Справа № 127/27552/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайленко А.В.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
13 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Смілянця Е. С. Охрімчук І.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського роти № 4 батальйону №1 УПП у Вінницькій області Кравця Руслана Володимировича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2019 року (м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 батальйону №1 УПП у Вінницькій області Кравця Руслана Володимировича про скасування постанову справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК №1563643від 27.09.2019року та закриття провадження у справі,
07.10.2019 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського роти №4 батальйону №1 УПП у Вінницькій області Кравця Руслана Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК №1563643від 27.09.2019року та закриття провадження у справі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що накладене адміністративне стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, постанову вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Просив суд визнати дії поліцейського роти №4 батальйону №1 УПП у Вінницькій області Кравця Руслана Володимировича щодо складання постанови серії ЕАК №1563643 від 27.09.2019року про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень за порушення ст.122 ч.1 КУпАП, незаконними, визнати постанову серії ЕАК №1563643від 27.09.2019року протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Постанову поліцейського роти №4 батальйону №1 УПП у Вінницькій області Кравця Руслана Володимировича серії №1563643від 27.09.2019року скасовано.
Закрито справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам КУпАП, поліцейський при її винесенні діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з"явилися тоді як про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с.41-54). За таких підстав, відповідно до ст.311 КАС України, розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 вересня 2019 року поліцейським роти №4 батальйону №1 УПП у Вінницькій області Кравцем Русланом Володимировичем винесено постанову, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. В обґрунтування постанови зазначено, що 27.09.2019 року о 15.41 год. в населеному пункті, позначеному д/з 5.45, смт. Стрижавка Вінницького району, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Фольксваген Туарег», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 94 км/год, чим перевищив швидкість на 44 км, чим порушив п.12.4 ПДР України.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови інспектором не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення; не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч.1 ст.2 Закону України «Про Національну поліцію»)
Так, згідно з п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з приписами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів)), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п.5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з п.9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. (п. 12.4 ПДР України)
Отже, порушення визначеного Правилами дорожнього руху обмеження швидкості руху, встановлено відповідачем за допомогою відповідного технічного засобу, без впливу людського фактору та свідчить про перевищення позивачем дозволеної швидкості руху, за що, передбачено адміністративну відповідальність, у вигляді штрафу.
Відповідно до положень ст.251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи, відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та як наслідок, не доведено факту порушення позивачем правил дорожнього руху.
На підтвердження факту вчинення позивачем відповідного правопорушення не було надано відповідних доказів Відповідачем і до суду апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої дійшов правомірного висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.122 КУпАП, тому, колегія суддів погоджується і з висновком про закриття справи відносно позивача.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд враховує положення ч.3 ст.272 КАС України, відповідно до якої зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу поліцейського роти № 4 батальйону №1 УПП у Вінницькій області Кравця Руслана Володимировича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 листопада 2019 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Смілянець Е. С. Охрімчук І.Г.