідки, ОСОБА_1 на виконання рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 21.01.2011р., зміненого рішенням Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011р. у справі №2-а-9/11, зазначено, що з 28.12.2009 р. ОСОБА_1 нараховано 86060,35 грн., з урахуванням виплачених сум (а.с. 49).
05.10.2015 р. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області згідно з актом приймання-передавання за ІІ кв. 2015 року (І черга) від Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області було прийнято постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011р. у справі №2-а-9/11 з додатками. Надалі зазначена постанова листом від 20.03.2018р. №№13-10/4362 була направлена до Державної казначейської служби України (а.с. 48).
17.05.2018 р. Державною казначейською службою України було перераховано на банківський рахунок позивача ОСОБА_1 заборгованість в сумі 86060,35 грн. на виконання постанов Костопільського районного суду Рівненської області від 21.01.2011 р. та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 р. у справі №2-а-9/11 (а.с. 60-61).
Листом від 02.04.2019р. №5-08-08/5764 Державна казначейська служба України повернула Головному управлінню Державної казначейської служби України у Рівненській області виконавчий лист та рішення суду у справі №2-а-9/11, з відміткою про їх виконання (а.с. 47).
Також судом встановлено, що 11.04.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області зі скаргою щодо невиконання постанов Костопільського районного суду Рівненської області від 21.01.2011р. та Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011р. у справі №2-а-9/11 (а.с. 24).
18.04.2019 р. листом №13-08-11/1100 Головне управління ДКС України у Рівненській області повідомило Кундаса В.М. про виконання рішення суду Державною казначейською службою України 17.05.2018 р. (а.с. 25).
10.05.2019 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області зі скаргою, просив ґрунтовно повідомити його яким саме чином та на підставі яких обставин чи законодавства нібито виконана постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011р. у справі №2-а-9/11, а також пояснити, чому з 17.05.2018 р. виконання зазначеної постанови припинено (а.с. 26-27).
Листом від 06.06.2019 р. №13-13-10/3267 Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області роз'яснило ОСОБА_1 , що Державною казначейською службою України 17.05.2018 р. здійснено погашення заборгованості за рішенням Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011р. у справі №2-а-9/11 відповідно до довідки про здійснення нарахування на виконання рішення, наданої боржником (а.с. 28-29).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст.23 Бюджетного кодексу України, бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (ч.1 ст.25 БК України).
Судом першої інстанції вірно зазначено, що гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон №4901-VI).
Згідно пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
З метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.09.2014р. №440 «Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» (далі - Порядок №440).
Відповідно до п.2 Порядку №440, боржник - зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб'єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.
Рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» суб'єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року.
Згідно п.4 Порядку №440, заявник подає органу державної виконавчої служби заяву про виконання рішення із зазначенням (щодо кожного рішення подається окрема заява): реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку) із зазначенням назви банку, його МФО, коду згідно з ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через підприємства поштового зв'язку (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), якщо зазначений рахунок відсутній; місця реєстрації (проживання); номерів засобу зв'язку. До заяви додаються: оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірена його копія); копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); копія паспорта громадянина України; документи, що підтверджують повноваження представника, оформлені відповідно до вимог законодавства (у разі залучення).
Зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби (п.5 Порядку №440).
Відповідальна особа не пізніше ніж протягом десяти робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити виконання такого рішення за даними автоматизованої системи виконавчого провадження, враховуючи дані виконавчих проваджень, відкритих на виконання рішень Європейського суду з прав людини стосовно невиконання рішення національного суду, щодо якого звертається заявник. У разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі відповідальна особа вносить дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр) (п.7 Поряду №440).
Відповідальна особа не пізніше десяти робочих днів з дня внесення рішення до Реєстру зобов'язана надіслати заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про прийняття такого рішення для обліку із зазначенням черги, до якої воно включено (п.9 Порядку №440).
Якщо рішенням зобов'язано боржника здійснити нарахування (перерахунок тощо) та/або виплатити кошти, відповідальна особа разом з повідомленням надсилає боржнику, а у разі припинення боржника - юридичної особи його правонаступнику або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, копію рішення для здійснення нарахування суми коштів, що підлягає виплаті заявнику. Про здійснення нарахування та/або виплати боржник, його правонаступник або орган державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, зобов'язаний повідомити відповідальній особі протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення з наданням відповідного документа про здійснення нарахування та/або виплати на день складення такого документа, підписаного уповноваженою особою і завіреного гербовою печаткою (п.10 Порядку №440).
Передача органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, рішень зобов'язального характеру здійснюється після отримання від боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, документів про здійснення нарахування виплат за таким рішенням (п.13 Порядку №440).
