13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10330/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Михальської М.Р.,
представника відповідача ОСОБА_1 Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Мартиць О.І.,
час ухвалення рішення - 30.08.2019 року, 11:06 год.,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 04.09.2019 року,
У червні 2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати дії неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити виплату призначених та нарахованих пенсійних виплат по інвалідності з 01.03.2019 року без обмеження граничним розміром; утриматись від подальшого обмеження пенсійних виплат 10 прожитковими мінімумами; стягнути 150000грн. моральної шкоди.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішенням суду з жовтня 2015 року зобов'язано відповідача нараховувати та виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, проте з 01.03.2019 року управління самовільно перерахувало призначену пенсію та обмежило її розмір 10 прожитковими мінімумами, посилаючись на постанову КМУ від 20.02.2019 року № 124. Оскільки законодавство, на підставі якого призначена пенсія, не змінилось, підстав для зменшення її розміру немає.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року залишити без змін.
Позивач в судове засідання на виклик суду не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце та час розгляду справи на 09.15 год. 13.11.2019 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про вручення поштового відправлення, явка позивача судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких мотивів.
Судом встановлено, що позивач з 16.08.2007 року перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - друга група інвалідності.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.01.2016 року в справі № 607/18139/15-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2016 року, визнано протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 26.10.2015 року. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача суми пенсії, недоотримані внаслідок обмеження десятьма прожитковими мінімумами. У задоволенні решти вимог - відмовлено.
З 01.03.2019 року проведено перерахунок пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі і пенсії позивача, при якому її обмежено максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Про вказані обставини позивач дізнався з листа відповідача від 03.05.2019 року № 116/К-11 на своє звернення.
Згідно зі ст. 2 розділу І Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» передбачено максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вищевказаного Закону передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
З аналізу наведеного суд робить висновок, що пенсія позивача, призначена до набрання чинності зазначеним Законом, а саме до 01.10.2011 року, розмір якої перевищував встановлений максимальний розмір, мала виплачуватись без індексації, без застосування положень ч. 2, 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) та проведення інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Частина 3 статті 42 Закону № 1058 передбачає перерахунок пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати.
Таким чином, пенсія позивача, яка перевищувала десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не підлягала жодному перерахунку, в тому числі і в разі збільшення прожиткового мінімуму, доки не відповідатиме встановленому максимальному розміру. Вказана норма не скасовувала обмеження розміру пенсії позивача в майбутньому, а лиш визначила момент, доки таке обмеження не застосовується.
Відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
20.02.2019 року КМУ прийняв постанову № 124, якою затвердив Порядок
проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок).
Згідно п. 2 Порядку перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача перевищив передбачений законом максимальний її розмір. Вказані положення закону неконституційними не визнавалися і підлягали застосуванню відповідачем під час перерахунку пенсії позивачу, а тому належний до виплати розмір пенсії було правомірно обмежено десятьма прожитковими мінімумами.
У рішенні Європейського суду з прав людини (справа «Великода проти України») від 03.06.2014 року суд підтвердив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
В рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Колегія суддів зазначає, що після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача не зменшився.
Крім того, аргументи позивача про наявність рішення суду від 21.01.2016 року, як гарантії проти подальшого обмеження розміру пенсії, не береться судом до уваги, оскільки жодне рішення не може гарантувати незмінність прав, якщо змінюється відповідне законодавство.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року у справі № 500/1440/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення виготовлено 13 листопада 2019 року.