Справа № 731/333/19 Суддя (судді) першої інстанції:
12 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Поліцейського роти № 2 БПП в м. Борисполі Управління патрульної поліції Київської області Колчина Олександра Валерійовича на рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти № 2 БПП в м. Борисполі Управління патрульної поліції Київської області Колчина Олександра Валерійовича про скасування постанови притягнення до адміністративної відповідальності, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Поліцейського роти № 2 БПП в м. Борисполі Управління патрульної поліції Київської області Колчина Олександра Валерійовича, в якому просив скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. від 30.06.2019 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2019 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч. 1 КУпАП від 30.06.2019 року зазначено, що ОСОБА_1 30 червня 2019 року о 17 год. 55 хв. на а/д Київ-Харків, 76 км, керуючи транспортним засобом моделі ВАЗ- 2111, номерний знак НОМЕР_1 , при перестроюванні перетнув суцільну білу лінію розмітки (1.1) перед пішохідним переходом, чим порушив п. 11.4 та п. 31.1.3 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 чст. 122 КУпАП.
За вказане адміністративне правопорушення до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Позивач не погоджується із винесеною постановою та звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення серії ДПО18 №752097 відомості щодо порушення ОСОБА_1 п. 11.4 та п. 31.1.3 ПДР України, не підтверджені доказами у судовому засіданні, викликають сумнів у їх вірогідності.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що постанова серії ДПО18 №752097 від 30.046.2019 не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку. Вказана постанова не підтверджена жодними доказами вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, в тому числі які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Розділом V Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 року №1026 визначено порядок застосування стаціонарних систем. Так, стаціонарні системи органів, підрозділів поліції працюють у цілодобовому режимі. Наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа, на яку покладаються: контроль за функціонуванням стаціонарної системи органу, підрозділу поліції; перегляд відеозаписів; копіювання та видача відеозаписів. Копіювання та видача інформації із стаціонарної системи проводяться відповідальною особою на підставі письмового доручення керівника органу, підрозділу поліції або особи, яка виконує його обов'язки, про що робиться відмітка в Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів зі стаціонарної системи технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. У разі виявлення непрацездатності елементів стаціонарної системи користувач або черговий повідомляє відповідальну особу. Під час ведення відеоспостереження з використанням стаціонарних систем у громадських місцях, окремих службових приміщеннях органів і підрозділів поліції, у тому числі спеціальних приміщеннях, призначених для утримання затриманих та взятих під варту осіб, на видному місці встановлюється попереджувальний знак про проведення відеоспостереження.
Пунктом 1 та 2 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Так, на відеозаписі з нагрудної камери АІ-00070 від 30.06.2019 року, наданого відповідачем до суду першої інстанції відображено події в проміжок часу з 17.41.54 год по 18.07.30 год 30 червня 2019 року, з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 до моменту закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти переглянути вчинене правопорушення, зафіксоване на камеру відеоспостереження, встановлену на стаціонарному посту КП «Березань», оголошено суть правопорушення, права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності згідно ст. 268 КУпАП, продемонстровано відеозапис з камери відеоспостереження та проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Із відеозапису з нагрудної камери вбачається, що ОСОБА_1 було продемонстровано відеозапис з камери відеоспостереження, встановленої на стаціонарному посту КП «Березань».
Проте, чи було вчинено правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП з участю автомобіля ВАЗ- 2111, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , на вказаному відеозапису не видно, так як об'єктив нагрудної камери час від часу закривався, або зміщувався в напрямку, який не відображав демонстрацію відеозапису з камери відеоспостереження, встановленої на стаціонарному посту КП «Березань». Незважаючи, що вказаний відеозапис зазначений як доказ у постанові, відомостей про правопорушення він не містить.
Як було зазначено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, для підтвердження порушення позивачем п. 11.4 та п. 31.1.3 ПДР України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис з камери відеоспостереження, встановленої на стаціонарному посту КП «Березань», відтворивши який, можливо було б беззаперечно стверджувати про порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
Про технічний засіб, камеру відеоспостереження, встановлену на стаціонарному посту КП «Березань», на яку здійснено відеозапис руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 на 76 км автодороги Київ-Харків, в порушення вимог ст. 283 КУпАП, в постанові не зазначено та не вказано на наявність такого відеозапису, як доказу. До матеріалів справи про адміністративне правопорушення вказаний відеозапис також не долучено, для дослідження в судове засідання, як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції, не надано.
Колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем до суду першої та апеляційної інстанцій будь-яких достовірних доказів на підтвердження тверджень, вказаних у оскаржуваній постанові не надано.
Таким чином, беззаперечних доказів вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП 30.06.2019 року о 17 год 55 хв. ОСОБА_1 під час керування автомобілем ВАЗ 2111, н. з. НОМЕР_1 , до суду не надано, а застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Поліцейського роти № 2 БПП в м. Борисполі Управління патрульної поліції Київської області Колчина Олександра Валерійовича - залишити без задоволення.
Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Ганечко О.М.