До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. До рішень зобов'язального характеру додаються оригінали документів про здійснення нарахування виплат за цим рішенням, підписані уповноваженою особою боржника, його правонаступника або органу державної влади, який прийняв рішення про припинення боржника - юридичної особи, і завірені гербовою печаткою (п.14 Порядку №440).
Згідно п.17 Порядку №440, відповідальна особа не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження акта приймання-передавання надсилає заявнику та боржнику за їх місцезнаходженням або на електронну пошту повідомлення про передачу рішення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, із зазначенням реквізитів акта приймання-передавання.
Згідно з п.20 Порядку №440, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р..
Колегія суддів також враховує, що відповідно до абз.4, 5, 6 пп.1.3 п.1 Порядку здійснення безспірного списання коштів державного бюджету з рахунків боржника та за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, затв. наказом ДКС України від 19.10.2015 року №295 (у редакції наказу ДКС України від 27.02.2017 року №58), Головні управління Казначейства: - у разі передачі органами державної виконавчої служби рішень суду, приймають такі рішення, опрацьовують та включають до прикладного програмного забезпечення «Формування інформації про виконання судових рішень»; - забезпечують облік і зберігання судових рішень до настання їх черги для виконання за КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою»; - не раніше, ніж за 2 місяці до настання черги для виконання судового рішення, супровідним листом формують на направляють до Казначейства документи, що стосуються їх виконання за КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».
Крім цього судом першої інстанції вірно враховано, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 (у редакції постанови Кабінету міністрів України від 30.01.2013р. №45) (далі - Порядок №845).
Так, відповідно до п.47 Порядку №845, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих, зокрема, органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Згідно пп.1 п.4 Порядку №845, органи Казначейства забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання.
З матеріалів справи видно, що 05.10.2015 року відповідачем Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області згідно з актом приймання-передавання за ІІ кв. 2015 року (І черга) від Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області було прийнято постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011р. у справі №2-а-9/11 з додатками на користь ОСОБА_1 ..
Відповідно до листа ДКС України від 26.02.2018р. №5-10/1410-3415, Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області листом від 20.03.2018р. №№13-10/4362 було направлено оригінал постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011р. у справі №2-а-9/11, стягувач ОСОБА_1 , з доданим оригіналом про здійснення нарахування виплат згідно з рішенням суду.
17.05.2018 р. Державною казначейською службою України було перераховано на банківський рахунок позивача ОСОБА_1 заборгованість в сумі 86060,35 грн. на виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 р. у справі №2-а-9/11, з урахуванням довідки від 28.04.2015 р. №369/04 наданої боржником Управлінням Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області.
Надалі, листом від 02.04.2019 р. №5-08-08/5764 Державна казначейська служба України повернула Головному управлінню Державної казначейської служби України у Рівненській області виконавчий лист та рішення суду у справі №2-а-9/11 з відміткою про їх виконання.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у спірних правовідносинах органами державного казначейства було повністю дотримано вимого Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядку №440 та Порядку №845.
Крім цього, судом першої інстанції вірно враховано, що відповідачем у справі №2-а-9/11 є саме Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області, якого постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 р. зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідному розмірі.
Таким чином, боржником у спірних правовідносинах є Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області.
Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до п.3 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 р. №1280 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.08.2015 р. №716), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.10.2011 р. за №1236/19974, основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Таким чином, перерахунок та виплата пенсії не належить до компетенції Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області як органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, який не спростовано доводами апеляційної скарги, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Відповідач це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Задоволення адміністративного позову є можливим в разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених частиною 2 статті 2 КАС України та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.
Із змісту даного адміністративного позову та матеріалів справи видно, що позивач вважає, що постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2011 р. у справі №2-а-9/11, яка набрала законної сили та відповідно до ст.370 КАС України є обов'язковою до виконання, фактично не виконане.
Як вірно було зазначено судом першої інстанції, відповідачем (боржником) у справі №2-а-9/11 є саме Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області.
Колегія суддів зазначає, що процесуальним законом встановлений певний порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, зокрема органом ПФУ, на виконання рішення суду, і цей порядок передбачає, зокрема, звернення позивача (стягувача) до суду відповідно до статті 383 КАС України.
Так, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Зміст такої заяви, порядок її подання і судового розгляду визначені частинами 2-6 ст.383 КАС України.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав щодо виконання судового рішення шляхом пред'явлення адміністративного позову до ГУ ДКС України у Рівненській області не відповідає об'єкту порушеного права.
Таким чином, з врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду від 21.08.2019 року винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року в адміністративній справі №460/1742/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: В. В. Гуляк
Судді: Л. Я. Гудим
Н. В. Ільчишин
Повний текст постанови складено 14.11.2019 року