Справа № 640/2499/19 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
12 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Баглай О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 1 від 30.11.2018 Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про накладення стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва № 285 строком на 6 місяців, з наступним стажуванням за відповідними програмами підготовки та повторною атестацією в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Міністерство юстиції України звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва № 285 про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення економічних експертиз за спеціальністю: 11.1 Дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; 11.2 Дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій; 11.3 Дослідження документів фінансово-кредитних операцій, виданого на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії від 03.04.2007 № 11 безстроково.
Позивач має наукову ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності «Кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза», присуджену рішеннями спеціалізованої вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України та Президії Вищої атестаційної комісії України від 14.12.2006 (протокол № 18-06/11), а також вчене звання доцента кафедри економічної безпеки, що було присвоєне рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки від 19.02.2009 (протокол №1/05-Д).
Рішенням № 1 Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.11.2018 атестованого судового експерта ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва строком на 6 місяців із зобов'язанням пройти стажування за відповідними програмами підготовки та повторною атестацією в ЦЕКК.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що рішення № 1 Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 30.11.2018 є протиправним, оскільки прийнято всупереч приписів Закону України «Про судову експертизу», Положення про експертно- кваліфікаційні комісії, а тому підлягає скасуванню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про судову експертизу" незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
Згідно з ст. 14 Закону України "Про судову експертизу" судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
При цьому, ст. 17 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Як встановлено ч.ч. 2 та 3 ст. 21 Закону України "Про судову експертизу" фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України з урахуванням обмежень, передбачених законом. Для забезпечення належного професійного рівня фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і отримали кваліфікацію судового експерта, крім тих, які мають науковий ступінь, один раз на три роки повинні пройти стажування в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України відповідно до спеціальності та підтвердити рівень своїх професійних знань.
Відповідно до п. 4 р. III Інструкції про особливості здійснення судово - експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 № 3505/5 (далі Інструкція № 3505/5), судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.
Виходячи з положень п. 2.3 р. II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (далі - Інструкція № 53/5), експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.
Як вбачається з матеріалів справи, Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз, який здійснював рецензії судового експерта ОСОБА_1, (далі - рецензент) вказав, що експерт, надаючи розрахунок розміру показників премій, здійснила ревізійні дії, що виходять за межі спеціальних знань експерта, чим позивач порушила абзац 5 п. 2.3 Інструкції № 53/5.
Водночас, колегія суддів з даними твердженнями відповідача не погоджується, оскільки, як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачем не досліджувались додаткові документи при наданні відповіді на поставлені запитання експертиз, а опрацьовувались лише матеріали кримінального провадження, надані слідчим.
Крім того, позивачем довідково було зазначено про те, що щомісячні накази про преміювання носили формальний характер, що підтверджується документально. Однак, рецензент не вказала про це у своїх рецензіях, а зазначила про вихід експерта за межі спеціальних знань.
Стосовно зауважень рецензента про те, що у вступній частині висновків додаткових економічних експертиз експерт не зазначила про наявність досліджуваного нею акту позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності від 01.04.2013 № 04-21/5, колегія суддів зазначає, що як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач визнала це порушення, однак, зазначила, що вважала інформацію про акт у вступній частині висновку первинної судово-економічної експертизи від 24.09.2013 № 11е/13 достатньою. При цьому, експерт виконала висновки відповідно до наданих документів, що були досліджені, дані яких відображені в додатках та не мають протиріч висновкам документальної ревізії.
Щодо відсутності даних про проведення перевірки комунального закладу суб'єктом контролю, яким би були встановлені порушення щодо нарахування та виплати премій працівникам зазначеного закладу, колегія суддів зазначає, що у первинній експертизі у досліджуваній частині є посилання на акт документальної ревізії, яка і встановила зазначені нею порушення щодо нарахування та виплати премій працівникам закладу, а тому твердження рецензента в цій частині є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Доводи рецензента про обов'язок експерта подати клопотання слідчому про уточнення змісту питань є необґрунтованими та незаконними, оскільки це є правом експерта, а не його обов'язком.
Вищенаведене свідчить, що виявлені порушення стосуються лише оформлення та складення висновків судових експертиз та зазначені порушення не спричинили негативних наслідків для результатів самої експертизи.
Пунктом 12 розділу VI Положення передбачено, що до судових експертів можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: 1) попередження; 2) призупинення дії Свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше); 3) позбавлення кваліфікації судового експерта; 4) пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України).
При обранні виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна врахувати: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку, 2) обставини, за яких вчинено проступок, і 3) результати роботи судового експерта за попередні роки.
Відповідно до п. 15 Положення у разі застосування до судового експерта дисциплінарного стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва (на строк від 6 місяців і більше) комісія зобов'язує судового експерта пройти підготовку (стажування) за відповідними програмами підготовки та повторно пройти атестацію.
Тобто, Положенням визначено види стягнення, які повинні застосовуватися з урахуванням обставин вчинення певних дій експертом, їх наслідків та, відповідно, застосована санкція повинна бути адекватною (співставною) вчиненому порушенню.
Як зазначила позивач у судовому засіданні суду першої інстанції 01.08.2019 за 21 рік роботи у даній галузі до неї було застосовано лише попередження у 2015 році, після винесення якого вона, з власної ініціативі пройшла підвищення кваліфікації за спеціальністю 11.1 - дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності. Інші види дисциплінарного стягнення до експерта не застосовувались.
З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва строком на 6 місяців із наступним стажуванням за відповідними програмами підготовки та повторною атестацією ЦЕКК є таким, що не відповідає тяжкості вчиненого проступку, обставин, за яких вчинено проступок та без врахування результатів роботи експерта за попередні роки.
Також, колегія суддів зауважує, що при застосуванні вказаного вище дисциплінарного стягнення відповідачем протиправно не було враховано науковий ступінь кандидата юридичних наук зі спеціальності «Кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза», який звільняє експерта від обов'язку підтверджувати рівень своїх професійних знань.
Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що нормами Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03.03.2015 № 301/5, не визначено конкретних підстав для притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності, натомість передбачено лише обов'язок зазначення в рішенні мотивів, на підставі яких комісія дійшла висновку щодо притягнення чи не притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності. За таких обставин, з урахуванням п. 21 Положення № 301/5 щодо можливості оскарження рішень Комісії, оцінка мотивів притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності належить до компетенції суду.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про притягнення до відповідальності експерта від 30.11.2018 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо строку притягнення судового експерта до відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що висновок судово-економічної експертизи № 11е/13 був складений 24.09.2013.
Згідно із ст. 19 Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів дисциплінарне стягнення до судових експертів не може бути накладене пізніше п'яти років з дня вчинення проступку.
Отже, строк притягнення позивача до відповідальності за складання висновку експертизи № 11е/13 сплинув 25.09.2018, що додатково підтверджує протиправність рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про притягнення до відповідальності експерта від 30.11.2018 в частині цієї експертизи.
Аргументи, які викладені в апеляційній скарзі відповідача, є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Також, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2019 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст постанови виготовлений 14.11.2019.